ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 922/3069/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Безкоровайний Б.О., посв. №036984 від 22.12.2015р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р.у справі господарського суду№922/3069/15 Харківської областіза позовомПрокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5третя особаОСОБА_6провнесення змін до договоруВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2015р. у справі №922/3069/15, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Внесені зміни до договору оренди землі від 22.08.2005р., укладеного між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №69124/05, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди в редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №922/3069/15 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заступник прокурора Харківської області з вищезазначеною постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2016р. задоволено клопотання заявника касаційної скарги про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу та доповненнях до нього відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 31.05.2016р. прокурор підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач, відповідач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення ХХVІІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 22.02.2005р. № 30/05 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам", 22.08.2005р. між Харківською міською радою (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (відповідач) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове (до 01.12.2029р.) платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0696га, у тому числі: під забудову 0,0436га, інших угідь 0,0260га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р." змінено нормативно грошову оцінку земель міста Харкова та затверджено нові ставки орендної плати.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010р. у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011р. у справі №7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011р. у справі №41/81пд, а також узгоджується з позицією, викладеною у п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Крім того, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 20.08.2013р. у справі №5009/3430/12 та від 02.03.2016р. у справі 922/538/14.

Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2015р. між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдаровувана) укладений договір дарування, предметом якого виступала нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 381,00 кв.м. АДРЕСА_1.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 381,00 кв.м. АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6, на підставі договору дарування від 18.06.2015р., зареєстрованого 18.06.2015р.

Абзацом 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, є підставою для припинення договору оренди землі.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", що також випливає із норм ст. 120 Земельного кодексу України, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Норми ст. 141 Земельного кодексу України як одну із підстав припинення права користування земельною ділянкою визначають набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Отже, апеляційна інстанція обґрунтовано зазначила про припинення правовідносин між позивачем та відповідачем за договором оренди земельної ділянки від 22.08.2005р.

Крім того, апеляційна інстанція правомірно виходила з тих мотивів, що закон має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконного акту.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №922/3069/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №922/3069/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Данилова Суддя Л.І. Рогач