ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 912/4488/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід26.05.2016у справі№912/4488/15Господарського судуКіровоградської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доКіровоградської міської радитретя особаПриватне мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі"провизнання недійсним пункту рішенняза участю

- позивача: - відповідача:1) ОСОБА_4 2) ОСОБА_5 (довіреність від 01.09.2015) ОСОБА_6 (довіреність від 04.05.2016),В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просила визнати недійсним пункт 14 рішення Кіровоградської міської ради (далі - відповідач) від 17.09.1999 № 334 "Про надання земельних ділянок".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт рішення відповідача порушує законні права позивача, як орендаря, оскільки відповідно до договору оренди від 15.08.2007, який поновлено рішенням відповідача від 11.12.2012 № 2161, позивач користується своєю земельною ділянкою, а надання спірним рішенням у постійне користування Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" (далі - третя особа) земельної ділянки спричинило невідповідність її конфігурації і як наслідок - вона не є відведеною та не сформована, як об'єкт цивільних прав.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2016 (суддя - Наливайко Є.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джихур О.В., судді Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві третя особа просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не використала наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.11.1995 виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 716 "Про надання земельної ділянки ПП "Кіровоградпромторгмеблі", згідно з яким надано третій особі земельну ділянку площею 0,095 га в комунальній зоні 102-го мікрорайону, вздовж вул. Героїв Сталінграда в місті Кіровограді в постійне користування під будівництво будинку по виготовленню та ремонту меблів. Зазначеним рішенням зобов'язано Управління по містобудівництву, архітектурі, землеустрою та землекористуванню по замовленню забудовника видати правоустановчі документи на землекористування.

06.12.1995 Кіровоградською міською радою народних депутатів видано третій особі Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 505.

04.11.1998 третьою особою було подано відповідачу клопотання № 29 про надання земельної ділянки для розміщення техніки, для благоустрою прилеглої території, а також для розташування стоянки гостьового транспорту. Розглянувши клопотання, 30.04.1999 відповідач надав дозвіл третій особі на підготовку матеріалів попереднього погодження та у цей же день було складено акт про вибір земельної ділянки для будівництва.

17.09.1999 відповідачем було прийнято рішення №334 "Про надання земельних ділянок", відповідно до пункту 14 якого надано третій особі за рахунок земель резервного фонду міста у постійне користування земельну ділянку площею 0,5 га під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту біля існуючої території по АДРЕСА_1 (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону). Пунктом 33 наведеного рішення було зобов'язано управління земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації та підготувати державні акти на право постійного користування земельними ділянками.

Згідно наведених рішень третя особа є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5 499,3 кв. м.

Судами також встановлено, що на підставі рішень відповідача від 08.12.2005 №1590 "Про врегулювання земельних відносин" та від 26.09.2006 №112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" 15.08.2007 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди землі за №632, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3000,54кв.м (в тому числі по угіддях: 3000,54 кв.м інші відкриті землі). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідок Державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки від 08.08.2007 №2135 становить 420 495,68 грн.

Відповідно до розділу 3 договору, він укладений на п'ять років, який набирає чинності після його державної реєстрації. Договір підписаний сторонами та зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007 за №195.

На виконання умов договору позивачу на підставі акта про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі) передано земельну ділянку площею 3000,54 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свеса") та відведена в оренду на 5 років для розміщення автостоянки власного транспорту.

20.01.2014 між відповідачем та позивачем був укладений договір оренди землі №5, згідно п.1.1 якого відповідач на підставі пункту 7 рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" та від 18.12.2013 №2730 "Про внесення змін до рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 №2161" надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки власного транспорту, яка знаходиться по вул.Героїв Сталінграда (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свеса" у місті Кіровограді.

Згідно пунктів 2.1, 3.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3001 га - землі, які використовуються для транспорту та зв'язку, для розміщення автостоянки власного транспорту, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер НОМЕР_2. Договір укладено на 20 років та набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який був зареєстрований 05.03.2014 у відповідному державному реєстрі.

Судами також встановлено, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі №1170/2а-2271/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014 було відмовлено в задоволенні позову приватному підприємцю ОСОБА_4 до Управління Держкомзему України в м. Кіровограді, третя особа: Кіровоградське приватне мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" про визнання незаконними дій відповідача по внесенню змін до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Кіровоградською міською радою 06.12.1995 та скасування зазначеного Державного акту в частині внесення змін в землекористування, а саме: "рішення сесії Кіровоградської міської ради №334 від 17.09.1999 "Про надання земельних ділянок". Надати 0, 4549 га".

При цьому, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2009 у справі №14/280, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 було відмовлено в задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кіровоградської міської ради, Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями фірми "Кіровоградпромторгмеблі", Кіровоградського міського управління земельних ресурсів про скасування пункту 14 рішення ХІ сесії Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 №334.

У справі Господарського суду Кіровоградської області №912/4547/14, судові рішення у якій залишені без змін постановою Вищого господарського суду України, було відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позову до Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями фірми "Кіровоградпромторгмеблі" та Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування доповнення до державного акта.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову в позові мотивував тим, що позивачем не доведено, що оскарженим пунктом рішення, прийнятим відповідачем, порушено права позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки право оренди на неї виникло у нього лише з 13.12.2007, тобто з моменту реєстрації договору оренди землі № 632 від 15.08.2007, в той час як оскаржуване рішення відповідачем було прийнято 17.09.1999, відтак оспорюване рішення відповідача було прийнято правомірно.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1).

Згідно частини 10-ї статті 59 наведеного Закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частина перша статті 15 Цивільного Кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.12.2004 зі справи №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З викладеного вбачається, що за своєю правовою природою підставами визнання недійсним окремих умов рішення органу місцевого самоврядування є такі порушення прав та охоронюваних законом інтересів конкретної особи, яка звертається із позовом про їх захист, які б існували на час прийняття цього рішення.

Тобто такі порушення прав чи інтересів позивача мали існувати на час прийняття оспореного рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що оспорене в частині рішення про передачу земельної ділянки третій особі було прийняте відповідачем 17.09.1999, а договір оренди землі № 632 був укладений між позивачем та відповідачем лише 15.08.2007, тобто, виходячи із наведених норм права, на момент прийняття оспорюваного рішення права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушенні.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що з підстав, викладених у позові, останній задоволенню не підлягає.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення та неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права, а відтак підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі Господарського суду Кіровоградської області №912/4488/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.С. Божок

Г.П. Коробенко