П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2016 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Управління) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2016 року у справі № 914/1342/15 за позовом Управління до дочірнього підприємства «Албіс Компані» товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед» про стягнення заборгованості,
встановила:
Суб'єкт права на звернення до Верховного Суду України порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2016 року у справі № 914/1342/15 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати всі рішення у цій справі в частині відмови у стягненні донарахованої орендної плати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
Підставою для перегляду постанови Управління вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 11, 526, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви Управління надало копію постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2016 року у справі № 914/1502/15, в якій суд касаційної інстанції, на думку суб'єкта звернення, по-іншому застосував зазначені норми матеріального права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.
Сторони не використали наданого їм законом права на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 січня 2016 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2015 року та рішення Господарського суду Львівської області від 22 червня 2015 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України погодився з їх висновками про необґрунтованість здійснення позивачем відповідних донарахувань до орендної плати, оскільки, як визначено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, акти, якими встановлено невідповідність орендованої площі конструктивного елемента, наданого відповідачеві у тимчасове користування на умовах оренди, площі літнього майданчика, було складено в односторонньому порядку без залучення відповідного представника відповідача. Крім того, відсутні докази направлення відповідачеві зазначених актів, припису про усунення порушень Порядку отримання дозволів на встановлення літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, а також докази невідповідності літнього майданчика погодженому проекту.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Так, у постанові Вищого господарського суду України від 19 січня 2016 року у справі № 914/1502/15, яку заявником надано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, та у постанові цього ж суду від 19 січня 2016 року у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.
Аналіз зазначеного рішення суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень статей 11, 526, 627, 628, 629 ЦК, оскільки воно ухвалено з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
Обставини, на які Управління посилається у заяві як на підставу для перегляду зазначених судових рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.
За таких обставин заява Управління не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 11114 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2016 року у справі № 914/1342/15 відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 11116 ГПК.
Головуючий В.П. Барбара
Судді: І.С. Берднік А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький