ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 916/873/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Холдінг"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016та додаткову постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016у справі№916/873/16 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віп Холдінг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нісо-Агро"простягнення 518 868,01 грн.за участю представників:від позивача:не з'явився,від відповідача:Кузьменко В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Холдінг" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісо-Агро" (надалі - відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в сумі 357 840,01 грн., обґрунтованої невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №01-02/15 від 20.02.2015, та стягнення пені в сумі 161 028,00 грн, нарахованої згідно з умовами пункту 8.3. вказаного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 у справі №916/873/16 (суддя Ю.С. Бездоля) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 357 840,01 грн. боргу та 38 789, 01 грн. пені; в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі №916/873/16 (колегія суддів у складі: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі №916/873/16 стягнуто з ТОВ "Віп Холдінг" на користь ТОВ "Нісо-Агро" 8 561,32 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі №916/873/16, ТОВ "Віп Холдінг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 у справі №916/873/16 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Кролевець О.А.- головуючий, Владимиренко С.В., Попікова О.В.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.10.2016 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Владимиренко С.В. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №916/873/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.10.2016 у справі №916/873/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Попікова О.В.

ТОВ "Нісо-Агро" було подано відзив на касаційну скаргу у якому просить постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору про спільну діяльність та пені.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем був вирощений урожай канареєчного проса, прибуток від реалізації якого підлягав розподіленню відповідно до умов укладеного між сторонами договору про спільну діяльність, однак, всупереч умовам договору, позивачу сплачений не був.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено виконання своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність, а також зазначено про те, що відповідно до умов вказаного договору в результаті розподілу прибутку позивачу підлягає передачі саме продукція на відповідну суму, а не грошові кошти.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2015 між ТОВ "Віп Холдінг" (сторона-1) та ТОВ "Нісо-Агро" (сторона-2) укладено договір про спільне вирощування канареєчного проса №01-02/15, відповідно до якого сторони зобов'язуються спільно вирощувати просо канареєчне шляхом об'єднання спільних зусиль без створення юридичної особи.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору продукція спільного вирощування - що вирощена на земельних ділянках, які належать ТОВ "Нісо-Агро" на праві оренди та використовуються на умовах, визначених у відповідному договорі; вклад учасника - все те, що він вносить у спільну обробку (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, виконання сільськогосподарських робіт з обробки ґрунту, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Зі змісту договору вбачається, що ТОВ "Віп Холдінг" зобов'язується: після підписання договору здійснити за свій рахунок комплекс наступних сільськогосподарських робіт: постачання насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, спільно зібрати врожай, провести всі розрахунки згідно даного договору у повному обсязі та у встановлені даним договором строки.

Крім того, ТОВ "Віп Холдінг" зобов'язується здійснити: організаційне забезпечення повного циклу обробки землі (вказівки сторони-1 є обов'язковими для виконання стороною-2);організаційне та наукове забезпечення внесення необхідних мінеральних та органічних добрив, пестицидів та гербіцидів, а також забезпечення інших засобів захисту рослин згідно технологічних вимог та стандартів; вжити заходи з найму відповідного персоналу для виконання робіт за договором; вжити заходів для забезпечення охорони праці, техніки безпеки, екологічної безпеки, протипожежних заходів та охорони вирощеної продукції; забезпечити ефективне та раціональне використання земель за їх цільовим призначенням, заподіяних у виробництві сільськогосподарської продукції за цим договором згідно чинного законодавства України, збереження та відтворення їх родючості.

Обов'язки сторони-2 за договором визначені у розділі 4 відповідно до якого ТОВ "Нісо-Агро" зобов'язується: виконувати вказівки сторони-1 при організаційному забезпеченні повного циклу вирощування проса; забезпечити ефективне та раціональне використання земель за їх цільовим призначенням, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції за цим договором згідно чинного законодавства України, збереження та відтворення їх родючості; вжити заходи з найму відповідного персоналу для виконання робіт за договором та оплати заробітної плати; вжити заходів для забезпечення охорони праці, техніки безпеки, екологічної безпеки, протипожежних заходів та охорони вирощеної продукції.

Відповідно до п. 5.1 договору ведення спільної обробки ґрунту, а також прийняття рішень та користування спільним майном здійснюється за їх спільною згодою.

Керівництво по виконанню робіт за договором, а також ведення справ доручається позивачу; ведення бухгалтерського обліку спільного майна сторін та фінансових операцій зі спільного вирощування проса здійснюється через поточний рахунок відповідача (п.п. 5.2, 5.4 договору).

У п. 6.1 договору сторони дійшли згоди, що вся продукція, що є результатом спільного вирощування обов'язково проходить через ток ТОВ "Нісо-Агро", зважування та зберігання у будівлях, що належать ТОВ "Нісо-Агро". Продукція спільного вирощування буде реалізовуватися за згодою сторін за цінами, що склалися на ринку на момент реалізації.

Відповідно до п. 6.2. договору прибуток, що отриманий сторонами даного договору в результаті їх спільної діяльності, а саме: від реалізації продукції спільної діяльності за даним договором, підлягає розподілу у співвідношенні: сторона-1 отримує продукцію по цінам на час реалізації на суму 120% від вкладених витрат; сторона-2 отримує останню продукцію.

Пунктом 6.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015 передбачено, що ТОВ "Нісо-Агро" зобов'язується видати продукцію ТОВ "Віп Холдінг" в розмірі, встановленому пунктом 6.2 цього договору, протягом місяця після збирання врожаю, але не пізніше 30.10.2015. Дата збирання врожаю та орієнтовна (мінімальна) вартість продукції встановлюється сторонами у відповідному акті, що підписується двома сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично сторони не приступили до виконання договору №01-02/15 від 20.02.2015.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи накладним №5 від 04.03.2015 та №4 від 23.03.2015, якими позивач обґрунтовує виконання своїх зобов'язань за договором №01-02/15 від 20.02.2015, апеляційним господарським судом встановлено, що вказані накладні не містять посилань на укладений між сторонами договір №01-02/15 від 20.02.2015, а накладна №4 від 23.03.2015 до того ж не містить ні прізвища особи, яка здійснила отримання товарно-матеріальних цінностей, ні відбитку печатки ТОВ "Нісо-Агро".

Апеляційним господарським судом також встановлено, що постачання продукції за вказаними накладними здійснювалось відповідачу на оплатній основі, оскільки в матеріалах справи наявні рахунки на оплату №16 від 04.03.2015 на суму 148 200,00 грн. та №18 від 23.03.2015 на суму 150 000,01 грн.

Одеським апеляційним господарським судом встановлено, що акт, у якому відповідно до п. 6.3 договору сторони повинні були відобразити дату збирання врожаю та орієнтовну (мінімальну) вартість продукції, отриманої в результаті спільної діяльності, сторонами не складався та не підписувався.

Крім того, апеляційний суд слушно звернув увагу на те, що відповідно до порядку розподілу прибутку, отриманого в результаті спільної діяльності, встановленого у п. 6.2. 6.3 договору №01-02/15 від 20.02.2015, відповідач зобов'язався видати позивачу саме продукцію по цінах на час реалізації на суму 120% від вкладених витрат, а не грошові кошти.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не було доведено наявності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів на підставі договору №01-02/15 від 20.02.2015, а отже правомірно відмовлено у позові.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі №916/873/16 апеляційну скаргу ТОВ "Нісо-Агро" задоволено, однак не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно з ст. 49 ГПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, зокрема, якщо не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, керуючись ст.ст. 49, 88 ГПК України, правомірно прийняв додаткову постанову від 06.07.2016, якою стягнув з ТОВ "Віп Холдінг" на користь ТОВ "Нісо-Агро" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Холдінг" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі №916/873/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова