ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року Справа № 11/149/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Селіваненка В.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргиЗаступника прокурора Рівненської області напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2015у справігосподарського суду Вінницької області №11/149/2011/5003 за позовомзаступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до1. Хмільницької міської ради 2. приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачадочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Хмільник" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" провизнання частково недійсним рішення, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності за участі представників сторін:

від ГПУ - Суходольський С.М.,

від позивача - Степаненко В.В.,

від Хмільницької міської ради - не з'явились,

від ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" - Лисенко Я.О.

від третьої особи - Бартащук О.І.,

У С Т А Н О В И В:

14.11.2011 заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Хмільницької міської ради, приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Хмільник" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Хмільницької міської ради №117 від 08.06.1999 у частині щодо оформлення права власності на будівлі санаторію "Хмільник", скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на нього за державою.

В обґрунтування своїх вимог заступник прокурора зазначав, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання не є передачею майна у власність, тому ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" неправомірно набули право власності на спірне майно.

07.08.2012 рішенням господарського суду Вінницької області (судді Маслій І.В., Стефанів Т.В., Тварковський А.А,) позов задоволено частково, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 08.06.1999 № 117 у частині щодо оформлення права власності на будівлі санаторію "Хмільник", зокрема, п. 4.1., яким оформлено право власності на споруду центрального головного входу санаторію (№ 1), п. 4.2 - на споруду теплиць (№ 23), п. 4.3. - на будівлю курортного залу (№ 16), п. 4.4. - на будівлю лікувального корпусу (№ 14), п. 4.5. - на споруду котельні (№ 10), п. 4.6. - на будівлю спального корпусу № 3 (№ 5а), п. 4.7. - на будівлю спального корпусу № 2 (№ 5), п. 4.8. - на будівлю їдальні (№ 13), п. 4.9. - на будівлю спального корпусу №1 (№4), п. 4.11. - на будівлю їдальні № 1 (№ 13), 4.12. - на будівлю спального корпусу № 5 (№ 8), п. 4.13. - на будівлю спального корпусу № 6 (№ 7), п. 4.14. - на будівлю платної поліклініки (№ 10), п. 4.15. - на будівлю адміністративного корпусу (А), п. 4.16. - на будівлю спального корпусу № 4 (№ 6), п. 4.18. - на будівлю спального корпусу № 8 (№ 12), п. 4.19. - на будівлю спального корпусу № 9 (№ 11), п. 4.20. - на будівлю павільйону по наданню платних послуг нетрадиційного лікування (№ 55), п. 4.21. - на будівлю спального корпусу № 7 (№ 9), п. 4.22. - на будівлю адміністративного будинку (№ 3), п. 4.23. - на споруду приймального відділення (№ 2), п. 4.24. - на будівлю поліклініки (№ 15), п. 4.25. - на споруду майстерні (№ 25), п. 4.26. - на споруду кіоску, п. 4.27 - на споруди водонапірних башт (№ 37, 49), п. 4.28. - на споруди, збудовані господарським способом, зокрема: будівлю переговорного пункту (№ 21), споруду ізолятора (№ 24), споруду хлораторної (№ 47), споруди трансформаторних підстанцій ЗТП - 295, ЗТП - 31, ЗТП - 402, ЗТП - 296 (№ 52), споруду під склад (№ 40), будівлі складу (В,Г,Д), лабораторний корпус (А). Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на зазначені будівлі та споруди санаторію "Хмільник", розташовані за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Курортна, 2. В решті позову відмовлено.

21.05.2015 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді Демянчук Ю.Г., Олексюк Г.Є., Гулова А.Г.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено з підстав пропуску строків позовної давності.

У касаційній скарзі заступник прокурора Рівненської області посилався на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог ст.ст.71, 76, 80 ЦК УРСР у редакції 1963 року та ст.43 ГПК України, тому просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що апеляційним судом було невірно встановлено обставини, з якими необхідно пов'язувати початок перебігу строку позовної давності, що призвело до необґрунтованого висновку суду про його пропуск саме позивачем без поважних причин.

Заперечуючи проти доводів скарги, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Хмільник" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просили ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзивах.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 08.06.1999 виконавчим комітетом Хмільницької міської ради прийнято рішення №117 про оформлення права колективної власності на будівлю санаторію "Хмільник" за акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", на підставі якого останній видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Хмільник".

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Хмільницької міської ради від 08.06.1999 №117 щодо оформлення права власності на будівлі санаторію "Хмільник" (пунктом 4.1 якого, зокрема, оформлено за відповідачем-2 право власності на вказані споруди), та про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на ці будівлі, Рівненський апеляційний господарський суд виходив із того, що строк позовної давності має обчислюватися з моменту, коли саме Фонду державного майна України стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою.

Положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок відліку позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (розділ 1 глава 5), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі Фонду державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, тобто у цій справі саме Фонду державного майна України. У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про надходження такого клопотання до суду від останнього.

За таких обставин, безпідставними є посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело, на його думку, до помилкових висновків суду про пропуск строків позовної давності.

Беручи до уваги правильність встановлення фактичних обставин справи, їх юридичної оцінки, правильність застосування норм матеріального права та відсутність порушень норм процесуального права при ухваленні постанови, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. у справі №11/149/2011/5003 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяВ.П. Селіваненко