ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 910/2443/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А.,за участю представників: від позивача:Фрідман Д.А. - керівник від відповідача-1: від відповідача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) Яцько Р.М. дов. від 12.05.2016 не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій"на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 27.04.2016р. Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р.у справі№910/2443/16 Господарського суду м.Києваза позовомПриватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія Інвест-Кредо", 2) Публічного акціонерного товариства ,,Міський комерційний банк"треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Лізинг ІТ-СПВ" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Експо Веб" 3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівнапровизнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство "Інтеко" (надалі - Товариство, іпотекодавець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія Інвест-Кредо" (далі - Компанія, відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства ,,Міський комерційний банк" (далі - Банк, відповідач-2) про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в частині 1 пункту 3.1.3, в окремих словах пункту 3.2, пункті 3.2.4 (підпункти 3.2.4.1 і 3.2.4.2) договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., укладеного між Товариством та Банком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. (головуючий суддя Суховий В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 92, 203, 207, 215, 237, 575, 576, 583, 626 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України, статей 33, 35, 36, 37 Закону України ,,Про іпотеку", статті 33 Закону України ,,Про акціонерні товариства" та статей 27, 33, 34, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя у вигляді застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, вміщеного в частині 1 пункту 3.1.3, в окремих словах пункту 3.2, пункті 3.2.4 (підпункти 3.2.4.1 і 3.2.4.2) договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., як такого, що укладений з перевищенням генеральним директором Товариства ОСОБА_8 своїх повноважень, оскільки вищим органом Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" (загальними зборами акціонерів) було одноголосно вирішено питання про надання керівнику позивача повноважень на укладення (підписання) оспорюваного договору іпотеки, в т.ч. його складової частини - застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та погоджено подальше внесення змін до цього договору, що підтверджується протоколами №67 та №72 позачергових загальних зборів акціонерів від 26.09.2012р. та від 09.09.2013р., і, як наслідок, свідчить про наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи (представника), яка вчинила правочин від імені Товариства.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції Товариство посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме статті 628 Цивільного кодексу України, статті 36 Закону України ,,Про іпотеку" та статей 32, 33, 101 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на тому, що протоколом №67 позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" від 26.09.2012р. повноваження генеральному директору Товариства були надані виключно на укладання договору іпотеки як окремого правочину, а не на укладання конкретного договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., який є змішаним договором, що містить елементи договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім тог, скаржник вважає, що апеляційним судом неправомірно прийнято до уваги копію протоколу №72 позачергових загальних зборів акціонерів та від 09.09.2013р., яка є фіктивним доказом.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Експо Веб" просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством ,,Міський комерційний банк" (далі - іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством ,,Лізинг інформаційних технологій" (далі -іпотекодавець) укладено договір іпотеки №886/980-ЮО/І, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною, за умовами п.1.1 якого цим договором забезпечується належне виконання позичальником (ТОВ ,,Лізинг ІТ-СПВ") вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №886/980-ЮО від 03.10.2012р., укладеного між позичальником та іпотекодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в т.ч. щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов.

Відповідно до п.1.2 договору іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно:

- нежилі приміщення з №1 по №17 (групи приміщень №319) (в літ. А), загальною площею 289,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок №28, реєстраційний номер майна: 37049723.

Заставна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна за домовленістю сторін становить 3221167 грн. (п.1.3 в редакції договору про внесення змін № 2).

Іпотекодержатель має право на свій розсуд застосовувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі права власності згідно норм законодавства України предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (п.п.1 п.3.1.3).

Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладені в п.3.2, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 3.2.4.1 та 3.2.4.2 цього пункту договору (п.3.2.4), задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України ,,Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України ,,Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.3.2.4 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому, сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно.

Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю, розраховану відповідно до статті 37 Закону України ,,Про іпотеку", на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 (шестидесяти) робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України ,,Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту п.3.2.4 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що основне зобов'язання виконане повністю та належним чином (п.п.3.2.4.1) або передачі у власність, визначеному чинним законодавством, іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі у порядку, встановленому статтею 38 Закону України ,,Про іпотеку" за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно. Для реалізації іпотекодержателем права звернути стягнення на предмет іпотеки способом, визначеним попереднім абзацом цього договору, іпотекодавець, керуючись статтями 237-239 Цивільного кодексу України, доручає іпотекодержателю отримувати витяги з Поземельної книги державного реєстру земель щодо предмета іпотеки, а також представляти інтереси іпотекодавця в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від форми їх власності, у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами (незалежно від форм їх власності) з питань, пов'язаних із предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви, клопотання та запити, а також отримувати будь-які документи відносно предмета іпотеки.

При цьому іпотекодавець свідчить, що виконання дій, визначених попереднім абзацом цього договору здійснюється іпотекодержателем на підставі цього договору, без отримання будь-якої окремої довіреності (п.3.2.4.2).

26.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством ,,Міський комерційний банк" та Публічним акціонерним товариством ,,Банк професійного фінансування" укладено договір відступлення права вимоги №1/2014, а 12.09.2014р. - договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство ,,Банк професійного фінансування" став новим кредитором та іпотекодержателем за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012, спірним договором іпотеки та договором застави.

25.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія Інвест-Кредо" та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія ,,Некстджен Фінанс" було укладено договір про відступлення права вимоги №2/2016, за умовами п.1.1 якого ТОВ ,,Фінансова компанія ,,Некстжен Фінанс" (первісний кредитор) відступає новому кредитору (ТОВ ,,Фінансова компанія Інвест- Кредо") своє право вимоги (яке було набуте первісним кредитором згідно договору про відступлення права вимоги №1/2016 від 25.01.2016р., укладеного між ПАТ ,,Банк професійного фінансування" та ТОВ ,,Фінансова компанія ,,Некстжен Фінанс") за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012р., спірним договором іпотеки та договором застави.

27.01.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія Інвест-Кредо" передано через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. заяву-вимогу до позивача, зареєстровану в реєстрі за №88 про усунення порушень кредитного договору від 03.10.2012р., погашення заборгованості в сумі 4215193,95 грн. та попередження про те, що у випадку непогашення боргу протягом 30 днів Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Фінансова компанія Інвест-Кредо" буде реалізовуватись належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування одного зі способів звернення стягнення, передбаченого розділом 3.2 договору іпотеки.

Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що, на думку позивача, у генерального директора Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" ОСОБА_8 були відсутні повноваження на укладання від імені Товариства договору про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого законодавством прирівнюється застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, вміщене в договорі іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., оскільки питання про укладення такого договору відноситься згідно статуту Товариства до виключної компетенції дирекції позивача.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки судів про недоведеність підстав для визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя у вигляді застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, вміщеного в частині 1 пункту 3.1.3, в окремих словах пункту 3.2, пункті 3.2.4 (підпункти 3.2.4.1 і 3.2.4.2) договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., як укладеного з перевищенням генеральним директором Товариства ОСОБА_8 своїх повноважень, оскільки вищим органом Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" (загальними зборами акціонерів) було одноголосно вирішено питання про надання керівнику позивача повноважень на укладення (підписання) оспорюваного договору іпотеки, в т.ч. його складової частини - застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та погоджено подальше внесення змін до цього договору, що підтверджується протоколами №67 та №72 позачергових загальних зборів акціонерів від 26.09.2012р. та від 09.09.2013р., і, як наслідок, свідчить про наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи (представника), яка вчинила правочин від імені Товариства.

Касаційна інстанція погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно вимог ч.ч.1,2 статті 36 Закону України ,,Про іпотеку" (в редакції від 08.08.2012р., чинній на час вчинення оспорюваного правочину) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 37 Закону України ,,Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно приписів ч.2 статті 203 та ч.3 статті 237 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.1 статті 33 Закону України ,,Про акціонерні товариства" загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Як роз'яснено в п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Як вбачається з преамбули договору іпотеки № 886/980-ЮО/I від 03.10.2012р., з боку Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" договір укладений в особі Генерального директора ОСОБА_8, який діє на підставі статуту. В реквізитах сторін з боку Товариства договір підписано Генеральним директором ОСОБА_8 та скріплено відтиском печатки підприємства.

Відповідно до п.7.1 Статуту Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" (нова редакція від 16.12.2011р.) органами управління товариства є: загальні збори акціонерів; наглядова рада; координаційна рада; дирекція; ревізійна комісія.

Пунктом 7.3 Статуту Товариства визначено, що загальні збори акціонерів мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами акціонерів до компетенції дирекції товариства.

Відповідно до п.7.32 Статуту Товариства до виключної компетенції Дирекції належить, в т.ч. прийняття рішень про укладення правочинів (угод, договорів), що прямо не пов'язані з наданням товариством послуг з фінансового лізингу, на суму, що не перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Питання, що належать до виключної компетенції Дирекції не можуть бути передані на одноособовий розгляд Генерального директора.

