ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 915/2213/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 р. (суддя Васильєва Л.І.)та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р. (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей В.М.) у справі№915/2213/15 господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"простягнення 915 836 грн. 59 коп.за участю представників: від позивача Громніцький Ю.П., довіреність №14-132 від 13.05.2014 р. від відповідачаДяченко В.С., довіреність №09-01/54 від 11.10.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") про стягнення 331 935 грн. 28 коп. пені, 561 522 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 22 378 грн. 83 коп. 3% річних.

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з своєчасної оплати поставленого природного газу і, як наслідок, нарахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 р. у справі №915/2213/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р., позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 444 273 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 22 378 грн. 83 коп. 3% річних та 100 000 грн. 00 коп. пені.

Підставою для прийняття вказаних судових рішень стала доведеність заявлених позивачем вимог.

Поряд з цим, господарськими судами попередніх інстанцій було здійснено арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, у зв'язку з чим дану вимогу задоволено частково, а також на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України зменшено розмір заявленої до стягнення пені.

Не погодившись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р. у справі №915/2213/15 в частині відмови у стягненні 231 935 грн. 28 коп. пені та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.09.2016 р. справу №915/2213/15 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - ОСОБА_5 (доповідач у справі), судді: Борденюк Є.М., ОСОБА_4

У зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України (постанова Верховної Ради України від 08.09.2016 р.), розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/4188 від 20.09.2016 р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №915/2213/15, за результатами якої справу №915/2213/15 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - ОСОБА_5 (доповідач у справі), судді: Борденюк Є.М., Могил С.К. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.09.2016 р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_5 (доповідач у справі), судді: Борденюк Є.М., Могил С.К., скаржнику відновлено пропущений процесуальний строк на подання касаційної скарги, касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.10.2016 р.

Надалі, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України (постанова Верховної Ради України від 22.09.2016 р.), розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/4675 від 30.09.2016 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №915/2213/15, в результаті якого у справі №915/2213/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2016 р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.10.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5174 від 26.10.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Карабаня В.Я., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №915/2213/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.10.2016 р.).

Представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати оскаржувані постанову та рішення в частині відмови у стягненні пені.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що 03.12.2013 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №1185/14-БО-22, на виконання умов якого позивач у період січень-березень, жовтень-грудень 2014 року поставив, а відповідач прийняв, природний газ на загальну суму 19 022 895 грн. 85 коп. Вказане підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач розрахувався за поставлений йому газ з порушенням встановленого в договорі строку оплати.

Таким чином, спір, що розглядається в межах даної судової справи, виник через неналежне виконанням відповідачем зобов'язання з своєчасної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок останнього сплатити індексацію ціни, 3% річних та пеню за прострочення виконання цього зобов'язання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені, норми чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором №1185/14-БО-22 від 03.12.2013 р. в строки визначені в цьому договорі. У зв'язку з цим, господарськими судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача 3% річних в заявленому позивачем розмірі та інфляційні втрати у розмірі, вірно визначеному судами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в повній мірі погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 цього кодексу).

Суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказане передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні положення закріплено і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховуючи при цьому інтереси обох сторін.

Тобто, у даному випадку судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Так, приймаючи до уваги, що відповідач є стратегічним підприємством міста, основний вид діяльності якого - виробництво та постачання електричної та теплової енергії, знаходиться у важкому фінансовому стані, має значну заборгованість, в тому числі, з боку населення та бюджетних установ, місцевий та апеляційний господарські суди, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшили розмір пені, стягнутої з відповідача на користь позивача, до 100 000 грн. 00 коп.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій також було взято до уваги, що відповідачем в повному обсязі погашено основну заборгованість за поставлений природний газ, а позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Судова колегія господарського суду касаційної інстанції вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо значення діяльності позивача та відповідача, обставин, які вплинули на виконання зобов'язання, ступеня виконання зобов'язання, поведінки винної сторони, тощо відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, перевіривши у відповідності з приписами ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржуваних рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновків, що господарськими судами попередніх інстанцій повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті судові рішення є законними, обґрунтованими та не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 р. у справі №915/2213/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова