ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 914/1800/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Шива"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 (головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.)та рішенняГосподарського суду Львівської області від 16.05.2016 (суддя Щигельська О.І.) у справі№ 914/1800/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Шива"доПублічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"прозобов'язання до вчинення дій,за участю представників:позивачаСухоцький М.П.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2016 у справі №914/1800/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2016, відмовлено ПП "Шива" у позові про зобов'язання ПАТ "ВіЕс Банк" видати ПП "Шива" довідку про заборгованість за кредитом та процентами станом на момент її видачі, надходження та повернення коштів за договором кредиту № 04/07-11 від 04.07.2011, додатком № 1 та № 2 до договору кредиту, додатковим договором № 25/02-15 до кредитного договору № 04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного між резидентом ПП "Шива" та нерезидентом - компанією "DORSET UNION LTD", та надати копії форм статистичної звітності № 503, 504 станом на момент видачі довідки.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а провадження у справі припинити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що 14.12.2015 відповідачем надіслано на адресу позивача спірну довідку та копії даних статистичної звітності на звітну дату (01.12.2015), окрім цього, починаючи з 11.03.2016, обслуговування операцій за договором кредиту від 04.07.2011 № 04/07-11 здійснюється ПАТ "Кредобанк". Відтак скаржник просить припинити провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.07.2011 між компанією NEWARK MARKETING LLP (кредитор) та Приватним підприємством "Шива" (позичальник) укладено договір кредиту № 04/07-11 на суму 2.000.000,00 доларів США.

Наведений договір, який передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученим від нього кредитом в іноземній валюті, зареєстровано Управлінням Національного банку України у Львівській області із назвою уповноваженого обслуговуючого банку "БМ Банк", що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 1035.

28.10.2011 між ПАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", та Приватним підприємством "Шива" було укладено договір № 90394.1.1 про комплексне обслуговування суб'єкта господарювання у ПАТ "Фольксбанк".

29.05.2012 Управлінням Національного банку України у Львівській області змінено назву уповноваженого обслуговуючого банку на ПАТ "Фольксбанк" та надіслано на адресу Приватного підприємства "Шива" додаток від 29.05.2012 № 1 до реєстраційного свідоцтва.

25.02.2015 між компанією "DORSET UNION LTD", компанією NEWARK MARKETING LLP та Приватним підприємством "Шива" укладено додатковий договір № 25/02-15 до кредитного договору № 04/07-11 про заміну кредитора.

11.03.2015 Приватним підприємством "Шива" було подано повідомлення про договір, укладений резидентом-позичальником, який не є банком, (повідомлення про зміни до договору) через ПАТ "ВіЕс Банк" до Управління Національного банку України у Львівській області за вихідним № 38.

12.03.2015 зазначене повідомлення про договір було перевірено з урахуванням вимог положення "Про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", затвердженого постановою Національного банку України від 17.06.2004 № 270 (далі - Положення), та встановленого Національним банком України для зовнішніх запозичень резидентів розміру максимальної процентної ставки і підписано начальником відділу валютного контролю ПАТ "ВіЕс Банк" Дробною О.О.

16.03.2015 зміни до кредитного договору № 04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора були зареєстровані Управлінням Національного банку України у Львівській області, про що було надіслано на адресу позивача повідомлення з відміткою про реєстрацію вказаних змін.

Як встановили суди, 20.04.2015 Приватне підприємство "Шива" у зв'язку із запланованим переходом на обслуговування до іншого банку звернулось до Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" в порядку п. 3.6 Положення з вимогою надати довідку про заборгованість за кредитом та процентах станом на 20.04.2015, надходження та повернення коштів за договором кредиту № 04/07-11 від 04.07.2011, додатком № 1 та № 2 до договору кредиту, додатковим договором № 25/02-15 до кредитного договору № 04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного між резидентом Приватним підприємством "Шива" та нерезидентом - компанією "DORSET UNION LTD", а також надати копії форм статистичної звітності №№ 503,504 станом на 01.04.2015.

Листом № 06-1/9232 від 05.05.2015 Публічне акціонерне товариство "ВіЕсБанк" повідомило Приватне підприємство "Шива" про неможливість надання довідки за його зверненням від 20.04.2015, оскільки у Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" знаходиться на обслуговуванні договір позики № 04/07-11 від 04.07.2011, укладений між Приватним підприємством "Шива" та компанією NEWARK MARKETING LLP.

Вказану відмову позивач вважає незаконною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ПАТ "ВіЕс Банк" надати ПП "Шива" зазначені вище документи, суди виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що на момент звернення останнього до відповідача із вимогою про надання відповідної довідки (20.04.2015) відбувся фактичний перехід на обслуговування до іншого банку в установленому законом порядку.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.2 Положення, на яке послались суди, резидент-позичальник (крім уповноваженого банку України) залучає кредит від нерезидента через уповноважений банк, який надав згоду на обслуговування операцій за договором. Функції обслуговуючого банку за договором (далі - обслуговуючий банк), визначені цим розділом, може виконувати як уповноважений банк, так і від його імені відокремлений підрозділ банку (філія, відділення).

Відповідно до п. 1.8, абз. 4 п. 1.19 Положення обслуговування операцій за відкритими в Україні резидентами-позичальниками рахунками в межах одного договору має проводитися лише через один обслуговуючий банк. Платіжні операції резидента-позичальника з нерезидентом за кредитним договором (з урахування змін, що передбачені іншими угодами/договорами, які стосуються його реалізації, у тому числі відступлення права вимоги), здійснюються лише після його реєстрації Національним банком.

Згідно з п. 2.1 Положення резидент-позичальник звертається до обслуговуючого банку для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) в Національному банку.

Зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Перехід резидента-позичальника на обслуговування в інший уповноважений банк потребує внесення відповідних змін до реєстрації договору в Національному банку в порядку, установленому в пункті 2.10 цієї глави (крім випадку переведення резидента-позичальника на обслуговування з уповноваженого банку, що приєднується до іншого уповноваженого банку, до уповноваженого банку - правонаступника банку, що приєднується).

Пунктом 2.10 Положення встановлено, що Національний банк вносить зміни до реєстрації договору стосовно переходу резидента-позичальника на обслуговування до іншого уповноваженого банку на підставі пакета документів, який передбачений пунктом 2.4 цієї глави, що надійшов від уповноваженого банку, до якого резидент-позичальник має намір перейти на обслуговування операцій за договором.

Національний банк у строк, установлений абзацом четвертим пункту 2.6 глави 2 розділу I цього Положення:

робить відповідну відмітку на повідомленні про договір та надсилає його з дотриманням порядку, установленого пунктом 2.7 цієї глави, новому обслуговуючому банку та резиденту-позичальнику;

надсилає листа попередньому обслуговуючому банку щодо припинення обслуговування ним операцій за договором у зв'язку з переходом резидента-позичальника на обслуговування до іншого уповноваженого банку.

Згідно з п. 3.1 Положення обслуговування уповноваженим банком операцій за договором [зарахування іноземної валюти на рахунок резидента-позичальника в уповноваженому банку, що надходить від нерезидента як кредит, з урахуванням вимог пункту 3.7 цієї глави; здійснення купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти за кредитними операціями та платежами за цими операціями за дорученням резидента-позичальника; списання іноземної валюти на користь нерезидента з рахунку резидента-позичальника в рахунок погашення кредиту (основної суми, процентів тощо), а також виконання інших зобов'язань, передбачених відповідним договором] здійснюється лише за наявності реєстрації договору Національним банком.

Відповідно до п. 3.6 Положення перехід резидента-позичальника (у разі потреби) на обслуговування операцій за договором в інший уповноважений банк здійснюється після внесення Національним банком відповідних змін до реєстрації договору.

Обслуговуючий банк, клієнтом якого був резидент-позичальник, зобов'язаний в строк до 10 робочих днів від дати звернення резидента-позичальника подати йому письмову довідку з усією наявною інформацією про його операції щодо одержання і погашення кредиту, у тому числі копії даних статистичної звітності на останню звітну дату, засвідчені підписом відповідальної особи та відбитком печатки обслуговуючого банку.

Оригінал зазначеної довідки подається резидентом-позичальником уповноваженому банку, на обслуговування до якого він перейшов, і зберігається в цьому банку. До отримання оригіналу довідки уповноважений банк, на обслуговування до якого перейшов резидент-позичальник, не проводить операції з перерахування коштів на користь нерезидента для виконання зобов'язань за договором. Подання резидентом-позичальником до обслуговуючого банку такої довідки не вимагається, якщо зміни щодо обслуговуючого банку стосуються випадків, передбачених пунктом 2.9 глави 2 цього розділу.

Із вказаних норм вбачається, що обслуговуючий банк, клієнтом якого був резидент-позичальник, зобов'язаний подати письмову довідку з усією наявною інформацією лише такому резиденту-позичальнику, який фактично перейшов на обслуговування до іншого уповноваженого банку. Оригінал зазначеної довідки подається резидентом-позичальником уповноваженому банку, на обслуговування до якого він вже перейшов, і зберігається в цьому банку. При цьому Національним банком України станом на час такого звернення мають бути внесенні зміни до реєстрації договору щодо нового обслуговуючого банку на підставі пакета документів, наданого новим уповноваженим банком.

Враховуючи наведені положення законодавства, суди відзначили, що наявним у матеріалах справи доказом фактичного переходу ПП "Шива" на обслуговування до іншого банку є повідомлення Національного Банку України про реєстрацію 11.03.2016 за № 1035/4 змін до договору кредиту від 04.07.2011 № 04/07-11.

В той же час суди дійшли висновку, що вказане повідомлення не свідчить про те, що вказаний перехід мав місце станом 20.04.2015.

Також суди не взяли до уваги довідки ПАТ "Кредобанк" № 158-15903/16 від 19.04.2016, пославшись на те, що вона не містить відомостей з приводу того, що зазначений банк є обслуговуючим банком позивача в розумінні Положення.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що при новому розгляді справи суди не дослідили належним чином обставин фактичного переходу позивача до нового обслуговуючого банку.

Суди попередніх інстанцій обмежились виключно посиланням на те, що вищевказані повідомлення та довідка не свідчать про те, що перехід позивача на обслуговування до іншого банку мав місце саме станом 20.04.2015.

Так, місцевий суд зазначив, що надана ПАТ "ВіЕс Банк" відмова від 20.04.2015 була правомірною і у задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на його безпідставність.

Разом з тим суди зовсім не врахували того, що на час повторного розгляду справи обставини спору між позивачем і відповідачем істотно змінилися і така зміна має суттєве значення для правильного вирішення спору. Адже на необхідності їх повного дослідження наголошували обидві сторони саме під час повторного розгляду справи, про що свідчать, зокрема, заява позивача про припинення провадження та заперечення відповідача з цього приводу.

При цьому колегія суддів відзначає, що позовні вимоги позивача аж ніяк не прив'язані до дати 20.04.2015, а зводяться до необхідності зобов'язати відповідача надати документи з відповідною інформацією на дату їх видачі.

Отже для правильного вирішення спору слід повно і чітко встановити всі обставини на момент прийняття рішення з урахування їх зміни. Зокрема, підтвердити (чи спростувати), що позивач перейшов на обслуговування до іншого банку, визначити дату (момент) такого переходу та проаналізувати такі факти (в разі їх підтвердження) з урахуванням їх календарної черговості та наслідків для позивача і відповідача з урахуванням як вимог Положення, так і позовних вимог (їх суті).

В цьому контексті слід надати належну оцінку і факту видачі банком відповідних документів у грудні 2015 року.

При цьому судам слід чітко визначити, які докази можуть беззаперечно підтвердити (чи спростувати) перехід позивача на обслуговування до іншого банку, знову ж таки з урахуванням процедури, встановленої Положенням.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Як зазначено у ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню (з урахуванням наведених вище імперативних норм банківського законодавства), і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є недотриманням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору в частині зобов'язання відповідача вчинити дії.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі в частині зобов'язання відповідача вчинити дії підлягають скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з пп. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що 14.12.2015 відповідачем надіслано на адресу позивача спірну довідку та копії даних статистичної звітності на звітну дату (01.12.2015).

Однак, як встановлено судами, ПАТ "ВіЕс Банк" видано вказану довідку не в процесі розгляду справи, а в межах виконавчого провадження на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано. Відповідачем вчинялись дії, спрямовані на відкликання такої довідки. Відтак судами зроблено вірний висновок, що видання спірної довідки в грудні 2015 року не свідчить про відсутність неврегульованих питань щодо предмету спору у справі.

Як вбачається з наведених вище обставин справи, спір між сторонами про зобов'язання ПАТ "ВіЕс Банк" видати ПП "Шива" відповідні довідку та копії форм статистичної звітності є невирішеним, а тому підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Шива" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 914/1800/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова