ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 922/1126/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. у справі господарського суду№922/1126/15 Харківської областіза позовомзаступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції у Харківській області 2) Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської областідосільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик"про за участю прокуратури - представників сторін: позивача 1- позивача 2- відповідача -стягнення коштів прокурор відділу Генеральної прокуратури України Томчук М.О., посв. №000606 не з'явився не з'явився пр. Громов А.В. - дов. б/н від 01.01.16р.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування у розмірі 1735743,14грн. на р/р 33118331700249, УК Золочівський район с. Довжик, код ЄДРПОУ 37315882, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Заява Державної екологічної інспекції у Харківській області про зменшення позовних вимог до 126510,02грн. була відхилена ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2016р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2016р. (суддя Присяжнюк О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської області на розрахунковий рахунок 33118331700249 УК у Золочівському районі, код ЄДРПОУ 37315882, МФО - 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 126510,02грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення і не правильне застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довжик" проти доводів, викладених в касаційній скарзі заперечує, вважає її не обґрунтованою та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

У поясненнях на касаційну скаргу Державна екологічна інспекція у Харківській області проти доводів, викладених у касаційній скарзі заперечує, просить касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, наполягає, що сума збитку за самовільне використання водних ресурсів становить 126510,02грн., які і стягнуті рішенням місцевого господарського суду.

22.08.2016р. до Вищого господарського суду України від Довжицької сільської ради Золочівського району Харківської області надійшло клопотання, в якому сільська рада просить вирішити справу без участі її представника.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника відповідача та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в період з 24.07.2014р. по 25.07.2014р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області, в межах виконання листа прокуратури Золочівського району Харківської області від 15.11.2013р. за № 04-28/2030вих13, враховуючи згоду Державної екологічної інспекції України від 22.01.2014р. №2/3-187ЗГ та на підставі наказу від 23.07.2014р. №1005/01-04 здійснено позапланову перевірку дотримання вимог Водного кодексу України у діяльності СТОВ "Довжик".

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 25.07.2014р. за №1005/01-04/07-09, яким встановлено, що СТОВ "Довжик" здійснює забір води з трьох свердловин на виробничі та госпобутові потреби з 28.02.2012р. по 24.07.2014р. без дозволу на спеціальне водокористування за адресом: Харківська область, Золочівський район, с.Довжик та с.Макарихі.

Відповідно до листа Золочівського відділення Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 05.08.2014р. №901/10/2013-01-66 за період з 2012 року по 1 квартал 2014 року підприємством з підземних джерел забрано 34962м3 води, з яких в 2012 році 16500м3 за 2013 рік 16308м3 за 1 квартал 2014 року 2154м3.

Прокурор стверджував, що СТОВ "Довжик" у період з 2012 року по 1 квартал 2014 року здійснювало водокористування з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.44, 48 Водного кодексу України.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області, з метою усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, винесено припис від 28.07.2014р. №07-25/255, яким керівника СТОВ "Довжик" зобов'язано отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення №002096 від 01.08.2014р. та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №07-26-591 від 01.08.2014р., згідно якої заступника директора СТВО "Довжик", визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00грн.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області із врахування норм передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. №220, далі по тексту - Методика) та листа Золочівського відділення Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 05.08.2014р. №901/10/2013-01-66 розрахована шкода за період з 30.07.2012р. по 21.08.2012р., розмір якої становить 1869418,14грн. та пред'явлена претензія №3 від 27.01.2015р.

10.04.2015р. Державна екологічна інспекція у Харківській області із врахуванням листа Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.04.2015р. №324/10/20-13-01-66 та відзиву відповідача від 23.03.2015р. внесла зміни до претензії №3 від 27.01.2015р., в частині показника об'єму забраної води, розмір шкоди після внесення змін становив 1735743,14грн., який став підставою для внесення прокуратурою заяви про зменшення позовних вимог.

Пунктом 1.4 Методики зазначено, що ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Розглядаючи справу по суті судами встановлено, що зміни до претензії №3 від 10.04.2015р., які додані до заяви прокуратури, не відповідають зазначеним вище приписам Методики, оскільки розрахунок розміру збитків по претензії від 10.04.2015р. на суму 1735743,14грн. здійснений за період з 01.04.2012р. по 31.03.2014р., однак актом планової перевірки №1175/01-03/07-11 від 26.09.2013р. складеного відносно СТОВ "Довжик", Державною екологічною інспекцією у Харківській області зафіксовано, що дозвіл на спеціальне водокористування від товариства не вимагається, порушення водокористування не встановлено.

Претензія від 10.04.2015р. в розмірі 1735743,14грн. станом на момент розгляду справи змінена Державною екологічною інспекцією у Харківській області, про що свідчать зміни до претензії №3 від 24.12.2015р. зареєстровані за №4824/01-25/02-11.

24.12.2015р. Державна екологічна інспекція у Харківській області розглянула лист відповідача від 22.12.2015р., лист Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 16.12.2015р. №1708/10/20-13-01-66 та від 13.03.2015р. №212/10/2013-01-66 та враховуючи приписи п.п.1.3, 1.4 Методики внесла зміни до претензії №3 від 27.01.2015р. в частині показника об'єму забраної води та періоду самовільного забору відповідачем підземної води.

За таких підстав, суди дійшли до висновку, що відсутнє правопорушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у строк до 26.09.2013р. та як наслідок не можливо застосовувати норми Методики для нарахування шкоди у період з 01.04.2012р. по 26.09.2013р., а тому розмір шкоди після внесення вказаних змін становить 126510,02грн., який став підставою для внесення Державною екологічною інспекцією у Харківській області заяви про зменшення позовних вимог, яка відхилена судом першої інстанції.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою, відповідно до п.9.1 Методики.

Тариф на підземну воду (ставка збору за спеціальне використання води) у відповідності до ст.325 ПК України у редакції 2014 року складав 53,47коп./м3 .

Пункт 9.2 Методики передбачає, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Суди встановили, що розмір шкоди внаслідок самовільного водокористування відповідача, який підлягає задоволенню, становить Зсам = 100*0,5347*2366,00 = 126510,02грн.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для гоподарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування за наявністю дозволу.

Згідно із ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

- Верховною Радою Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Відповідно до ст.110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Частинами 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно із ст.69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, судами встановлено, що відповідачем не доведено відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку.

Посилання прокурора на акт перевірки №1005/01-04/07-09 від 25.07.2014р. як доказ заявлених позовних вимог про стягнення збитків по відшкодуванню шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства визнано судами необґрунтованим, оскільки прокурор залишив поза увагою акт планової перевірки №1175/01-03/07-11, яка проводилась позивачем в період 06.09.2013р. по 26.09.2013р., яким зафіксовано, що жодних порушень в частині прав та підстав спеціального водокористування з боку СТОВ "Довжик" не встановлено та завданої шкоди у період 2012 - 3-й квартал 2013 року не виявлено. Цей акт є дійсним, не оскаржений та не скасований, тому правомірно прийнятий судами до уваги, що свідчить про неправомірність позовних вимог про стягнення збитків за цей період, та можливість ставити питання про стягнення збитків відповідно за період четвертий квартал 2013 року - перший квартал 2014 року.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги заступника прокурора Харківської області, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. у справі №922/1126/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак