Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 31.05.2016 року у справі №910/600/16 Постанова ВГСУ від 31.05.2016 року у справі №910/6...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 910/600/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ФІРМА "РЕАГЕНТ", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016

у справі № 910/600/16

за позовом публічного акціонерного товариства "ФІРМА "РЕАГЕНТ" (далі - Товариство), м. Дніпропетровськ,

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - Відділення ФДМУ по Дніпропетровській області), м. Дніпропетровськ,

2. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонд державного майна України (далі - ФДМУ), м. Київ,

про визнання права власності.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Савенко О.О. предст. (дов. від 04.01.2016)

відповідачів 1. Ковтяга О.В. предст. (дов. від 10.02.2016)

2. Калусенко В.В. предст. (дов. від 29.04.2016)

третьої особи - Ковтяга О.В. предст. (дов. від 12.01.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відділення ФДМУ по Дніпропетровській області та Міністерства (з урахуванням заяви про уточнення предмета позовних вимог) про визнання права власності Товариства на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінінграду (проспект Б. Хмельницького), 156, а саме: склад затареної продукції (інвент. № 21 літ. "Б-1, б"), будівлю магазину (інвент. № 100 літ. "А-2"), навіс з відкритою рампою (інвент. № 22 літ. "Г,г"), трансформаторну підстанцію (інвент. № 26 літ. "Е"), прохідну (інвент. № 24 літ. "Д-1, д"), гараж (інвент. № 23 літ. "В-1"), автодорогу території (інвент. № 105 літ. "І"), огорожу території (інвент. № 102, "№ 1"), резервуар (інвент. № 106, "№ 5"). Позовні вимоги мотивовані відсутністю у Товариства можливості реалізувати право розпорядження наведеним майном, у зв'язку з відсутністю підтвердження переліку майна, що увійшло до статутного фонду Товариства під час корпоратизації та відмовою відповідачів надати позивачу документи, які підтверджують його право власності на спірне майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/600/16 (суддя Пригунова А.Б.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (судді Гаврилюк О.М. - головуючий, Сулім В.В., Гончаров С.А.) у задоволенні позову відмовлено з посилання на відсутність доказів невизнання та/або оспорення відповідачами прав позивача на спірне майно та невиконанням позивачем вимог чинного законодавства щодо підтвердження права власності на спірне майно.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ФДМУ просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- публічне акціонерне товариство "ФІРМА "РЕАГЕНТ" переіменоване з відкритого акціонерного товариства "ФІРМА "РЕАГЕНТ" на підставі закону України "Про акціонерні товариства" (яке, у свою чергу, було створено на підставі наказу Міністерства промисловості України від 24.11.1993 № 306, шляхом перетворення Дніпропетровської державної виробничо-збутової фірми реактивів і препаратів "РЕАГЕНТ" у відкрите акціонерне товариство "ФІРМА "РЕАГЕНТ" відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 15.06.1993);

- згідно з пунктами 4.1, 4.2 статуту Товариства майно товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Товариства. Товариство є власником майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу. Засновником Товариства у відповідності до пункту 3.1 статуту є держава в особі Міністерства промисловості України;

- відповідно до листа Міністерства промислової політики України від 06.01.1999 № 11/6-2-7 нерухоме майно, яке перебувало на балансі Дніпропетровської державної виробничо-збутової фірми реактивів і препаратів "РЕАГЕНТ" на момент корпоратизації перейшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "ФІРМА "РЕАГЕНТ". Мінпромполітики підтвердило, що нерухоме майно, яке перебуло на балансі фірми на момент корпоратизації, передано до статутного фонду ВАТ "ФІРМА "РЕАГЕНТ";

- у листі Відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 18.06.2015 № 11-04-03943 зазначено, що засновником ВАТ "ФІРМА "РЕАГЕНТ" було Міністерство промисловості України, у зв'язку з чим ПАТ "ФІРМА "РЕАГЕНТ" необхідно звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, до якого шляхом реорганізації приєднано Міністерство промислової політики України;

- листом від 17.09.2015 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило Товариство, що оскільки приватизацію корпоратизованого об'єкта шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства "ФІРМА "РЕАГЕНТ" здійснювало Відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, то Міністерство надіслало Відділенню ФДМУ по Дніпропетровській області завірені копії документів, надані Товариством для здійснення робіт з упорядкування передачі нерухомого майна, шляхом підготовки переліку майна, переданого до статутного капіталу ВАТ "ФІРМА "РЕАГЕНТ";

- у відповідності до листів Відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 15.10.2015 № 11-04-06781 та від 04.12.2015 № 11-04-08520 останньому не передавалися інвентаризаційні описи основних засобів або будь-які відомості щодо майна, яке знаходилося на балансі підприємства та за рахунок якого було сформовано статутний капітал ВАТ "ФІРМА "РЕАГЕНТ", у зв'язку з чим Відділення ФДМУ по Дніпропетровській області не має можливості підготувати перелік нерухомого майна, переданого до статутного капіталу Товариства.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання права власності за Товариством на спірне майно.

Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за правила статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлений, по - перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по - друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через судове рішення).

Такий чином, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд, при застосуванні цієї норми, повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному приписами статті 392 ЦК України.

У відповідності до пункту 5.1 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ від 25.11.2003 № 2097 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 за № 1201/8522 визначено, що державний орган приватизації готує підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежитлові приміщення, які передані до статутного фонду господарського товариства або у власність покупцю на письмовий запит заявника.

Пунктом 2.1 зазначеного Положення передбачено, що при створенні відкритого акціонерного товариства (при перетворенні підприємства у відкрите акціонерне товариство) у процесі приватизації (корпоратизації) передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) з актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який готується за окремою формою, що наведена в додатку.

У відповідності до пункту 2.3 вказаного Положення підтвердження права власності на нерухоме майно проводиться, зокрема на підставі даних інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта.

Порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються визначалося на підставі Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158. Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

Згідно з пунктом 15 наведеного Положення матеріали інвентаризації (описи, акти, звіряльні відомості, протоколи) оформляються не менш як у двох примірниках, один з яких подається державному органу приватизації або орендодавцю, а другий залишається на підприємстві або організації і є підставою для відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги ненадання позивачем ні у зверненні до відповідачів з вимогою про надання переліку нерухомого майна, переданого до статутного капіталу Товариства, ані до суду документів в підтвердження права власності на спірне майно (не надано відповідних матеріалів інвентаризації (описів, актів, звіряльних відомостей, протоколів), які мають бути в наявності у позивача); встановивши, що позивач не звертався до суду з вимогою про визнання права власності на спірне майно, у зв'язку із втратою ним документа, який засвідчує його право власності, а також враховуючи, що позивачем не доведено факту невизнання або оспорювання відповідачами його права власності на спірне майно, дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав для застосуванні у вирішенні даної справи приписів статті 392 ЦК України, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 зі справи № 910/600/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ФІРМА "РЕАГЕНТ" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Грек

Суддя Б. Львов

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст