Постанова ВГСУ від 31.08.2016 року у справі №923/1875/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 923/1875/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 та рішення господарського суду Херсонської області від 13.01.2016 у справі № 923/1875/14 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату за час простою, час переробки ,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.01.2016р. (суддя Сулімовська М.Б.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, м.Херсон про:

- стягнення з відповідача публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн. (п.3 прохальної частини позову);

- стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64грн. (п.4 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою (п.5 прохальної частини позову);

- стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2011 році в сумі 4970,93грн. (п.6 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у квітні, травні 2011 року з врахуванням оплати простою (п.7 прохальної частини позову);

- стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн. (п.8 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у липні, серпні 2012 року з урахуванням оплати простою (п.9 прохальної частини позову);

- стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2013 році в сумі 12020,83 грн. та заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10.2014р. в сумі 12454,73 грн. (п.п.10, 11 прохальної частини позову);

- зобов'язання публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" виплатити компенсацію за затримку заробітної плати по день фактичної виплати (п.12 прохальної частини позову);

- стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. (п. 20 прохальної частини позову) відмовлено.

Провадження у справі в частині вимог про:

- визнання ОСОБА_4 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р. (п.2 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.13 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.14 прохальної частини позову);

- визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013 р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р." (п.17 прохальної частини позову);

- визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_4 (п.18 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу (п.21 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_4 (п.п.15, 22 прохальної частини позову) припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Воронюка О.Л., Мишкіної М.А.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення господарського суду Херсонської області від 13.01.2016р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову, що стосується позовних вимог про:

- стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн. (п.8 прохальної частини позову);

- стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. (п. 20 прохальної частини позову).

В цій частині позовне провадження по справі № 923/1875/14 припинено.

Також цією ж постановою рішення господарського суду Херсонської області від 13.01.2016р. в частині припинення провадження по справі щодо позовних вимог ОСОБА_4 про:

- визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014 р. № 82-к про звільнення ОСОБА_4 (п.18 прохальної частини позову);

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_4 (п.п.15, 22 прохальної частини позову) залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 та рішення господарського суду Херсонської області від 13.01.2016 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату за час простою, час переробки в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів", м. Херсон, про:

- визнання його працюючим на повну ставку;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009 р. в сумі 4139,75 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009 р. в сумі 224,64 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2011 р. в сумі 4882,60 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у квітні - травні 2011р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2012 р. в сумі 5 399,66 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у липні - серпні 2012 р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2013 р. в сумі 12 065, 83 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01.01.2014 р. по 22.10. 2014 р. в сумі 12 239,26 грн.;

- зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за затримку заробітної плати ( за час простоїв);

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009,2011,2012,2013,2014 р. р.;

- зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р. р.;

- визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013 р. № 97 "Про режим робот з липня 2013р.";

- визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014 р. № 82-к про звільнення ОСОБА_4;

- поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді машиніста компресорних установок;

- стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014 р. по 19.12.2014 р.;

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу;

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_4

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. було припинено провадження стосовно позовних вимог про :

- визнання працюючим на повну ставку (п.2 прохальної частини позову);

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України (п.13 прохальної частини позову);

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України (п.14, 15 прохальної частини позову);

- визнання незаконним та скасування наказу № 97 від 17.05.2013р. "Про режим робот з липня 2013р." (п.17 прохальної частини позову);

- визнання незаконним та скасування наказу № 82-к від 22.10.2014р. про звільнення ОСОБА_4 (п.18 прохальної частини позову);

- поновити на роботі на посаді машиніста компресорних установок (п.19 прохальної частини позову);

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" сплатити внески до Пенсійного Фонду України (п.21 прохальної частини позову)

- зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ( п.22 прохальної частини позову.

У решті позовних вимог повністю відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. по справі № 923/1875/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. та рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2015р. у справі №923/1875/14 в частині відмови в позові про:

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2011р. в сумі 4882,60 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2012р. в сумі 5 399,66 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у липні - серпні 2012р. з урахуванням оплати простою;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій у 2013р. в сумі 12 065,83 грн.;

- стягнення з відповідача заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10.2014р. в сумі 12 239,26 грн.;

- зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за затримку заробітної плати (за час простоїв);

- стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 19.12.2014р.;

та припинення провадження у справі стосовно позовних вимог про:

- визнання працюючим на повну ставку;

- зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України;

- зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України;

- визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р.";

- визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_4;

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області. Залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції від 20.05.2015 та рішення суду першої інстанції від 26.02.2015 в частині припинення провадження у справі стосовно позовних вимог про поновлення на роботі на посаді машиніста компресорних установок (п.19 прохальної частини позову).

За результатами нового розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, м.Херсон про:

- стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн. (п.8 прохальної частини позову);

- стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. (п. 20 прохальної частини позову) та припинення провадження у справі в частині вимог про:

- зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_4 (п.п.15, 22 прохальної частини позову).

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спори в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_4 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р.; зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.; зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р.; визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р."; визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014р. № 82-к про звільнення ОСОБА_4; зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу; зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_4 не підвідомчі господарським судам, оскільки не відносяться до категорії спорів, визначених частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 1. ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За викладених обставин , суд апеляційної інстанції погодився з наявністю підстав для припинення провадження у справі в частині вимог про визнання ОСОБА_4 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р. (п.2 прохальної частини позову);

Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 13.01.2016 в частині відмови у задоволенні позову, що стосується позовних вимог про:

- стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн. (п.8 прохальної частини позову);

- стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. (п. 20 прохальної частини позову) та припиняючи в цій частині позовне провадження по справі, суд апеляційної інстанції послався на те, що зазначена решта позовних вимог ОСОБА_4 підлягає розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство відповідача - ПАТ "Херсонський завод карданних валів" та в межах провадження справи про визнання банкрутом ПАТ "Херсонський завод карданних валів", а не в окремому позовному провадженні, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не з'ясував можливості розгляду даного спору по суті з огляду на ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та встановлену ст. 16 ГПК України виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства,

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.05.2014р. порушено провадження у справі №923/398/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.05.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Частина четверта статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Також, згідно частини 9 ст. 16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

При розгляді господарським судом трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, слід враховувати положення частини п'ятої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також положення частини четвертої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої на вимоги кредиторів щодо заробітної плати не поширюється граничний строк на їх заявлення та наслідки закінчення цього строку.

Отже, спори стосовно грошових вимог кредиторів за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати вирішуються господарським судом шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство.

Також, у постанові Верховного Суду України №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 викладена правова позиція про застосування пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України та частини 9 статті 16 ГПК України, частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, в зазначеній постанові Верховний Суд України вказує на те, що системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За викладених обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що розгляд позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення з ПАТ "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій з 01 березня по 31 грудня 2009р. в сумі 4139,75 грн. (п.3 прохальної частини позову); стягнення з відповідача заробітної плати за переробку у серпні 2009р. в сумі 224,64грн. (п.4 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за час відпустки у серпні - вересні 2009р. з урахуванням оплати простою (п.5 прохальної частини позову); стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2011 році в сумі 4970,93грн. (п.6 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у квітні, травні 2011 року з врахуванням оплати простою (п.7 прохальної частини позову); стягнення заробітної плати за простій в 2012 році в сумі 5400,66 грн. (п.8 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за час відпустки у липні, серпні 2012 року з урахуванням оплати простою (п.9 прохальної частини позову); стягнення з ПАТ "Херсонський завод карданних валів" заробітної плати за простій в 2013 році в сумі 12020,83 грн. та заробітної плати за простій з 01.01.2014р. по 22.10.2014р. в сумі 12454,73 грн. (п.п.10, 11 прохальної частини позову); зобов'язання ПАТ "Херсонський завод карданних валів" виплатити компенсацію за затримку заробітної плати по день фактичної виплати (п.12 прохальної частини позову); стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2014р. по 17.11.2015р. (п. 20 прохальної частини позову) підлягає розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство відповідача та в межах такого провадження, а не в окремому позовному провадженні.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення господарського суду Херсонської області від 13.01.2016р. в частині відмови у задоволенні частини позову та припинив позовне провадження у справі № 923/1875/14 в цій частині.

Відповідно п. 1. ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про необхідність припинення провадження у справі в частині вимог про визнання ОСОБА_4 працюючим на повну ставку (100% робочого часу) за період з березня 2009р. по жовтень 2014р. (п.2 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.13 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати уточнені звіти до Пенсійного Фонду України за 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 р.р. (п.14 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 17.05.2013 р. № 97 "Про режим роботи з липня 2013р." (п.17 прохальної частини позову); визнання незаконним та скасування наказу від 22.10.2014 р. № 82-к про звільнення ОСОБА_4 (п.18 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача сплатити внески до Пенсійного Фонду України за час вимушеного прогулу (п.21 прохальної частини позову); зобов'язання відповідача подати звіти до Пенсійного Фонду України для підтвердження повноти трудового стажу ОСОБА_4 (п.п.15, 22 прохальної частини позову), оскільки таки спори не підвідомчі господарським судам відповідно до ч. 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -