ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 910/11080/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Рогач Л.І.,- головуючого, доповідачасуддів :Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.01.2016у справі№ 910/11080/14господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кохан Трейд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард"простягнення 107554,84 грнза участю представників: позивачаПідлісний В.О. - пред. дов. від 30.07.2015відповідачаСвітний Г.Г. -пред. дов. від 12.02.2016

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кохан Трейд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард" 107554,84 грн., в тому числі 66104,17 грн. боргу з орендної плати, 40638,91 грн. штрафу, 811,76 грн. заборгованості з оплати комунальних платежів (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог), посилаючись на невиконання належним чином відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів та компенсаційних платежів в порушення умов договору та статей 525 526 530 610-612 629 759 Цивільного кодексу України, статей 220 230 232 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що не міг використовувати орендоване приміщення через обставини, за які він не відповідає, відтак, є підстави для його звільнення від оплати за приписами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 (суддя Любченко М.О.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 66104,17 грн. боргу з орендної плати, 35961,75 грн. штрафу, 710,29 грн. заборгованості з оплати комунальних платежів; в іншій частині позовних вимог відмовлено; розподілено судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (судді: Ільєнок Т.В. - головуючий, Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушенням судами норм процесуального та матеріального права, а саме: всупереч приписам статей 33 35 43 Господарського процесуального кодексу України суди неповно з'ясували істотні обставини, які мають значення для справи, щодо неможливості використовувати за призначенням орендовані приміщення з огляду на загальновідомі події на Майдані Незалежності в місті Києві, не врахували, що обставини, на які посилається відповідач, є загальновідомими та не підлягають доказуванню; суди порушили вимоги статей 218 219 Господарського кодексу України, статей 263 617 Цивільного кодексу України щодо підстав настання відповідальності за невиконання зобов'язання, невірно визначили довідку Торгово-промислової палати України як належний доказ форс-мажору у спірних правовідносинах; суди не надали належної оцінки доказам на підтвердження неможливості експлуатації приміщень через припис державного органу.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу на надавалось, у судовому засіданні усно позивач заперечив доводи касаційної скарги; відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.06.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кохан Трейд" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард" (орендар) уклали договір б/н оренди нежитлових приміщень, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар отримує у строкове платне користування нежитлове приміщення-підвал, яке належить орендодавцю на праві власності за договором купівлі-продажу від 07.02.2007. Строк оренди встановлюється з дня підписання сторонами Акта № 1 приймання - передачі об'єкта оренди, прикладеного до договору оренди, як Додаток № 1, який становить невід'ємну частину Договору, і діє до 30.04.2015 (пункт 3.1 Договору б/н від 17.06.2010).

Згідно з пунктом 2.1 договору б/н від 17.06.2010 об'єкт оренди розташований за адресою: АДРЕСА_1, підвал - приміщення з № 1 по № 3 та з № 6 по № 9 групи приміщень № 170 загальною площею 44,7 кв.м. За пунктом 1.2 договору б/н від 17.06.2010 об'єкт оренди буде використовуватись орендарем виключно для кафе "Чайкоф" (цільове використання).

Пунктом 4.1 договору визначено, що за користування об'єктом оренди протягом 1 місяця орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату, що складає гривневий еквівалент 1157,62 доларам США. Розмір щомісячної орендної плати, починаючи з 01.05.2014 по 30.04.2015, буде становити еквівалент 1215,51 доларам США (пункт 4.3.1 Договору б/н від 17.06.2010).

За умовами пункту 5.1 договору орендодавець передає в тимчасове платне користування об'єкт оренди орендарю в момент підписання Акта № 1 передачі та приймання об'єкта оренди. В Акті фіксується стан, в якому передається об'єкт оренди. Акт приймання-передачі нежитлових приміщень підписується сторонами не пізніше - 15.06.2013 (пункт 5.2 договору).

Додатковою угодою б/н від 12.06.2013 сторони визначили розмір орендної плати за період з 15.06.2013 по 14.07.2013 на рівні 500 грн. Плата за користування об'єктом оренди за період з 15.07.2013 по 14.08.2013 становить 500,00 грн. (пункт 1 додаткової угоди б/н від 12.07.2013 до договору б/н від 17.06.2010). 12.08.2013 контрагенти уклали додаткову угоду до договору б/н від 17.06.2010, в якій погодили, що плата за користування об'єктом оренди у період з 15.08.2013 по 14.09.2013 становить 500,00 грн. Додатковою угодою б/н від 12.09.2013 до основного договору сторони встановили орендну плату за період з 15.09.2013 по 14.10.2013 у розмірі 500,00 грн. Контрагенти погодили, що розмір щомісячної орендної плати, починаючи з 01.05.2014 по 30.04.2015, буде становити еквівалент 1215,51 доларам США (пункт 4.3.1 договору б/н від 17.06.2010).

До моменту передачі орендодавцем орендарю об'єкта оренди (не пізніше 15.06.2013) орендар сплачує на користь орендодавця авансовий платіж в розмірі двохмісячної орендної плати, передбаченої правочином за перший і останній місяць дії Договору.

У подальшому орендна плата нараховується орендодавцем та сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього (пункт 4.1.2 договору б/н від 17.06.2010).

За умовами пункту 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем у повному обсязі, в гривнях по курсу Національного банку України на день здійснення платежу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця передоплатою не пізніше 15 числа кожного календарного місяця, за який здійснюється платіж. При цьому, якщо на дату внесення орендарем орендної плати за цим договором курс гривні по відношенню до долара США буде перевищувати 9 грн. за один долар США за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, тимчасово строком до трьох місяців (включно) орендна плата буде сплачуватись орендарем із розрахунку 9,00 грн. за один долар США. Після закінчення такого тимчасового строку та зниження Національним банком України офіційного курсу гривні по відношенню до долара нижче рівня 9,00 грн. за один долар - оренда плата буде вноситись виходячи з встановленого Національним банком України офіційного курсу, при цьому, орендар має одночасно разом зі сплатою орендної плати за наступний період (місяць оренди) компенсувати орендодавцю різницю зі сплати орендної плати, яка виникла між сумою орендної плати за встановленим Національним банком України курсом гривні по відношенню до долара США у відповідному періоді та сплаченою орендарем платою протягом періоду, коли гривневий еквівалент одного долара США перевищував 9,00 грн. та орендар сплачував оренду плату з розрахунку 9,00 грн. за долар США.

На строк, який буде перевищувати три місяці (безперервно), орендна плата буде сплачуватись орендарем з розрахунку 9,00 грн. за один долар протягом цього строку. Проте, сторони домовились, що орендар при сплаті орендної плати за четвертий місяць оренди, коли гривневий еквівалент перевищував 9,00 грн. за один долар США протягом тримісячного безперервного строку, компенсує орендодавцю у будь-якому випадку різницю зі сплати орендної плати, яка виникла між сумою орендної плати за встановленим Національним банком України курсом гривні по відношенню до долару США протягом перших трьох місяців (включно), та сплаченою орендарем орендною платою протягом цього періоду; дана обставина є підставою для проведення між сторонами негайних переговорів щодо врегулювання умов договору, пов'язаних з подальшим користуванням орендарем об'єктом оренди. Якщо у подальшому Національним банком України буде встановлено офіційний курс гривні по відношенню до долара США нижче рівня 9,00 грн., то орендна плата вноситься виходячи із встановленого Національним банком України офіційного курсу (пункт 4.2.1.2 договору б/н від 17.06.2010).

За умовами пункту 4.4 спірного правочину орендар, крім орендної плати, повинен компенсувати в повному обсязі та в обумовлений договором строк плату за землю (земельний податок), експлуатаційні витрати та витрати на комунальні послуги, якими орендар користується на об'єкті оренди (електроенергія, водопостачання, опалення, використання каналізаційних стоків, вивіз сміття, експлуатація інших систем забезпечення та інші послуги). Вказані витрати контрагентами розуміються, як компенсаційні платежі.

Орендар здійснює оплату вартості електроенергії за розрахунковий період на умовах попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється орендарем до 12 числа місяця, що передує розрахунковому у розмірі повної вартості договірної величини споживання. Орендар протягом одного дня поточного розрахункового періоду здійснює орендодавцю повну оплату вартості електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді. Орендар протягом 20 календарних днів з дня отримання орендодавцем рахунку від постачальника електроенергії, здійснює повну оплату спожитої електричної енергії (пункт 4.4.1 договору б/н від 17.06.2010).

За умовами пункту 9.2.1 договору за порушення строків сплати орендних, компенсаційних та/або будь-яких інших платежів в повному обсязі на строк більш ніж на 3 календарні дні, орендар за кожен випадок сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 50 відсотків загальної суми розміру місячної орендної плати, компенсаційних та/ або інших платежів.

Суди також встановили, що 15.06.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об'єкт оренди, а саме, нежитлове приміщення загальною площею 44,7 м.кв - підвал, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. У складеному акті приймання-передачі контрагенти зазначили, що об'єкт оренди передається у задовільному технічному та санітарному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію; зовнішній вигляд об'єкта задовільний.

При передачі позивачем відповідачу об'єкту оренди, останнім внесено гарантійний платіж, який фактично при розрахунку заявленої до стягнення заборгованості зараховано позивачем як орендну плату за липень 2014 року.

З урахуванням умов розділу 4 укладеного сторонами договору позивач здійснив розрахунок орендної плати за період з грудня 2013 року по липень 2014 року. Зокрема, орендна плата за грудень 2013 року становила 9252,86 грн., за січень 2014 року - 9252,86 грн., за лютий 2014 року - 9991,30 грн., за березень 2014 року - 10418,58 грн., за квітень 2014 року - 10418,58 грн., за травень 2014 року - 10939,59 грн., за червень 2014 року - 10 939,59 грн.

Одночасно, на підставі виставлених рахунків, позивач нарахував за спірний період з грудня 2013 року по липень 2014 року комунальні платежі на загальну суму 811,76 грн., з розрахунку 101,47 грн. за один місяць.

За твердженнями позивача, що не заперечувались відповідачем, обов'язок з внесення орендної плати та комунальних платежів належним чином не виконано, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість з оплати оренди в сумі 66104,17 грн. (з урахуванням часткової оплати за грудень 2013 року) та по комунальним платежам сумі - 811,76 грн.

Компенсація за комунальні послуги за грудень 2013 року відповідачем на рахунок позивача 16.12.2013 в сумі 101,47 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача.

За твердженнями відповідача, події, що мали місце на Майдані Незалежності у м. Києві у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року є обставинами непереборної сили, разом з тим суди встановили, що відповідач не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що вказані вище події перешкоджали доступу відповідача до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, підвал - приміщення з № 1 по № 3 та з № 6 по № 9 групи приміщень № 170 загальною площею 44,7 кв.м.; докази звернення відповідача до Торгово-промислової палати України з відповідною заявою про посвідчення форс-мажорних обставин, які мали місце у м. Києві на майдані Незалежності у спірний період відсутні.

Суди також з'ясували, що 17.06.2010 відповідач (суборендар) та фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (орендар) уклали договір б/н суборенди нежитлових приміщень, згідно з пунктом 1.1 якого орендар надає у користування суборендаря, а суборендар отримує у строкове платне користування нежилі приміщення; за умовами пункту 2.1 цього договору суборенди об'єкт суборенди, розташований за адресою: АДРЕСА_1: перший поверх - приміщення з № 1 по № 3, з № 5 по № 9 (групи приміщень № 192) площею 173,6 кв.м. (крім приміщення ГРЩ магазину - частина коридору № 2 згідно з експлікації плану БТІ загальною площею 2,5 кв.м); підвал - приміщення №4 та №5 (групи приміщень №170) площею 144,3 кв.м (крім приміщення, де знаходиться водоточка - частина приміщення №5 згідно експлікацією плану БТІ загальною площею 6,7 кв.м). Об'єкт суборенди має загальну площу 317,9 кв.м (пункт 2.2 договору суборенди нежитлових приміщень.).

Вказане вище приміщення передане відповідачу, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт б/н від 15.06.2013 приймання - передачі об'єкта суборенди (Додаток № 1 до договору б/н від 15.06.2013 суборенди нежитлових приміщень).

25.12.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗОРЯНЕ" щодо об'єкта будівництва, - приміщення кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; за результатами проведення перевірки складено відповідний Акт, а також Заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О. та Головним державним інспектором Інспекційного відділу № 3 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Панібратовим І.О. видано Припис б/н від 25.12.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард", яким заборонено експлуатацію самовільно реконструйованого приміщення залу (приміщення № 192-1 згідно з технічним паспортом від 02.03.2007 Бюро технічної інвентаризації - перший поверх) з 25.12.2013, позаяк зазначене вище приміщення не відповідає технічному паспорту, виконаному 02.03.2007 Київським міським бюро технічної інвентаризації, в приміщенні зали - першого поверху (приміщення № 192-1) самовільно влаштований без документів, які дають право на виконання будівельних робіт, другий рівень та сходи на нього за рахунок висоти приміщення та означені приміщення використовуються без прийняття їх в експлуатацію.

За змістом пояснень уповноваженого представника КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна" щодо наявності технічної можливості входу у підвал - приміщення з № 1-№ 3 та з № 6 по № 9 (групи приміщень № 170), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без використання приміщення першого поверху № 192-1 у вказаному будинку технічної можливості входу у підвал - приміщення з № 1-№ 3 та з № 6 по №9 (групи приміщень № 170), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без використання приміщень першого поверху будинку не має та зазначено, що приміщення № 192-1 є приміщенням площею 131,1 кв.м. З представлених КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна" планів будівлі АДРЕСА_1 вбачається, що у приміщенні № 192-1 відсутній вхід до приміщення, що орендується відповідачем на підставі договору оренди, а у Експлікації приміщення № 192-1 відсутні відомості щодо наявності сходів, які б вели до підвалу, що є об'єктом оренди за Договором, за даними Експлікації внутрішніх площ будівлі АДРЕСА_1 приміщення № 192-1 складається з: коридору, кабінету, вбиралень та санвузлів.

Відповідно господарські суди встановили, що заборона Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за Приписом б/н від 25.12.2013 експлуатації приміщення № 192-1, розташованого по АДРЕСА_1, не свідчить про відсутність у відповідача доступу до орендованого у позивача майна, оскільки сходи до підвалу не є складовою частиною приміщення № 192-1, а, отже, не нівелює обов'язку орендаря вносити орендну плату у період з грудня 2013 року по липень 2014 року; укладаючи з позивачем договір оренди, відповідач був фактично обізнаний щодо технічних характеристик об'єкту нерухомого майна, тобто, свідомо прийняв у користування таке приміщення та зобов'язався вносити орендні платежі. У матеріалах справи відсутні докази, що умовою укладання спірного правочину було попереднє отримання права користування приміщеннями першого поверху; укладаючи спірний договір оренди, відповідач не був позбавлений можливості співставити технічні характеристики об'єкту оренди в натурі та за технічним паспортом з метою встановлення їх відповідності.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач порушив обов'язок щодо сплати орендної плати та компенсації комунальних платежів за договором оренди, а підстави для звільнення відповідача від внесення орендної плати та комунальних платежів, покладення на нього відповідальності згідно з умовами договору за договором б/н від 17.06.2010 за спірний період з грудня 2013 року по липень 2014 року не доведені належними та допустимими доказами.

Судова колегія відзначає, що за приписами статей 33 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомість обставин полягає у тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема, суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від часу, що сплинув після події, поширеності інформації про подію у певній місцевості.

За змістом статей 614 та 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання, особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; за загальним правилом, наведеним у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Разом з тим, сторони не позбавлені права самостійно передбачити у договорі умови, підстави та порядок застосування положення про форс-мажор, спосіб його підтвердження та наслідки, в тому числі й щодо грошових зобовязань.

Відповідач у якості форс-мажору наводить ті обставини, що починаючи з 30.11.2013 по кінець лютого 2014 року на Майдані Незалежності, по вул. Хрещатик відбувалися події, які не могли бути передбачені сторонами договору оренди та на які сторони не мали впливу: масові акції протесту, збройні конфлікти, пожежі, вибухи, тощо, починаючи з 09.12.2013, вказані події повністю унеможливили використання відповідачем об'єкту оренди за договором, про що відповідач на адресу позивача направив лист № 56/12 від 10.12.2013, відповіді на який не отримав. Також відповідач вважає, що ним належно підтверджено наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили використання орендованого приміщення у спірний період, оскільки події, які відбувалися на Майдані Незалежності, по вул. Хрещатик з листопада 2014 року по лютий 2014 року є загальновідомими і не потребують доказування.

Однак суди попередніх інстанцій вірно вказали, що для застосування правил про форс-мажор слід довести не тільки наявність обставин, які відповідають визначенню форс-мажору, але й обставини стосовно наслідків форс-мажору для діяльності сторони договору, її можливості виконати зобов'язання в залежності від його змісту. Такі наслідки не можуть вважатися загальновідомими, а засвідчуються і доводяться належними та допустимими доказами, що також передбачено умовами договору оренди (пункт 10.4).

Посилаючись у касаційній скарзі на невірне застосування господарськими судами положень Закону України "Про торгово-промислову палату", відповідач не навів жодних доказів, які містяться в матеріалах справи, що підтверджували, засвідчували б обставини стосовно наслідків форс-мажору для нього, однак, не були досліджені та оцінені судами.

За приписами частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Кваліфікацію обставин, за які не відповідає наймач, слід здійснювати, враховуючи загальні критерії, наведені статтями 614 та 617 Цивільного кодексу України для визначення умов, за які боржник не відповідає та звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання (випадок чи непереборна сила; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність коштів у боржника; також до таких обставин слід віднести випадки, коли має місце прострочення кредитора (стаття 613 Цивільного кодексу України) чи невиконання ним зустрічного обов'язку (стаття 538 Цивільного кодексу України), що зумовлює правомірне відстрочення виконання зобов'язання боржником.

Суди дослідили наявні у матеріалах справи докази та вмотивовано відхилили доводи відповідача про наявність підстав для звільнення від орендних платежів через неможливість доступу до приміщення, вказавши, що заборона Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за Приписом б/н від 25.12.2013 експлуатації приміщення № 192-1, розташованого по АДРЕСА_1, не свідчить про відсутність у відповідача доступу до орендованого у позивача майна, оскільки сходи до підвалу не є складовою частиною приміщення № 192-1; укладаючи з позивачем договір оренди, відповідач був фактично обізнаний щодо технічних характеристик об'єкту нерухомого майна, тобто, свідомо прийняв у користування таке приміщення та зобов'язався вносити орендні платежі; належні докази неможливості використання орендованого майна внаслідок обставин непереборної сили, дій чи бездіяльності позивача відсутні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Статтями 525 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (статті 610 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки; приписами статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Дослідивши матеріали справи, господарські суди не встановили обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за положеннями про форс-мажор, обставин для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, та відхилили ті обставини, на які посилався відповідач, з мотивів їх невідповідності наведеним вище критеріям та недоведеністю належними та допустимими доказами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43 84 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; вірно застосували норми чинного законодавства, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Касаційна скарга зводиться до доводів про невірну оцінку господарськими судами наданих відповідачем доказів, тобто, переоцінки цих доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Асгард"" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 910/11080/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова