ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2016 року Справа № 923/1861/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Грека Б.М.
Палія В.В.
за участю представників:
Позивача: Анісімова В.В., дов. від 23.12.2015 № 07/003-16;
Відповідача: не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016
у справі № 923/1861/15 господарського суду Херсонської області
за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
до публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд"
про припинення дій,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.12.2015) (а.с. 93) припинити дії відповідача, що порушують право позивача на припинення постачання електричної енергії шляхом зобов'язання безперешкодного допуску представників публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до електроустановок публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд", що знаходиться за адресою: Херсонська область, с. Залізний Порт, вул. Шкільна, 57 для виконання відключення від джерел енергопостачання і пломбування відключеного обладнання (а.с. 3-7).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 96-100).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 (головуючий Діброва Г.І., судді Лисенко В.А., Ярош А.І.) рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 скасовано та прийнято нове про відмову у позові (а.с. 179-183).
Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України (а.с. 212-216).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2016 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2016 (а.с. 210-211).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
У судове засідання 31.05.2016 представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2003 між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальною компанією "Херсонобленерго" (перейменоване на публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго") (постачальник) та Лікувально-оздоровчим комплексом "Маяк" акціонерної проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" пансіонат "Прибій" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 151, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 280,0 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість виконаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 23-32).
Умовами договору сторони передбачили також права та обов'язки сторін, порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії потужності, порядок обмеження та припинення електропостачання, облік електричної енергії та порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов'язань та строк дії угоди.
Судами також встановлено, що рішеннями господарського суду Херсонської області від 06.11.2012 у справі № 5024/1483/2012, від 10.10.2014 у справі № 923/1325/14, від 15.06.2015 у справі № 923/764/15, які набрали законної сили, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", відповідно, 179 320,13 грн., 158 882,23 грн., 53 424,32 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії за липень 2012, серпень 2013, липень 2014 за договором про постачання електричної енергії від 13.08.2003 № 151 (а.с. 41-42, 43-44, 45-47).
У зв'язку з непогашенням заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії 21.08.2015, 03.09.2015, 17.09.2015, 08.10.2015 публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" зверталось до Лікувально-оздоровчого комплексу "Маяк" акціонерної проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" пансіонат "Прибій" з повідомленнями про його відключення від електромережі через заборгованість.
Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" складено акти від 20.10.2015 № 01-20/10ЕІ та від 21.10.2015 № 01-21/10ЕІ про не допуск представників позивача до власних електромереж для проведення відключення об'єкта від електричної мережі., які підписані інспектором Поляк О.В., електромонтером ОСОБА_3 та водієм ОСОБА_4 (а.с. 49-50, 51-52).
У вказаних актах зазначено, що представник споживача - куратор ОСОБА_5 від підпису та отримання копій актів відмовився.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 24 Закону України від 16.10.1997 № 575/97-ВР "Про електроенергетику" енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.
Порядок обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 3 п. 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910) постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.
Підпунктом 5 п. 8.1 вищезазначених Правил передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку та технічної перевірки засобів обліку споживача відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору.
Відповідно до пп. 15 п. 10.2 вказаних Правил споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників постачальника електричної енергії та/або відповідальних представників підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору про постачання електричної енергії.
Умовами договору від 13.08.2003 № 151 (п. 2.3.5, 6.1.3) також передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії та, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 2 до договору.
Відключення споживача від електромереж на час розгляду справи судами попередніх інстанцій не відбулось.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем неповно сплачено за спожиту електричну енергію та публічне акціонерне товариство "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" у порушення умов договору (п. 2.3.5) і пп. 15 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910) не допускає представників позивача для виконання відключення.
Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у позові виходила з того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права та недоведено вчинення відповідачем будь-яких дій по недопуску представників позивача до власних мереж, які перешкоджають електропередавальній організації у відключенні споживача від мереж з огляду на наявність у даному випадку бездіяльності відповідача щодо виконання умов договору та вимог законодавства.
Проте висновки апеляційного господарського суду є невірними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 6.41 вищезгаданих Правил передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).
Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Отже, нормативне положення вказаного пункту Правил передбачає способи захисту прав як споживача, так і постачальника електричної енергії. Так, якщо споживач не погоджується зі змістом акта, він робить зауваження про це в самому акті. Втім, і постачальник енергії має засоби для захисту своїх прав у разі, коли споживач відмовляється від підпису акта (або не надає доказів своїх повноважень, або відмовляється назвати своє прізвище та/або посаду чи від участі у проведенні перевірки). Правила передбачають дійсність акта про порушення, якщо він підписаний трьома представниками постачальника. Законодавство не надає електропостачальнику інших засобів довести факт порушення Правил споживачем (якщо представник не називає свого прізвища та посади, не надає доказів своїх повноважень), як підпису акта про порушення Правил трьома особами.
Враховуючи те, що позиція відповідача обгрунтована лише тим, що дії публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" щодо відключення споживання електричної енергії є неправомірними з огляду на зловживання позивачем монопольним становищем та не оскарження споживачем і ненадання зауважень щодо змісту актів про недопуск, тобто, погодження обставин, викладених у них та враховуючи, що апеляційним господарським судом не встановлено, що акти про недопуск, складені з порушенням вимог вищезгаданих Правил, висновки апеляційної інстанції про неприйняття в якості належних та допустимих доказів актів від 20.10.2015 № 01-20/10ЕІ та від 21.10.2015 № 01-21/10ЕІ є необгрунтованими.
Крім того, висновки апеляційної інстанції про те, що позивачем обрано спосіб захисту як припинення дії, яка порушує право зроблені без належної оцінки позовних вимог та обмеженого тлумачення ст. 16 ЦК України.
Як зазначалось вище та встановлено судами, позивач у заявлених вимогах просив як припинити дії відповідача, так і зобов'язати забезпечити безперешкодний допуск представників до електроустановок.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Пунктами 4, 5, 11 ч. 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним.
Визначення ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів має важливе значення в реалізації завдань цивільного судочинства - забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12 - 15, 20 ЦК України), слід дійти висновку про те, що у випадку незабезпечення споживачем у встановленому законом порядку безперешкодного доступу відповідальних представників енергопостачальника до власних енергетичних установок для здійснення відключення споживання електричної енергії, передбаченого ч. 10 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", таке право підлягає захисту судом за позовом шляхом примусового виконання обов'язку в натурі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Місцевий господарський суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, встановивши, що відповідач відмовляється і ухиляється від виконання обов'язку, передбаченого як ч. 10 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", так і умовами договору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Натомість, апеляційною інстанцією без достатніх правових підстав було скасовано обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, який здійснив передбачений процесуальним законом комплекс заходів для встановлення дійсних обставин справи, надавши їм відповідну оцінку за правилами ст. 43 ГПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
З врахуванням вищезазначеного сплачений публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" судовий збір у розмірі 1 461,00 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований публічним акціонерним товариством "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд".
Керуючись ст.ст. 49, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 923/1861/15 скасувати.
Рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 у справі № 923/1861/15 залишити в силі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Кірова, 24; код ЄДРПОУ 01273243) на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Пестеля, 5; код ЄДРПОУ 05396638) 1 461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: Б.М. Грек
В.В. Палій