ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 911/4246/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на рішення та постановугосподарського суду Київської області від 12.11.2015 Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі№ 911/4246/15 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крайміа Солар 1"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Енергоринок"прозвернення стягнення на предмет застави,за участю представників: від позивачаКур'ята В.В.від відповідачане з'явивсявід третьої особиСарасека Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайміа Солар 1" (далі - ТОВ "Крайміа Солар 1"), відповідно до якого просило суд: в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 493/31/2 від 28.09.2011, яка станом на 08.09.2015 становить 2 168 575,69 дол. США, звернути стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 493/31/2-4 від 28.09.2011, який був укладений між позивачем та відповідачем, а саме належне ТОВ "Крайміа Солар 1" на підставі договору № 6413/02 від 29.09.2010 право грошової вимоги до Державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") у сумі 835 370,57 грн. за продану в березні 2014 року електроенергію; перевести на ПАТ "Ощадбанк" право грошової вимоги відповідача до ДП "Енергоринок" здійснити платежі за продану у березні 2014 року електроенергію у сумі 835 370,57 грн. за договором № 6413/02 від 29.09.2010, укладеним між ТОВ "Крайміа Солар 1" та ДП "Енергоринок".

Рішенням господарського суду Київської області від 12.11.2015 у справі № 911/4246/15 (суддя Лилак Т.Д.) у позові ПАТ "Ощадбанк" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (колегія суддів у складі: Скрипки І.М. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду Київської області від 12.11.2015 у справі № 911/4246/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Київської області від 12.11.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 911/4246/15, ПАТ "Ощадбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти і прийняти нове рішення про задоволення позову ПАТ "Ощадбанк".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 31.05.2016 о 10 год. 50 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Ощадбанк", який надійшов до Вищого господарського суду України 30.05.2016, ДП "Енергоринок" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.09.2011 між ПАТ "Ощадбанк" (Банк) та ТОВ "Крайміа Солар 1" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 493/31/2 (далі - Кредитний договір).

У подальшому до Кредитного договору вносились зміни та доповнення, зокрема, додатковими договорами № 1 від 29.09.2011, № 2 від 01.12.2011, № 3 від 31.05.2012, № 4 від 28.09.2012, № 5 від 31.07.2013.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями) Банк зобов'язався надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит у розмірі не більше 1 704 968,00 дол. США (додатковий договір № 5 від 31.07.2013) та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначеним цим Договором.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями) кредит надається з остаточним терміном повернення не пізніше 01.09.2021. На період здійснення зміни валюти зобов'язань за цим Договором кредитні кошти надаються у вигляді відновлювальної кредитної лінії. Відразу після закінчення операції зі зміни валюти зобов'язань і до закінчення строку дії цього Договору кредитування здійснюється у вигляді невідновлюваної кредитної лінії.

Сторони погодили погашення кредиту в строки згідно з таким графіком: щомісячно, рівними частинами (п. 2.3 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями)).

Відповідно до пп. 2.7.1 п. 2.7 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями) проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 11% річних у доларах США, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.

Пунктом 2.10 Кредитного договору передбачено сплату Позичальником Банку комісійних винагород, зокрема, за обслуговування кредиту.

У пп. 3.3.1 п. 3.3 Кредитного договору сторони погодили, що Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим Договором), у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором.

Згідно з пп.пп. 5.3.1, 5.3.2 п. 5.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе цим Договором зобов'язання; точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено у Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

У зв'язку із порушенням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, ПАТ "Ощадбанк", використовуючи право вимагати негайного повернення суми кредиту, в порядку пп. 3.3.2 п. 3.3 Кредитного договору вимогою № 55/2-06/75 від 02.12.2014 повідомило ТОВ "Крайміа Солар 1" про відкликання кредиту.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.01.2015 у справі № 911/5587/14 за позовом ПАТ "Ощадбанк" до ТОВ "Крайміа Солар 1" про стягнення заборгованості стягнуто з ТОВ "Крайміа Солар 1" на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором № 493/31/2 від 28.09.2011 у розмірі 1 639 373,94 дол. США (станом на 13.01.2015 за курсом НБУ - 25 852 927,03 грн.) та 9 320,41 грн., з яких: 1 506 804,83 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 101 284,92 дол. США - прострочена заборгованість за процентами, 8 000,00 грн. - прострочена заборгованість за комісійною винагородою, 20 736,77 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 7 420,54 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 619,88 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 2 256,91 дол. США - проценти за несвоєчасне погашення кредиту, 869,97 дол. США - проценти за несвоєчасну сплату процентів, 75,53 грн. - проценти за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 625,00 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди.

За розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором станом на 08.09.2015 становить 2 168 575,69 дол. США та 23 614,55 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором (з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісій, можливих штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Кредитним договором) 28.09.2011 між ПАТ "Ощадбанк" (Заставодержатель) та ТОВ "Крайміа Солар 1" (Заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 493/31/2-4 (далі - Договір застави майнових прав), до якого в подальшому вносились зміни та доповнення, зокрема, додатковими договорами № 1 від 31.10.2012 та № 2 від 31.07.2013.

Відповідно до положень п. 1.1 Договору застави майнових прав предметом застави виступає належне Заставодавцю на підставі контрактів право вимагати від Боржників здійснення платежів на користь Заставодавця за поставлені (або такі, що будуть поставлені) Боржникам товари (виконані роботи чи надані послуги), в розмірах та в строки, передбачені умовами Контрактів, укладених між Заставодавцем та Боржниками. У заставу за цим Договором передаються як права вимоги, що належать Заставодавцю в момент укладення цього Договору, так і права вимоги, що виникнуть у Заставодавця в майбутньому.

Контрактами за Договором застави майнових прав є договір купівлі-продажу електроенергії № 6413/02 від 29.09.2010, укладений між ТОВ "Крайміа Солар 1" та ДП "Енергоринок".

Боржником у розумінні Договору застави майнових прав є ДП "Енергоринок" (Контрагент Заставодавця за договором купівлі-продажу електроенергії).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави майнових прав (зі змінами та доповненнями) сторони погоджуються з тим, що на момент укладення цього Договору договірна вартість предмета застави становить 463 862,93 євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 31.10.2012 складає 4 805 864,41 грн.

Згідно з положеннями п. 3.2, пп. 5.2.3 п. 5.2 Договору застави майнових прав у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством, Заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному цим Договором.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що листом № 01/71-3343 від 31.03.2014 третя особа, відповідно до п. 6.4 договору № 6413/02 від 29.09.2010, повідомила ТОВ "Крайміа Солар 1" про зупинення виконання зобов'язань за договором № 6413/02 від 29.09.2010 з 01.04.2014 згідно з п. 6.2 договору, за яким при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Згідно з п. 6.3 договору № 6413/02 від 29.09.2010 наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою Торгово-промислової палати України.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 28.03.2014 № 741/05-4 про обставини непереборної сили, засвідчено про обставини непереборної сили на території Автономної Республіки Крим з 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

На підставі ст.ст. 526, 530, 589, 590, 612, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" від 07.05.2014 № 148, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 493/31/2-4 від 28.09.2011 у зв'язку з тим, що за умовами договору купівлі-продажу електроенергії № 6413/02 від 29.09.2010 ДП "Енергоринок" звільнене від виконання зобов'язання за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків, а п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 1481 встановлено заборону на проведення розрахунків із відповідачем, зокрема, з погашення заборгованості минулих періодів, а отже і відступлення права грошової вимоги за такими зобов'язаннями з метою реалізації відповідного права на отримання грошових коштів за відступленою вимогою є неможливим.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що у ТОВ "Крайміа Солар 1" як заставодавця за договором застави майнових прав № 493/31/2-4 від 28.09.2011 не виникло право вимоги до ДП "Енергоринок" за договором купівлі-продажу електроенергії № 6413/02 від 29.09.2010, а також те, що відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16.09.2015 у справі № 911/3606/13, відступленню підлягає тільки дійсна вимога, тобто право вимоги має існувати на час звернення з позовом до суду, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 493/31/2-4 від 28.09.2011 і переведення права грошової вимоги ТОВ "Крайміа Солар 1" за договором купівлі-продажу електроенергії № 6413/02 від 29.09.2010.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та рішення господарського суду Київської області від 12.11.2015 у справі № 911/4246/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук