ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 904/6102/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)суддівВоліка І.М., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі№ 904/6102/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАН" провизнання укладеним договору в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 у справі № 904/6102/15 (суддя Васильєв О.Ю.) за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН" про визнання укладеним договору, позовні вимоги задоволено, визнано укладеним між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН" з дати набрання рішенням законної сили договір на відпуск теплової енергії № 397л/14 від 01.10.2014 та викладено повністю редакцію договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі № 904/6102/15 (у складі головуючого судді Широкобокової Л.П., суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.) скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 у справі № 904/6102/15, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою апеляційної інстанції, КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, оскільки ініціатива по укладенню договору на теплопостачання покладена на споживача теплової енергії, який зобов'язаний звернутися до теплопостачальної організації, надавши всі належні документи для укладення такого договору, а факт ухилення від підписання такого договору свідчить про порушення відповідачем норм чинного законодавства, та не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 у справі № 904/6102/15.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

30.05.2016 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника підприємства у судове засідання. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє у його задоволені, оскільки ухвалою про призначення касаційної скарги до розгляду явка представників у судове засідання не була визнана судом обов'язковою.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судами норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.07.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН" (надалі - відповідач) на підставі договору купівлі-продажу було придбано у власність магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення №73), розташований за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Інтернаціоналістів, 18. Договір зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 4414.

29.12.2008 працівниками Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (надалі - позивач) було здійснено вихід на вище зазначений об'єкт відповідача і складено акт огляду, в якому зазначено, що відповідачу необхідно укласти договір на теплопостачання щодо свого приміщення, так як воно підключено до центральних мереж опалення міста.

18.01.2012 відповідачу було надано припис щодо необхідності укладання договору на теплопостачання. Оскільки, відповідач залишив без уваги попередні вимоги, позивачем 29.01.2013 повторно був складений акт огляду з дублюванням вимоги про укладення договору та встановлено наявність центрального опалення. Відповідачем договір укладений не був.

В подальшому позивачем був складений і підписаний проект договору на теплопостачання № 397л/14 від 01.10.2014, який направлений відповідачу на адресу 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16 листом №00.09.1201/1 від 21.10.2014, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 23.10.2014.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно ухилився від укладання договору, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про визнання договору № 397л/14 від 01.1.2014 на відпуск теплової енергії укладеним на умовах, запропонованих позивачем.

Предметом спірного договору є продаж позивачем теплової енергії відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Інтернаціоналістів, 18/73.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 275, 277 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Відповідно до ст.ст. 19, 24 Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 теплопостачальна організація вправі постачати теплову енергію безпосередньо споживачу, а обов`язком споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем та теплопостачальною організацією.

Відповідно до рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України від 27.07.2009 №1459/44/04-09 договір на відпуск теплової енергії для 2-3 груп споживачів, що надається позивачем в м. Дніпродзержинськ, не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Акти обстеження спірного приміщення від 29.12.2008, від 29.01.2013, Звідні відомості про подачу центрального опалення, в тому числі на дім 18 по вул. Інтернаціоналістів (квартири з 1 по 109), що містяться в матеріалах справи, свідчать про систематичну подачу тепла в будинок, де розташоване спірне приміщення, зокрема, і в квартиру №73 з 2005 року по 2015 рік.

Враховуючи викладене вище, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що укладення договору на надання житло-комунальних послуг є обов`язком відповідача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. № 6-110цс12.

Разом з тим, загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках, один з яких друга сторона у разі своєї згоди підписує і повертає, а в разі не згоди - підписує, складає протокол розбіжностей у двох екземплярах, робить про це застереження у договорі та надсилає для узгодження та підписання іншій стороні.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не дотримано порядку укладання договорів, визначеного ст. 181 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, проект запропонованого договору був направлений відповідачу листом від 21.10.2014 №00.09.1201/1 за адресою 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16, тоді як станом на 07.05.2014 відповідач вже був зареєстрований за іншою адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 113, кв. 90, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 07.05.2014. Докази отримання відповідачем надісланого проекту договору в матеріалах справи відсутні.

Відсутні також докази направлення відповідачу проекту спірного договору за місцем реєстрації чи вручення проекту договору в будь-який інший спосіб повноважним представникам відповідача.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що проекти договору були направлені за адресою, яку відповідач отримав від Департаменту комунальної власності і земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки, на час відправлення відповідачу запропонованого договору, останній був зареєстрований за іншою адресою, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, всупереч вимог ст. 181 Господарського кодексу України, не дотримано порядку укладання договорів, не направлено відповідачу проекту договору за належною адресою.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору укладеним.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у справі № 904/6102/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі № 904/6102/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік

С у д д я А.М. Демидова