Постанова ВГСУ від 31.05.2016 року у справі №910/27678/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 910/27678/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Грейц К.В.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Швед Я.О. - дов. від 26.01.16, відповідача: Нікітчіна А.О. - дов. від 01.12.15, третьої особи: не з'явилися, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "SBS"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від28.03.16у справі№910/27678/15 Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "SBS" Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської районної державної адміністрації)пророзірвання договору, виселення та стягнення коштів У судовому засіданні 19.05.16 оголошувалася перерва до 31.05.16.

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "SBS" про: 1) розірвання договору оренди від 01.06.12 №362, укладеного між позивачем, відповідачем і третьою особою у справі; 2) виселення відповідача із орендованого приміщення; 3) зобов'язання відповідача у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, які належать відповідачу і знаходяться на станції метро "Лук?янівська"; 4) стягнення з відповідача 42984,45 грн. боргу, 276,41 грн. - 3% річних і 5418,96 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що відповідач неналежним чином сплачує орендні платежі; що така несплата носить систематичний характер та свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору. Позивач посилався на приписи статей 11, 509, 526, 611, 625, 626, 629, 651, 782, 785 Цивільного кодексу України, статей 180, 193 Господарського кодексу України, статей 10, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.16 (суддя Балац С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1589,99 грн. пені, 82,62 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 42984,45 грн. боргу припинено на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність у відповідача заборгованості у спірній сумі на момент вирішення судом даного спору. Господарський суд дійшов висновку про прострочення внесення відповідачем орендних платежів за спірним договором та здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені і 3% річних, визнав підставним стягнення з відповідача пені у розмірі 1589,99 грн. та 82,62 грн. - 3% річних. У решті пені і 3% річних суд відмовив через помилковість здійсненого позивачем розрахунку. Відмовляючи у розірванні договору, місцевий господарський суд виходив з того, що правом на розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати наділений саме орендодавець - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської районної державної адміністрації); та крім цього, відповідачем до прийняття рішення у справі сплачено заборгованість за спірним договором. Водночас суд відмовив у позові про виселення відповідача із орендованих приміщень та зобов'язанні його демонтувати тимчасові огороджувальні споруди, позаяк ці вимоги є похідними від вимоги про розірвання договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.16 (судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Дідиченко М.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у позові про виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, а також в частині задоволення позову про стягнення пені. Викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції. Позов задоволено частково. Виселено відповідача з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю, загальною площею 22 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро "Лук?янівська". Зобов'язано відповідача у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Лук?янівська". Стягнуто з відповідача на користь позивача 82,62 грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості припинено. У решті позову відмовлено. Апеляційний господарський суд визнав підставним припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 42984,45 грн. боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору у цій частині. Суд, здійснивши перерахунок спірної суми річних, дійшов висновку, що до стягнення підлягає 82,62 грн. - 3% річних. Апеляційний господарський суд установив, що спірний договір оренди припинив свою дію 29.03.15 за закінченням строку, на який його було укладено; що цей договір сторонами пролонгований не був; що відповідач після спливу строку дії договору об'єкт оренди не повернув. У зв'язку з цим суд відмовив у позові про розірвання спірного договору та задовольнив вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання останнього демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим стягнення з відповідача пені за період травень-серпень 2015 року, оскільки така нарахована після припинення дії договору оренди.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "SBS" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням додаткових обґрунтувань), в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити без змін. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 33, 35 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що суд апеляційної інстанції невірно оцінив докази у справі, а саме: листи орендодавця від 02.02.15, від 29.04.15, та неправильно встановив обставини справи. На думку скаржника, спірний договір є пролонгованим, а вказані листи він не отримував і вони не містять заперечень орендодавця проти продовження строку дії договору. Крім того, за твердженнями скаржника Комунальне підприємство "Київський метрополітен" у даному випадку не має права на судовий захист.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом було установлено, що 01.06.12 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (в подальшому перейменовано на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "SBS" - орендарем та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" - отримувачем коштів був укладений трьохсторонній договір №362 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. За цим договором орендодавець, на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 15.05.12 №118, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що знаходиться за адресою: станція метро "Лук?янівська", для торгівлі непродовольчими товарами. Об'єктом оренди згідно з пунктом 2.1 договору є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект" тимчасовими огороджувальними конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 22 кв.м. Пунктом 2.4 договору передбачено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен". Згідно з пунктом 7.6 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству (метрополітену) у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, та зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення. Відповідно до пункту 8.5.6 договору у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Лук?янівська" від своїх огороджувальних конструкцій в термін, визначений пунктом 4.15 договору. Орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний упродовж 30 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу (підприємству). Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується сторонами договору (пункт 4.15). У пункті 9.1 договору сторони передбачили, що він є укладеним з моменту його підписання та діє з 01.04.12 до 29.03.15. Договір припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 9.4). За відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності упродовж одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, що оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 9.7 договору). Об'єкт оренди був переданий орендареві за актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.06.12. В процесі розгляду спору апеляційний господарський суд установив, з підтвердженням матеріалами справи, що Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - орендодавець двічі повідомив орендаря - відповідача про припинення дії договору та необхідність повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі балансоутримувачу (листи від 02.02.15 №062/07/19-1020, від 29.04.15 №062/07/19-4846); що спірний договір припинив свою дію 29.03.15 за спливом строку на який його було укладено; що спірний договір оренди продовжений не був; що відповідач після закінчення дії договору оренди орендоване майно балансоутримувачу (позивачеві у справі) не повернув. Водночас суд апеляційної інстанції установив, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач умови спірного договору оренди виконував неналежним чином; орендні платежів вчасно не сплачував; за ним рахувалася заборгованість з орендної плати за період травень 2015 року - серпень 2015 року. При цьому, як установив суд, до прийняття рішення у справі відповідач погасив заборгованість з орендної плати за спірним договором у зв'язку з чим суд припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 42984,45 грн. основного боргу. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "SBS" про розірвання договору оренди від 01.06.12 №362; виселення відповідача із орендованого приміщення; зобов'язання його демонтувати власні тимчасові огороджувальні конструкції на станції метро "Лук?янівська"; а також про стягнення з відповідача 42984,45 грн. боргу, 276,41 грн. - 3% річних і 5418,96 грн. пені. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Апеляційний господарський суд виселив відповідача з орендованого майна, зобов'язав його демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції та стягнув з відповідача 82,62 грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 42984,45 грн. боргу було припинено на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. У розірванні спірного договору, стягненні з відповідача 5418,96 грн. пені і 193,79 грн. - 3% річних суд відмовив. Як убачається за змісту касаційної скарги скаржник не погоджується з постановою у справі в частині задоволення позову (про виселення з орендованого майна, зобов'язання демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції та стягнення з відповідача 82,62 грн. - 3% річних). В частині відмови у позові (про розірвання договору оренди, стягнення пені і решти 3% річних), а також припинення провадження у справі про стягнення боргу постанова у справі скаржником не оскаржена. Отже, судові акти у справі переглядаються в оскарженій частині. Апеляційний господарський суд установив і це підтверджується матеріалами справи, що орендоване приміщення є комунальним майном. Відтак, при розгляді справи застосовуються норми як Цивільного і Господарського кодексів України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України). За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому зазначені норми не містять вказівки про необхідність перевірки отримання такого повідомлення орендарем та вчасності надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що, як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, було ним зроблено (рекомендовані листи від 02.02.15, від 29.04.15). Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 20.04.16 у справі №909/794/15. Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Як вже зазначалося, пунктом 7.6 спірного трьохстороннього договору передбачалося повернення об'єкта оренди підприємству-балансоутримувачу у разі закінчення дії договору оренди чи при його розірванні, а відтак право вимоги звільнення орендованого майна належить і балансоутримувачу. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Як вже зазначалося, строк дії договору сторонами був визначений до 29.03.15. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що волевиявлення орендодавця відносно припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії 29.03.15 і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується його листами, що надсилалися відповідачеві; що спірний договір припинив свою дію 29.03.15 за спливом строку на який його було укладено та продовжений не був; що відповідач після закінчення дії договору оренди орендоване майно не повернув позивачеві. Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов про виселення відповідача із орендованого майна і зобов'язав його демонтувати власні огороджувальні споруди, позаяк з моменту припинення договору відповідач втратив статус орендаря, а умовами спірного договору (пункт 8.5.6) і закону прямо передбачений обов'язок відповідача звільнити орендовану частину приміщення метрополітену від своїх тимчасових огороджувальних конструкцій після припинення дії договору. Водночас, за наведених та установлених обставин судом підставно було відмовлено у позові про розірвання спірного договору. Як вже зазначалося, судом апеляційної інстанції був також установлений факт невчасного внесення відповідачем орендних платежів за спірним договором, а відтак судом правомірно стягнуто з нього 82,62 грн. - 3% річних на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (у перерахованому судом розмірі). Згідно з приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про пролонгацію спірного договору не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки такого судом апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, установлено не було. Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід касаційної скарги про те, що КП "Київський метрополітен" у даному випадку не має права на судовий захист, позаяк останній (метрополітен) є балансоутримувачем спірного майна та отримувачем коштів за трьохстороннім договором і саме йому підлягало поверненню орендоване майно; правові підстави для зайняття відповідачем частини вестибюлю станції метро "Лук?янівська", що закріплено за метрополітеном на праві господарського відання (як вже зазначалося і це установив суд) відсутні. Інші доводи скаржника теж визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують установленого судом апеляційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу Украйни, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.