ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 917/2657/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Грейц К.В., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року у справі № 917/2657/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення інфляційних сум,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про стягнення інфляційних сум в розмірі 484 562,68 грн. за період з лютого по квітень 2015 року в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару за договором про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти від 21.08.2013 року № 43, що встановлено рішенням господарського суду в іншій справі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.03.2016 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.04.2016 року (суддя Гетя Н.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року (судді: Лакіза В.В., Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено та стягнуто з Територіального управління ДСА України в Полтавській області 484562,68 грн. інфляційних сум.

У касаційній скарзі відповідач Територіальне управління ДСА України в Полтавській області вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від іншого відповідача до суду не надходив.

У заяві-клопотанні відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області просить суд касаційної інстанції розглянути касаційну скаргу відповідно до вимог чинного законодавства без участі його представника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 року розгляд справи було відкладено на 31.08.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 21.08.2013 року між ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 43, згідно з яким постачальник в строк до 31.12.2013 року зобов'язався поставити покупцю товар на загальну суму 3 084 605 грн., зазначений в Державному класифікаторі ДК 016-2010 за кодом 26.20.1 - "Машини обчислювальні, частини та приладдя до них", а покупець, у відповідності з п. 1.1, 3.1, 4.1 зобов'язався прийняти і оплатити зазначений товар.

На виконання умов вказаного договору, позивачем здійснено поставку товару в асортименту, якості, кількості та в строки, згідно з умовами договору, що підтверджується видатковими накладними на суму 3 084 605 грн.

Боржник в строк до 08.11.2014 року частково виконав своє зобов'язання з оплати товару на суму 112 020 грн. (30.09.2013 року та 02.10.2013 року).

З огляду на часткове погашення упродовж вересня 2013 року - серпня 2014 року заборгованості за договором у сумі 1 057 925 грн. станом на 27.01.2015 року кредитором надіслано боржнику претензію про сплату боргу у розмірі 2 026 680 грн.

ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавські області заборгованості у розмірі 2 026 680 грн., штрафних санкцій (пені - 522 230,31 грн., штрафу - 100 153,70 грн.) та інфляційних нарахувань (582770,52 грн.) за невиконання грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.08.2013 року № 43.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 року у справі № 917/449/15 позов задоволено частково; стягнуто з Територіального управління ДСА України в Полтавські області 135 800 грн. основного боргу, 715,50 грн. пені, 100 153,70 грн. штрафу, 61 935,18 грн. інфляційних, 5 972,09 грн. судового збору, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 896 200 грн. припинено, а в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні пені у сумі 521 514,81 грн. та інфляційних у сумі 520835,34 грн. скасовано; у цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача пеню у сумі 521 514,81 грн. та інфляційні у сумі 520 835,34 грн., а в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 18.11.2015 року зазначені рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені та штрафу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті рішення та постанову у справі № 917/449/15 залишено без змін.

Судовими рішеннями у справі № 917/449/15 встановлено обставини прострочення зобов'язання з оплати заборгованості Територіальним управлінням ДСА України в Полтавські області за договором від 21.08.2013 року № 43.

Остаточне погашення суми кредиторської заборгованості Територіальним управлінням ДСА України в Полтавські області перед позивачем здійснено лише у квітні 2015 року, зокрема: 06.04.2015 року згідно з платіжними дорученнями №№ 579-584, №№ 586-589, № 591 на загальну суму 896 200 грн., та 30.04.2015 року згідно з платіжним дорученням № 712-725 на загальну суму 1 130 480 грн.

Неналежне виконання Територіальним управлінням ДСА України в Полтавській області зобов'язань за договором від 21.08.2013 року № 43 щодо здійснення оплати за поставлений товару стало підставою для звернення ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" з позовом у даній справі про стягнення 484 562,68 грн. інфляційних сум за прострочення виконання грошового зобов'язання за період лютий - квітень 2015 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до замовника про стягнення інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за договором, що підтверджено рішенням суду в іншій справі.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові обгрунтовано відсутністю підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки Територіальним управлінням ДСА України в Полтавській області були виконані необхідні дії, спрямовані на належне виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт - надання Головному управлінню Державної казначейської служби в Полтавській області платіжних доручень в межах бюджетного фінансування, які останнє виконало не вчасно, а тому Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області не можна вважати боржником, який прострочив грошове зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції висновок про задоволення позову про стягнення інфляційних сум обґрунтував преюдиціальністю обставин порушення відповідачем Територіальним управлінням ДСА України в Полтавській області грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору, які встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено обставини прострочення Територіальним управлінням ДСА України в Полтавській області виконання грошового зобов'язання в сумі 2 026 680 грн., яке виникло на підставі договору, що також підтверджено судовим рішенням у господарській справі № 917/449/15, а тому у позивача були законні підстави для нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості за спірний період.

При цьому, судом апеляційної інстанції обгрунтовано взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.05.2012 року у справі № 11/446, та Європейського суду з прав людини - в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", відповідно до яких відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області 484 562,68 грн. інфляційних сум.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року - без змін.

Поновити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді К.Грейц

В.Селіваненко