ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 910/26607/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Мамонтової О.М.

суддів Малетича М.М.

Кривди Д.С.

За участю представників сторін:

від прокуратури Коркішко В.М. (посвід. № 027484 від 25.07.14р.)

від позивача Марченко І.І. (дов. від 30.12.15р.)

від відповідача Шендріков Д.О.(дов. від 28.02.14р.), Рябченко В.О. (дов. від 26.04.16р.)

розглянувши касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.15р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.16р.

у справі № 910/26607/14

за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", м. Київ

про стягнення 76423, 88 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.15р. у справі № 910/26607/14 (суддя Полякова К.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 64155, 21 грн. 3 % річних та 12037, 10 грн. інфляційних втрат; в решті позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.16р. (головуючий Шапран В.В., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 12.11.15р. та постанову від 17.03.16р. скасувати, у позові відмовити повністю. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14.11.08р. між Міністерством оборони України (Комітент) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (Комісіонер) укладено договір комісії № 225/4/123-08ЗР/USE-20.31-381-Д/К-08 (щодо відчуження та реалізації військового майна на зовнішньому ринку), за умовами якого комітент доручив комісіонеру, а комісіонер взяв на себе зобов'язання за комісійну плату від свого імені укласти та виконати на умовах, що не суперечать договору, в інтересах комітента та за рахунок останнього, контракт з покупцем для реалізації на зовнішньому ринку на умовах FCA ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп), відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року виробів (далі - спецвироби) згідно із специфікацією спецвиробів, які передаються комітентом комісіонеру для реалізації покупцю (додаток № 1 до договору) (п.1.1).

Додатком № 1 (специфікація) до договору визначено найменування спецвиробів: вертоліт Мі-24Р № 3534624311098 без двигунів, 1983 року виготовлення, місце зберігання - ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп), залишкова вартість 809898, 45 грн., спланована ціна реалізації 152205,05 дол. США; авіадвигун ТВ3-117В № 7087852203119, 1982 року виготовлення, ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп), залишкова вартість 26154 грн., спланована ціна реалізації 4915, 15 дол. США; авіадвигун ТВ3-117В № 7087854303480, 1983 року виготовлення, ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп), залишкова вартість 26154 грн., спланована ціна реалізації 4915, 15 дол. США.

Згідно п. 3.1, для проведення реалізації спецвиробів покупцю комітент зобов'язався передати комісіонеру, зазначені в додатку № 1 спецвироби на умовах EXW - ДП МОУ "Конотопський АРЗ" (м. Конотоп) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року.

Спецвироби, що передаються за даним договором, зберігають статус державного майна та належать до сфери управління комітента до здійснення комісіонером поставки за визначеними в п. 1.1 договору умовами і підписання між комісіонером та покупцем відповідного акту прийому-передачі спецвиробів.

Момент переходу права власності на спецвироби до покупця не може бути визначено раніше перерахування Покупцем всього платежу за спецвироби на рахунок комісіонера (п.3.2).

За пунктом 4.1, загальна сума договору, за яким комітентом передає для реалізації комісіонеру спецвироби, встановлюється сторонами у розмірі 862206, 45грн., що еквівалентно 148656,28 дол. США і включає залишкову вартість спецвиробів (мінімальну вартість на умовах "франко-склад" згідно з відомістю визначення залишкової вартості військового майна (додаток № 5 до договору).

Грошова сума, яку комісіонер зобов'язується перерахувати комітенту від виконання доручення, повинна бути не меншою, ніж 889298,08 грн., що еквівалентно 153327, 26 дол. США ( п. 4.3).

Відповідно п. 5.1, за виконання доручення за цим договором комісіонер з коштів, що перераховані покупцем, отримує комісійну плату в гривнях за курсом продажу валютних надходжень на міжбанківському валютному ринку України згідно із пунктом 1.4 договору у розмірі 4,64% (у тому числі ПДВ) від загальної суми коштів, фактично отриманої комісіонером від покупця за реалізовані спецвироби за домовленістю сторін. Моментом відрахування (нарахування) комісійної плати є дата перерахування Комісіонером Комітенту коштів, що належать останньому.

Згідно п. 5.5, кошти, які отримані комісіонером за реалізовані покупцю спецвироби, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум, понесених комісіонером при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним договором (у розмірах, погоджених з комітентом) протягом п'яти банківських днів з дати зарахування коштів на рахунок комісіонера перераховуються у гривнях на реєстраційний рахунок комітента у Державному казначействі України, зазначений у розділі 16 цього договору, з обов'язковою позначкою в платіжному дорученні "Надходження від реалізації військового майна Збройних Сил України за договором №…".

Дату зарахування коштів на рахунок комісіонера, дату продажу валютних надходжень і курс, за яким здійснено їх продаж, комісіонер підтверджує відповідними довідками з банку.

У випадках, коли від покупця на рахунок комісіонера надходить попередня оплата за спецвироби, кошти, які підлягають перерахуванню на рахунок комітента, комісіонер перераховує протягом п'яти банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі спецвиробів від комісіонера до покупця.

Прийом-передачі спецвиробів від комітента до комісіонера (за кількістю та номенклатурою) здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті, визначеному умовами передачі відповідно до п.3.1 договору з оформленням акту прийому-передачі спецвиробів від комітента до комісіонера (п. 6.5).

Згідно п. 6.6, у встановленому порядку укладений акт прийому-передачі спецвиробів від комітента до комісіонера, є підтвердженням повного виконання комітентом зобов'язань за даним договором, в частині, що стосується передачі спецвиробів комісіонеру для їх безпосередньої реалізації покупцю, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.

Відповідно п. 12.1, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.04.2011р. (в редакції додаткової угоди № 5 від 23.03.11р.)

18.03.09р. між відповідачем (Продавець) та ЗАТ "Aviavilta ir Cо" (Литовська Республіка) (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № USE-20.32-27-K/KE на продаж спецвиробів на умовах поставки FCA м. Конотоп, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" згідно Інкотермс 2000.

10.12.10р., 22.12.10р., 28.12.10р. покупець перерахував на рахунок відповідача 50000 дол. США, 25000 дол. США та 87035 дол. США відповідно.

Листами від 19.01.11р. та 24.01.11р. відповідач проінформував позивача про надходження на рахунок Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" коштів від покупця в сумі 162035 дол. США, що еквівалентно 1289803, 79 грн. за вертоліт Мі-24Р з авіадвигунами IV категорії в кількості 1 одиниці, які передані на реалізацію згідно договору комісії № 225/4/123-08ЗР/USE-20.31-381-Д/К-08 від 14.11.08р.

15.03.11р. уповноваженими представниками комітента та комісіонера підписано акт № 1 прийому-передачі спецвиробів, зазначених у додатку № 1 до договору комісії від 14.11.08р.

15.03.11р. відповідач та покупець підписали акт прийому-передачі спецвиробів, відповідно якого комісіонер передав, а покупець прийняв спецвироби загальною вартістю 162035,35 дол. США згідно додатку № 1 до контракту № USE-20.32-27-K/KE від 18.03.09р.

Відповідач грошові кошти, належні позивачу за договором комісії від 14.11.08р. перерахував платіжними дорученнями від 17.12.12р. № 4497 на суму 1220489, 82 грн. та від 28.01.13р. № 167 на суму 6377,07 грн.

28.11.14р. заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" з позовом про стягнення 64155,21 грн. 3 % річних та 12268,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 23.03.11р. по 17.12.12р. та з 23.03.11р. по 28.01.13р., у зв'язку з порушенням строку розрахунку за договором комісії від 14.11.08р.

19.02.15р. відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності при вирішенні спору ( а.с. 105, т.1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.15р. у справі № 910/26607/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.16р., позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача за здійсненим судом перерахунком стягнуто 64155,21 грн. 3 % річних та 12037, 10 грн. інфляційних втрат.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною першою ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

Стаття 256 ЦК України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Згідно ч. 1 і 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (п. п. 3.5, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що 14.11.08р. між сторонами укладено договір комісії № 225/4/123-08ЗР/USE-20.31-381-Д/К-08, п.5.5 якого визначений строк - п'ять банківських днів для перерахування позивачу коштів, що були отримані відповідачем за поставлені спецвироби згідно зовнішньоекономічного контракту № USE-20.32-27-K/KE від 18.03.09р.; кошти від покупця в повному обсязі надійшли 28.12.10р., акт приймання-передачі спецвиробів підписаний між комітентом та комісіонером 15.03.11р. без зауважень. Обов'язок щодо перерахування позивачу до 22.03.11р. належної до сплати суми відповідач порушив, кошти перерахував 17.12.12р. в сумі 1220489, 82 грн. та 28.01.13р. в сумі 6377,07 грн., отже виконання зобов'язання прострочив.

Як встановлено судами, строк позовної давності за вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат переривався у грудні 2012 року (в межах 3-х років) частковою сплатою відповідачем боргу за договором комісії від 14.11.08р., враховуючи дату звернення позивача до суду - 28.11.14р., суди дійшли правильного висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому обґрунтовано стягнули 64155, 21 грн. 3 % річних та 12037, 10 грн. інфляційних втрат за власним перерахунком.

На підставі викладеного, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.15р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.16р. у справі № 910/26607/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О. М. Мамонтова

Судді: М. М. Малетич

Д .С. Кривда