Відповідно до протоколу №67 Позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" від 26.09.2012р., кворум зборів склав 100% та було вирішено наступні питання, а саме: про необхідність виступити майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Лізинг ІТ-СПВ" за кредитом перед Публічним акціонерним товариством ,,Міський комерційний банк", питання про передачу в якості забезпечення нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень з №1 по №17 (групи приміщень №319), що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок №28, які належать товариству на праві власності, та питання про надання повноважень генеральному директору позивача ОСОБА_8 на підписання відповідного договору іпотеки.

Крім того, відповідно до протоколу №72 Позачергових загальних зборів Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" від 09.09.2013р., кворум зборів склав 100% було вирішено наступні питання, а саме: про внесення змін до договору іпотеки №886/980-ЮО/I від 03.10.2012р., а саме, змінити процентну ставку за користування кредитом та змінити розмір кредитного ліміту та питання про надання повноважень генеральному директору позивача ОСОБА_8 на внесення зазначених змін до договору іпотеки.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що протоколом №67 позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" від 26.09.2012р. повноваження генеральному директору Товариства були надані лише на укладання договору іпотеки як окремого правочину, а не на укладання конкретного договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., який є змішаним договором, що містить елементи договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Проте касаційна інстанція вважає зазначені доводи заявника такими, що не відповідають приписам ч.3 статті 237 Цивільного кодексу України, статей 36, 37 Закону України ,,Про іпотеку", статті 33 Закону України ,,Про акціонерні товариства" та не відповідають змісту протоколу №67 позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" від 26.09.2012р., оскільки судами достеменно встановлено факт надання відповідних повноважень керівнику виконавчого органу Товариства рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" від 26.09.2012р. з врахуванням того, що в даному випадку оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що був укладений у вигляді відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є невід'ємною складовою частиною договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., як наслідок, при наданні компетентним органом представнику Товариства повноважень на укладення договору іпотеки в цілому, презюмується їх надання для укладення будь-якої частини такого договору.

Разом з тим заявник не обґрунтував, яким чином вищий орган Товариства станом на 26.09.2012р. об'єктивно міг передбачити в майбутньому укладання конкретного договору іпотеки саме 03.10.2012р. (за №886/980-ЮО/І) як змішаного договору, що містить елементи договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи твердження заявника про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи (генерального директора ОСОБА_8О.), що виявилось у перевищенні своїх повноважень для підписання складової частини договору іпотеки, правильно зазначив, що на момент укладення оспорюваного договору генеральний директор Товариства ОСОБА_8 діяв на підставі Статуту Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" та чинного рішення позачергових загальних зборів акціонерів №67 від 26.09.2012, яким керівнику позивача було надано згоду на підписання відповідного договору іпотеки.

Колегія суддів визнає безпідставними доводи скаржника про те, що апеляційним судом неправомірно прийнято до уваги копію протоколу №72 позачергових загальних зборів акціонерів від 09.09.2013р., яка нібито є фіктивним доказом, оскільки, як роз'яснено в абзаці 2 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. №13, рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено визнання недійсними рішень, оформлених протоколом №72 позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" від 09.09.2013р.

При цьому наявні заперечення заявника зводяться до посилань на оцінку апеляційним судом фіктивного доказу, наданого відповідачем-2, однак, згідно імперативних вимог ч.2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того касаційна інстанція враховує, що порушені позивачем питання про фіктивність протоколу №72 позачергових загальних зборів акціонерів від 09.09.2013р. чи його ймовірну підробку невідомими особами мають розглядатися компетентними правоохоронними органами в рамках кримінального судочинства, оскільки під час розгляду даного господарського спору заінтересованою стороною не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи на предмет встановлення справжності згаданого письмового доказу. При цьому даний спір виник не з корпоративних правовідносин.

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність позивачем того, що у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі ПАТ ,,Банк професійного фінансування" та ТОВ ,,Фінансова компанія Некстджен Фінанс" будуть наділені новими правами чи покладено на них нові обов'язки, чим спростовується твердження про необхідність їх залучення до участі в даній справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Тим більше що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016р., яка в силу приписів статей 27, 106, 11113 Господарського процесуального кодексу України не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню, клопотання Товариства про залучення зазначених господарських товариств, як третіх осіб, правомірно було відхилено з тих мотивів, що правовідносини, які виникли в 2014-2015рр. (до 25.01.2016р.) під час відчуження права вимоги за договором іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012р., не є предметом дослідження в рамках розгляду даної справи

За наведених обставин касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Лізинг інформаційних технологій" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. у справі №910/2443/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець