ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 922/6388/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Хармелія Трейдинг"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016у справі№ 922/6388/15 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хармелія Трейдинг"простягнення коштів,

за участю представників

від позивача: Таран М.І.;

від відповідача: Завада В.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 у справі № 922/6388/15 (суддя Чистякова І.О.) повністю відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 922/6388/15 (головуючий суддя - Барбашова С.В., судді - Істоміна О.А., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 у справі № 922/6388/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ТОВ "Хармелія Трейдинг" на користь ТОВ "Агрікор Холдинг" заборгованість в розмірі 220 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 128 911,24 грн, 3% річних в сумі 13 220,16 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хармелія Трейдинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 922/6388/15 повністю, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 у даній справі залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 317, 319, 334, ч. 2 ст. 628, ст.ст. 638, 655, 712, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 24, 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п. 7.5, 10.3.2.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 за № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за № 805/15496, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" (відправник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хармелія Трединг" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу № 08-11 ХТАХ, відповідно до пунктів 1.1, 1.2. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Обсяг послуг та строки їх надання визначаються відповідно до додатків цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору перевізник зобов'язаний здійснити перевезення вантажу з використанням власного автотранспорту та власних паливно-мастильних матеріалів.

Пунктом 3.3 договору сторони обумовили, що відправник зобов'язаний у разі необхідності забезпечити перевізника необхідною для здійснення перевезень кількістю паливно-мастильних матеріалів з наступною компенсацією їх вартості перевізником.

Відповідно до п.п. 4.2 - 4.5 договору вартість перевезення та оплата послуг встановлюється сторонами окремо для кожного перевезення та закріплюється в додатку до договору, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальний та остаточний розмір плати за надані послуги за цим договором визначається згідно актів виконаних робіт, які є невід'ємними додатками до цього договору. Сторони дійшли згоди, що, в разі використання перевізником паливно-мастильних матеріалів відправника перевізник зобов'язується відшкодувати їх вартість відправнику за цінами, що діють на підприємстві відправника, згідно рахунка відправника. Розрахунки за використані перевізником паливно-мастильні матеріали відправника згідно пунктів 3.3. та 4.4. цього договору проводяться перевізником у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відправника не пізніше 10-ти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунка відправника.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Укладення цього договору підтверджується складанням перевізного документа відповідно до вимог чинного законодавства України. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2012.

У Додатку № 2 до договору сторони погодили маршрут перевезення, розцінки (ціну перевезення вантажу з урахуванням використання перевізником власних паливно-мастильних матеріалів) та визначили строки перевезення вантажу.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Агрікор Холдинг" передало, а ТОВ "Хармелія Трединг" прийняв 22 223,00 літрів дизельного палива на загальну суму 22 2230,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1620 від 30.11.2012 на суму 195 900,00 грн та видатковою накладною № 1714 від 14.12.2012 на суму 26 330,00 грн, а також податковими накладними № 55 від 30.11.2012 на суму 195 900,00 грн та № 62 від 14.12.2012 на суму 26 330,00 грн.

ТОВ "Агрікор Холдинг" для оплати вартості отриманих ТОВ "Хармелія Трединг" паливно-мастильних матеріалів виставлено та надано останньому два рахунки на оплату, а саме: № 214 від 30.11.2012 на загальну суму 195 900,00 грн та № 223 від 14.12.2012 на суму 26 330,00 грн.

Однак, всупереч умовам вказаного договору ТОВ "Хармелія Трединг" оплату вартості паливно-мастильних матеріалів своєчасно не здійснив, чим допустив виникнення заборгованості в розмірі 222 230,00 грн.

02.06.2015 з метою досудового врегулювання спору ТОВ "Агрікор Холдинг" надіслало на адресу ТОВ "Хармелія Трединг" претензію за вих. № 820 про погашення заборгованості.

Після отримання зазначеної претензії, ТОВ "Хармелія Трединг" сплатило ТОВ "Агрікор Холдинг" 2 230,00 грн з призначенням призначення платежу: оплата за паливно-мастильні матеріали згідно договору № 08-11 ХТАХ від 08.11.2012, про що свідчить виписка за рахунком ТОВ "Агрікор Холдинг".

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Хармелія Трединг" умов договору від 08.11.2012 з оплати переданого йому дизельного палива, ТОВ "Агрікор Холдинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Хармелія Трединг" про стягнення з останнього на користь ТОВ "Агрікор Холдинг" заборгованості в сумі 362 131,40 грн, з яких: 220 000,00 грн - основна заборгованість, 128 911,24 грн - інфляційних витрат та 13 220,16 грн - 3% річних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності, місцевий господарський суд виходив з того, що договір № 08-11 ХТАХ від 08.11.2012 за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу і не містить елементів договору купівлі-продажу чи поставки в частині поставки відправником паливно-мастильних матеріалів перевізнику, оскільки відповідно до умов вказаного договору перевізник не стає власником паливно-мастильних матеріалів і не має права розпоряджатися ними на свій розсуд. Крім того, відповідно до чинного законодавства документом який підтверджує відпуск позивачем нафтопродуктів є заповнена форма відпуску нафтопродуктів за № 16-НП, яку не було надано останнім, що свідчить про те, що позивач не здійснював реалізацію палива. Таким чином, до договору № 08-11 ХТАХ від 08.11.2012 повинні застосовуватись положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини, які виникають з договорів перевезення, в тому числі щодо встановлення строку позовної давності тривалістю в один рік.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір перевезення вантажу № 08-11 ХТАХ від 08.11.2012 є договором змішаного типу і містить елементи різних зобов'язань - перевезення та поставки (купівлі-продажу), оскільки положення пунктів 3.3, 4.4 та 4.5 договору відносяться до умов щодо поставки (купівлі-продажу) паливно-мастильних матеріалів (ПММ), кількості ПММ, ціни та строків оплати їх вартості (проведення розрахунків). При цьому, підписанням видаткових накладних № 1620 від 30.11.2012 та № 1714 від 14.12.2012, які є первинними обліковими документами, сторони зафіксували факт здійснення господарських операцій, тим самим встановивши договірні відносини, відмінні від перевезення вантажів, зокрема, договірні відносини з поставки ПММ, що є підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отримане дизельне паливо не пізніше 10-ти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку. При цьому, можливість передачі ПММ для належного здійснення перевезення з наступною компенсацією відповідачем їх вартості була передбачена сторонами у договорі як додаткова умова, що необхідна для належного виконання обов'язку з боку відповідача, що не є тотожним поняттю реалізації нафтопродуктів у прямому розумінні, а тому вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України не підлягають застосуванню в даному випадку. Таким чином, до спірних правовідносин повинна застосовуватися загальна позовна давність, тривалістю три роки, оскільки заявлені позивачем вимоги не пов'язані з перевезенням вантажу, а виникли у зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків за отримані паливно-мастильні матеріали.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в договорі № 08-11 ХТАХ від 08.11.2012 було погоджено умови, що стосуються зобов'язань сторін, які виникають з правовідносин перевезення вантажу, зокрема щодо обсягу послуг з перевезення, строків надання послуг, ціни (плата) за перевезення вантажу, тощо (п.п. 1.1 - 4.3 договору). Разом з тим, сторонами було також обумовлено умови, які стосуються поставки (купівлі-продажу) паливно-мастильних матеріалів, зокрема, щодо кількості паливно-мастильних матеріалів, ціни та строків оплати їх вартості (проведення розрахунків) (п.п. 3.3, 4.4, 4.5 договору).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що вказаний договір є договором змішаного типу (складним), який містить елементи різних зобов'язань - перевезення вантажів та поставки (купівлі-продажу) паливно-мастильних матеріалів.

Підставою для звернення з позовом в дані справі стало неналежне виконання ТОВ "Хармелія Трединг" умов договору від 08.11.2012 щодо оплати переданого йому дизельного палива.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, на прохання відповідача, 30.11.2012 та 14.12.2012 позивач передав відповідачу власні паливно-мастильні матеріали у кількості 22 223,00 літрів дизельного палива на загальну суму 222 230,00 грн, що підтверджується двосторонніми видатковими накладними № 1620 від 30.11.2012 та № 1714 від 14.12.2012. Таким чином, підписанням вказаних видаткових накладних, які є первинними обліковими документами, сторони зафіксували факт здійснення господарських операцій, тим самим встановивши договірні відносини, відмінні від перевезення вантажів, а саме відносини з поставки паливно-мастильних матеріалів, що є підставою для виникнення обов'язку у відповідача розрахуватися за отримане дизельне паливо. При цьому, рахунки на оплату дизельного палива № 214 від 30.11.2012 та № 223 від 14.12.2012 були надані відповідачу в день передачі товару та підписання видаткових накладних. Отже, з урахуванням положень п. 4.5 договору № 08-11 ХТАХ від 08.11.2012 у відповідача виникло зобов'язання розрахуватися за передане йому дизельне паливо протягом 10 днів з моменту отримання вказаних рахунків, що останнім зроблено не було.

Разом з тим, ТОВ "Хармелія Трейдинг" було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу спеціального строку позовної давності за вимогами позивача.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог пов'язаних з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Частинами 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як обгрунтовано зазначив господарський суд апеляційної інстанції, заявлені позивачем вимоги не пов'язані з перевезенням вантажу, а виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати за отримані паливно-мастильні матеріали, тому до цих вимог повинна застосовуватися загальна позовна давність, тривалістю три роки, а не спеціальна (скорочена). При цьому, позивач звернувся до суду з позовом в межах трирічного строку, з урахуванням того, що перевізник зобов'язався оплатити отримане пальне не пізніше 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунків, які були отримані відповідачем разом з видатковими накладними 30.11.2012 та 14.12.2012.

З урахуванням викладеного, висновки господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості 220 000,00 грн заборгованості за отримане дизельне пальне, а також 128 911,24 грн інфляційних втрат та 13 220,16 грн 3% річних, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до умов договору № 08-11 ХТАХ від 08.11.2012 перевізник не стає власником паливно-мастильних матеріалів і не має права розпоряджатися ними на свій розсуд не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, з моменту підписання сторонами видаткових накладних, якими було засвідчено факт передачі дизельного пальне відповідачу до останнього перейшло право власності на вказане пальне разом з можливістю розпоряджатися ним на власний розсуд.

Що стосується посилання в касаційній скарзі на недодержання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що свідчить про недоведеність останнім факту здійснення поставки палива, то, як обгрунтовано зазначив господарський суд апеляційної інстанції, можливість передачі паливно-мастильних матеріалів для належного здійснення перевезення з наступною компенсацією відповідачем їх вартості була передбачена сторонами у договорі для належного виконання зобов'язання з боку відповідача, що не є тотожним поняттю реалізації нафтопродуктів у прямому розумінні.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 922/6388/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хармелія Трейдинг" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хармелія Трейдинг" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 922/6388/15 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 922/6388/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

К.В. Грейц