ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 922/5156/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" на рішеннявід 18.11.2015господарського суду Харківської області та на постанову від 22.03.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/5156/15 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Колос",за участю третьої особи, яка не заявляє самостіних вимог на предмет спору на стороні позивачаНаціонального банку Українипростягнення 411983,13 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаКосякевич Ю.С. (дов. від 22.04.2016 № б/н);відповідачаПересада Н.І. (дов. від 30.05.2016 № б/н);третьої особине з'явились;ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Колос" (надалі - ТОВ "Торгівельна мережа "Колос", відповідач) про дострокове стягнення 411983,13 грн., з яких: 315712,33 грн. боргу за строковим кредитом, 2966,83 грн. відсотків за кредитом, 2378,65 грн. прострочених процентів, 689,55 грн. пені, 35,77 грн. 3 % річних, 90200,00 грн. штрафу за Кредитним договором № 699004042713003 від 07.06.2013.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2015 у справі № 922/5156/15 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів: Медуниця О.Є. - головуючий, судді - Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 526, 527, 530, 1066, 1074 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), з урахуванням яких не надано належної правової оцінки обставинам справи та умовам кредитного договору щодо порушень зі сторони відповідача, які надають право банку для дострокового повернення кредиту та стягнення штрафних санкцій; також не враховано, що в банку введено тимчасову адміністрацію, з огляду чого не застосовано спеціальні положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і усі ці порушення, на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач - ТОВ "Торгівельна мережа "Колос" не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 07.06.2013 між ПАТ "Астра банк" (Кредитор) та ТОВ "Торгівельна мережа "Колос" (Позичальник) укладений Генеральний кредитний договір № 699004042713003 (надалі - Кредитний договір).

02.12.2013 між ПАТ "Астра банк" (Продавець) та ПАТ "Дельта банк" (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ "Астра банк" відступив право вимоги до позичальників за кредитними договорами на користь ПАТ "Дельта банк", в тому числі право вимоги до ТОВ "Торгівельна мережа "Колос" за Кредитним договором №699004042713003 від 07.06.2013.

05.02.2014 ПАТ "Дельта Банк" (Кредитор) та ТОВ "Торгівельна мережа "Колос" (Позичальник) укладений Додатковий договір № 3 до Генерального кредитного договору шляхом викладення його у новій редакції, і за умовами пункту 1.1.1. якого, надання кредиту здійснюється окремими траншами (частинами), в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 820000 грн. та зменшенням максимального ліміту заборгованості у порядку, зазначеному у пункті 1.1.2. цього Договору, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19,5 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 06.06.2016 включно, на умовах, визначених цим Договором.

Згідно із пунктом 1.1.3. Кредитного договору, у випадку невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.8-3.3.12., 3.3.16 цього Договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 24,5 % річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов'язання та діє до дня (включно) виконання умов, передбачених п. 3.3.16. цього Договору. При цьому, сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру річної процентної ставки є зазадегідь погодженим. У разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, визначеного в п. 1.1.1. цього Договору, процентна ставка встановлюється у розмірі 39,5 % річних (п. 1.1.4. Кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється виходячи з процентної ставки, встановленої в п. 1.1.1. цього Договору, або встановленої відповідно до п.п. 1.1.3, 1.1.4 цього Договору. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом (п. 2.2.2. Кредитного договору).

Позивач звертаючись до суду з даним позовом посилається на порушення відповідачем пунктів 1.1.1., 1.1.3., 1.1.4., 4.1., 4.2. Кредитного договору по сплаті кредиту та відсотків за користування кредиту, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача достроково 315712,33 грн. боргу за строковим кредитом, 2966,83 грн. відсотків за кредитом, 2378,65 грн. прострочених відсотків, 689,55 грн. пені, 35,77 грн. 3% річних, 90200,00 грн. штрафу.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно платіжних доручень (№ 478461 від 08.04.2015 на суму 5228,72 грн., № 479503 від 05.05.2015 на суму 5060,05 грн., № 480546 від 03.06.2015 на суму 5228,72 грн., № 481473 від 02.07.2015 на суму 5060,05 грн., № 482573 від 05.08.2015 на суму 5228,72 грн., № 483603 від 04.09.2015 на суму 5228,72 грн.) та виписки АТ "Дельта Банк" про рух коштів на рахунку відповідача, вбачається, що відповідачем систематично сплачувалися відсотки нараховані відповідно до пункту 1.1.1. Кредитного договору у розмірі 19,5 % річних, у строки встановлені пунктом 2.2.2. цього Договору (сплата процентів у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обгрунтовуючи свої вимоги про дострокове стягнення наданого кредиту позивач зазначає, що проценти за користування кредитом за лютий 2015 року відповідач сплатив лише 08.04.2015, тобто з порушенням умов договору, оскільки відповідно до пункту 2.2.2. Кредитного договору зобов'язаний був сплатити проценти за користування кредитом за лютий 2015 року не пізніше 10.03.2015.

Разом з тим, постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних", з урахуванням чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2016, у зв'язку з чим з 03.03.2015 призупинено всі повноваження органів управління (загальних зборів, спостережної ради і правління) та органів контролю ПАТ "Дельта Банк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015.

З листа відповідача № 0503/1 від 05.03.2015 направленого на адресу позивача вбачається, що станом на 03.03.2015 на поточному рахунку відповідача відкритому в ПАТ "Дельта Банк" акумульовано грошові кошти в розмірі 7900,00 грн. для проведення операції з погашення заборгованості за процентами по кредиту, однак проведення розрахунку блокується банком, у зв'язку з чим відповідач просить банк вжити заходів з перерахування з його поточного рахунку 8007,64 грн. для погашення заборгованості з відсотків за користування кредитом. До листа відповідачем надано платіжне доручення від 05.03.2015.

Отже, зазначеним спростовується факт порушення відповідачем зобов'зання щодо сплати процентів за користування кредитом за лютий 2015 року; водночас позивачем не надано доказів виконання платіжного доручення від 05.03.2015 щодо сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2015 року в розмірі 8007,64 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

В пункті 3.2.6. Додаткового договору № 3 від 05.02.2014 сторони передбачили право кредитора (позивача) в останній день погашення заборгованості зі сплати процентів здійснити договірне списання з усіх та будь-якого поточного рахунку Позичальника, відкритого в АТ "Дельта Банк".

Отже, невиконання банком платіжного доручення про перерахування грошових коштів в рахунок погашення процентів за користування кредитом свідчить про неприйняття позивачем виконання відповідача з оплати відсотків за користування кредитом та є простроченням кредитора, чим спростовується факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати відсотків у строки встановлені договором.

Також, судом встановлено, що позивач звертаючись до суду з позовом 31.08.2015 (штамп Укрпошти) у розрахунку заборгованості вказує наявку прострочену забогованість за процентами за серпень 2015 року, в той час як за умовами кредитного договору останні підлягали сплаті відповідачем до 10.09.2015, що свідчить про відсутність порушеного права позивача на момент звернення до суду. Втім, 04.09.2015 відповідачем сплачено відсотки за користування кредитом за серпень 2015 року згідно платіжного доручення № 483603.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення прострочених процентів за користування кредитом у сумі 2966,83 грн.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, а за умовами Кредитного договору (п. 4.1.) кредитор має право вимагати сплатити пеню у разі прострочення позичальником строків оплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, з огляду того, що судом не встановлено факт прострочення виконання своїх зобов'язань зі сторони відповідача, відсутні правові підстави для стягнення з останнього 3 % річних у сумі 35,77 грн. та пені у розмірі 689,55 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 49200,00 грн. нарахованого на підставі пункту 3.3.9. Кредитного договору, у зв'язку з порушенням строків надання бухгалтерської та фінансової зівтності, не підтверджені належними та допустимими доказами щодо встановлення факту такого порушення, у зв'язку з чим судом відмовлено у задоволенні цих вимог за недоведеністю.

Щодо нарахування штрафу в розмірі 16400,00 грн. за порушення пункту 3.3.16.2. Кредитного договору, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору страхування щодо внесення страхового внеску, судом встановно, що на підставі Договору добровільного страхування майна від 07.06.2013, укладеного з ПАТ "Страхова група "ТАС" було застраховано заставлене майно; проте, у зв'язку зі зміною кредитора, укладений Договір страхування № 136/14-Из/Х/01 від 03.06.2014 з ПрАТ "Страхова компанія"Арсенал Страхування", Додатком № 2 до цього Договору передбачено графік внесення страхових платежів: в 1-й період дії Договору, а саме: з 06.06.2014 по 05.06.2015, кінцевим терміном сплати страхового платежу в розмірі 1370,30 грн. є 06.06.2014; в 2-й період: з 06.06.2015 по 05.06.2016, страховий платіж в розмірі 1370,30 грн. повинен бути сплачений до 06.06.2015. В перший період дії Договору відповідач сплатив страховий платіж 05.06.2014 в розмірі 1370,30 грн., про що свідчить квитанція №7886292-1 В другий 29.05.2015 у розмірі 1370,30 грн., що підтверджується квитанцією від 29.05.2015. Зазначеним спростовується факт порушення відповідачем пункту 3.3.16.2. Кредитного договору, а отже і відсутність підстав для задоволення до стягення штрафу за порушення умов договору.

Позивач також просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 24600,00 грн. за порушення останнім пункту 5.6. Іпотечного договору, проте доказів укладення такого договору суду не надано.

З огляду того, що на думку позивача, відповідачем було допущено порушення пунктів 3.3.16., 3.3.9. Кредитного договору, тому на підставі пункту 1.1.3. Додаткової угоди здійснено застосування процентної ставки за користування кредитом у розмірі 24,5 % річних.

Разом з тим, судом встановлено відсутність порушення відповідачем пункту 3.3.3. Кредитного договору щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, а також відсутність порушень договору щодо подання фінансової звітності (п. 3.3.9.) та не здійснення оплати страхового платежу (п. 3.3.1.6.2), що свідчить про відсутність умов застосування підвищеної процентної ставки, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 2378,65 грн. прострочених процентів також задоволенню не підлягають.

Окрім іншого, звертаючись до суду позивач просить достроково стягнути суму заборгованості за кредитом у розмірі 315712,33 грн. без будь-якого обгрунтування підстав дострокового стягнення наданого кредиту. Разом з тим, у письмових поясненнях від 27.10.2015 позивач посилається на пункт 6.4. Кредитного договору (в редакції від 07.06.2013) та пункт 3.2.5. Кредитного договору (в редакції від 05.02.2014), порушення яких стали підставою для дострокового стягнення кредиту.

За умовами Кредитного договору, строк його дії з 07.06.2013 по 06.06.2016, і на момент звернення позивача до суду з позовом строк з повернення кредитних коштів не настав.

Відповідно до пункту 6.4. Кредитного договору від 07.06.2013, кредитор має безумовне право …. вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, завданих кредитору в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього Договору, а Позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит, сплатити належні проценти, комісії, можливі штрафні санкції, а також відшкодувати завдані кредитору збитки, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій.

При цьому в пункті 6.5. цього Договору сторони погодили, що вимога про дострокове повернення кредиту направляється Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів після її відправлення. У випадку невиконання Позичальником умов пункту 6.5. цього Договору, кредитор має право предявити позов у відношенні позичальника (пункт 6.6. Кредитного договору).

Отже, право на дострокове стягнення наданого кредиту у позивача виникає за умови невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, після направлення письмової вимоги Позичальнику, для виконання якої Позичальнику надається 30 календарних днів після її відправлення, і лише після дотримання даної процедури та невиконання Позичальником письмової вимоги банку надається право на дострокове стягнення усієї суми надано кредиту, процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків. Разом з тим, 28.08.2015 банком направлена на адресу відповідача письмова вимога про дострокове повернення кредиту, за порушення, які як встановлено судом відповідачем допущено не було; 31.08.2015 позивач звернувся до суду із позовом, тобто через 3 дні з дня направлення претензії, чим порушив умови договору та фактично позбавив відповідача можливості розглянути вимогу чи заперечити проти неї за відсутності порушень неналежного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.2.5. Кредитного договору, на який посилається позивач, також передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту у разі: погіршення фінансового стану Позичальника; порушення процедури визнання Позичальника банкрутом; встановлення не легітимності документів, отриманих від Позичальника; ненадання Позичальником у встановлений кредитором строк документів та/або відомостей, необхідних для виконання Кредитором вимог законодавства України та/або внутрішніх документів з питань запобігання протидії (легалізації) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також у інших випадках, передбачених законодавством України з питань запобігання протидії (легалізації) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених пункті 3.3. цього Договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для його виконання; порушення Позичальником під час дії цього Договору договірних зобов'язань перед Кредитором за будь-якими іншими договорами; за наявності інших обставин, які визначаються Кредитором на власний розсуд та свідчить про те, що наданий Позичальнику кредит своєчасно не буде повернений.

При цьому позивачем в порушення ст. ст. 32 - 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами наявність будь-якої із вказаних обставин, у зв'язку з чим вимога про дострокове повернення кредиту в розмірі 315712,33 грн. на підставі пунктів 3.2.5. та 6.4. Кредитного договору є безпідставною.

В силу приписів ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем умови спірного кредитного договору не порушені, відповідач свої зобов'язання за спірним кредитним договором виконав належним чином відповідно до умов договору, а відтак дійшли висновку про відсутність підстав для дострокового стягнення кредитної забогованості, процентів та інших можливих санкцій.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, безпідставними є посилання касаційної скарги на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки за умовами Крединого договору сторони погодили порядок дострокового повернення кредитних коштів, що відповідає змісту ст. 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанції про те, що позовні вимоги позивача про дострокове стягнення з відповідача кредиту, процентів та штрафних санкцій без повідомлення про дострокове повернення кредиту відповідно до умов договору є передчасними, у зв'язку з чим судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід відхилити, адже під час здійснення тимчасової адміністрації Фонд лише здійснює інвентаризацію всіх активів і зобов'язань з метою затвердження плану регулювання для виведення неплатоспроможного банку з ринку, при цьому вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку, що в даному випадку судами не встановлено.

Таким чином, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 у справі № 922/5156/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук