ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 922/2681/15

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю"ХАРІМПЕКС"на постановувід 22.03.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/2681/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"ХАРІМПЕКС"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина"третя особаОСОБА_4про стягнення 550000,00грнза зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина"доТовариства з обмеженою відповідальністю"ХАРІМПЕКС"провизнання договору недійсним,за участю представників: позивача - відповідача - третьої особи - ОСОБА_5 не з'явились не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 у справі №922/2681/15 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю"ХАРІМПЕКС" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про стягнення 550000,00грн заборгованості за договором №24/12 від 24.12.2013 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" до Товариства з обмеженою відповідальністю"ХАРІМПЕКС" про визнання недійсним договору №24/12 від 24.12.2013 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги судами задоволено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю"ХАРІМПЕКС" з рішенням та постановою у справі не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 92 204 236 241 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 4, 42 32 34 35 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки обставини відсутності повноважень у осіб, які вчинили спірний правочин від імені відповідача, не були та не могли бути відомі позивачеві під час підписання договору, такі обставини безпідставно покладені попередніми судовими інстанціями в основу оскаржуваних судових рішень.

Представники відповідача та третьої особи не скористались своїми процесуальними правами на надання відзиву на касаційну скаргу та на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони та третя особа були попереджені ухвалою Вищого господарського суду України від 20.05.2016.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 23 вересня 2013 року загальними зборами учасників ТОВ "Руновщина" були прийняті рішення про обрання директором товариства ОСОБА_4 з об'ємом повноважень, визначених статутом товариства; про надання комерційному директору ОСОБА_6 права вчиняти дії від імені ТОВ "Руновщина" без довіреності, у тому числі відкривати рахунки в банківських установах та підписувати банківські документи, договори та контракти на суму до трьох мільйонів гривень; про надання директору товариства ОСОБА_4 повноваження для підписання необхідних документів для внесення відповідних змін до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказані рішення були оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Руновщина" №2309 від 23.09.2013.

На підставі вказаного вище протоколу, 25.09.2013 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені відомості про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Руновщина", а саме, директором ТОВ "Руновщина" призначено ОСОБА_4, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровані як особи, що мають право діяти від імені товариства без довіреності (підписанти).

24.12.2013 між ТОВ "Харімпекс" (кредитор) та ТОВ "Руновщина" в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, (позичальник) укладено договір №24/12 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами якого кредитор зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений цим договором строк (п.1.1 договору); фінансова допомога надається позичальнику в розмірі 550000,00грн. Фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника (п.1.2 договору); фінансова допомога надається строком на 12 календарних місяців з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника (п.1.4 договору); по закінченню строку, вказаного в п.1.4 договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора (п.1.5 договору); договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним протягом 12 календарних місяців з моменту зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника (п.3.1 договору).

Судами також встановлено, що за дорученням ОСОБА_4, зазначений вище договір підписав ОСОБА_6.

Для отримання фінансової допомоги за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/12 від 24.12.2013, директором ТОВ "Руновщина" ОСОБА_4 в ПАТ "КБ "Південкомбанк" на підставі договору банківського рахунку №4310Р-21Ю від 09.11.2013 відкрито поточний рахунок за НОМЕР_1 в гривні.

На виконання договору позивач перерахував на відкритий відповідачем поточний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 550000,00грн, що підтверджується випискою Харківського РУ ПАТ "КБ " Південкомбанк" від 24.12.2013.

Втім, відповідач у визначені сторонами в договорі строки не повернув надану фінансову допомогу, в зв'язку з чим ТОВ "Харімпекс" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Руновщина" про стягнення 550000,00грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 525 526 530 ЦК України.

В свою чергу, відповідач - ТОВ "Руновщина", заперечуючи проти позову, зазначив, що договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 24.12.2013 підписано від імені позичальника не уповноваженою особою та скріплено неналежною печаткою, в зв'язку з чим заявив зустрічний позов про визнання недійсним договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/12 від 24.12.2013, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 92 207 208 215 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування зустрічного позову, ТОВ "Руновщина" долучено до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 у справі №922/3916/13, яким визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ "Руновщина" від 23.09.2013, оформлені протоколом №2309, про обрання директором ТОВ "Руновщина" ОСОБА_4, про надання комерційному директору ОСОБА_6 права вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, про надання ОСОБА_7 повноважень для підписання необхідних документів для внесення відповідних змін до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказаним судовим рішенням також скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Руновщина" від 25.09.2013 та зобов'язано державного реєстратора Реєстраційної служби Березнівського районного управління юстиції Рівненської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування вказаних змін від 25.09.2013 до установчих документів ТОВ "Руновщина".

Зазначене рішення набрало законної сили 06.02.2014 за постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/3916/13.

Під час розгляду справи, місцевим господарським судом ухвалою від 15.06.2015 за клопотанням відповідача призначена комплексна судова експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1) чи підтверджується документально банківська операція з відкриття рахунків відповідачем в банківській установі ПАТ "КБ "Південкомбанк", а також в її управліннях, філіях та представництвах?

2) чи підтверджується документально господарська операція щодо отримання відповідачем від позивача безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 550000,00грн станом на 25.12.2013?

3) чи виконано підпис від імені директора ТОВ "Руновщина" ОСОБА_4 у договорі №24/12 від 24.12.2013 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

4) чи виконано відбиток печатки на договорі №24/12 від 24.12.2013 печаткою, що належить ТОВ "Руновщина" та використовувалася останнім станом на 24 грудня 2013 року?

За висновком №6675 від 19.10.2015 судово-технічної експертизи, проведеної Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса, по четвертому питанню, відтиск круглої печатки відповідача на договорі №24/12 від 24.12.2013 нанесено не кліше круглої печатки ТОВ "Руновщина", вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження на розрахунку №2 від 22.10.2013, акті про використану електричну енергію ТОВ "Руновщина" за жовтень 2013р., акті приймання передачі товарної продукції від 23.10.2013 та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження. Питання відносно того, чи нанесено досліджуваний відтиск печатки ТОВ "Руновщина" на договорі №24/12 від 24.12.2013 кліше круглої печатки ТОВ "Руновщина", що використовувалось останнім станом на 24 грудня 2013 року, не вирішувалось у зв'язку з тим, що вільні зразки відтисків печатки ТОВ "Руновщина" на документах за грудень 2013 р. для порівняльного дослідження не надані.

При цьому, згідно з висновком судово-економічної експертизи № 6673 від 24.11.2015 по першим двом питанням документально підтвердити запитувані операції не вдається за можливе у зв'язку з ненаданням ТОВ "Руновщина" документів щодо проведення операції по відкриттю р/р 26002032707001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" МФО 320876. При цьому, перерахування ТОВ "Харімпекс" грошових коштів в розмірі 550000грн на р/р НОМЕР_1 документально підтверджується.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 у справі №922/3916/13 та на експертне заключення по четвертому питанню, визначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не мали повноважень на підписання спірного договору від імені ТОВ"Руновщина". При цьому, суди вказали, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства відповідача про надання зазначеним вище особам повноважень підписантів, свідчить про відсутність відповідних повноважень і на момент вчинення спірного правочину. З урахуванням вказаних висновків, зазначивши також, що оскільки до моменту укладення спірного договору відповідачем було опубліковано оголошення про втрату печатки, а отже позивачеві могло бути відомо про відсутність необхідного обсягу повноважень у ОСОБА_4 та у ОСОБА_6, попередні судові інстанції визнали недійсним договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №24/12 від 24.12.2013 та відмовили в позові про стягнення заборгованості за вказаним правочином.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права або охоронювані законом інтереси позивача.

За приписами ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, всі обмеження цивільної дієздатності представництва юридичної особи є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що її контрагент за спірним договором знав або повинен був знати про встановлені обмеження, але, не зважаючи на це, вчинив оспорюваний правочин, який, при цьому, не отримав наступного схвалення особою, яку представляють, шляхом вчинення конклюдентних дій (ст. 241 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно зі ст. 16 цього Закону єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ст. 17 Закону).

Приписами ст. 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Частиною 2 ст. 19 Закону встановлено, якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.

Згідно зі ст. 31 Закону у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.

Відтак, внесення в Єдиний державний реєстр відомостей, зокрема, відносно осіб, уповноважених на підписання договорів від імені товариства, є кінцевим результатом процесу, що здійснюється шляхом прийняття органами суб'єкта господарювання відповідних рішень та засвідчення цих обставин державою перед невизначеним колом учасників цивільного обороту. Тобто, у такий спосіб презюмується правомірність вказаного рішення органу управління суб'єкта господарювання, як такого, що відповідає приписам законодавства і статуту останнього та наявність в особи, що зазначена в реєстрі, відповідних повноважень, поки інше не буде встановлено на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та відображено в державному реєстрі у визначений законом спосіб.

В обґрунтування своєї позиції в спорі позивач зазначав, зокрема, що: 1) відображені в ЄДР відомості про осіб, які уповноважені представляти відповідача у відносинах з третіми особами, викликали у позивача обґрунтовану впевненість у наявності необхідного обсягу повноважень у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підписання спірного договору; 2) судове рішення, яким скасовано рішення зборів товариства відповідача про надання повноважень зазначеним вище особам на вчинення всіх необхідних дій від імені підприємства, набрало законної сили лише 06.02.2014, а відтак не може підтверджувати факт відсутності відповідних повноважень ОСОБА_6 на момент вчинення спірного правочину.

Втім, зазначивши про те, що обставини набрання судовим рішенням у справі №922/3916/13 законної сили вже після укладення спірного договору не мають значення для вирішення спору, оскільки визнання недійсним рішення зборів підприємства відповідача судом є самостійною підставою для повернення повноважень керівних органів відповідача у стан, що існував у липні 2013 року, попередні судові інстанції не врахували зазначених вище норм права, які встановлюють, зокрема, процедуру засвідчення юридичною особою повноважень її представників у відносинах з третіми особами, та навіть не встановлювали обставин внесення змін в ЄДР після набрання судовим рішенням від 02.12.2013 у справі №922/3916/13 законної сили, а отже, доводи позивача про те, що відображені в ЄДР відомості про наявність в особи відповідних повноважень, є достатньою та самостійною підставою для укладення з такою особою правочину з обґрунтованою впевненістю про дійсність засвідчених державою обставин, залишились не спростовані попередніми судовими інстанціями.

При цьому, саме з урахуванням зазначеного вище, судами попередніх інстанцій мали б оцінюватися доводи відповідача про посвідчення спірного правочину саме втраченою печаткою, вплив наслідків такої втрати на дійсність спірного договору, за умови доведення відповідачем про обізнаність позивача з втратою саме тієї печатки, якою посвідчено спірний договір, і об'єктивної відсутності можливості використання в своїй діяльності декількох дійсних печаток (в т.ч. тієї, яка на час укладення спірного договору вже могла віднайтись).

Посилання суду апеляційної інстанції на судові рішення в інших справах, в яких йдеться про втрату/недійсність печатки відповідача, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивач не був учасником в тих справах, рішення в яких також набули законної сили після укладення спірного договору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 №64/366-10.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ст. ст. 4, 42, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за наслідками визначення правової кваліфікації спірних правовідносин і за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до Господарського Харківської області.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та не з'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ХАРІМПЕКС" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі Господарського суду Харківської області № 922/2681/15 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк