ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 925/527/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Фролова Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Азот"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 рокуза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Азот"на діїВідділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській областіу справі№ 925/527/14Господарського судуЧеркаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Азот"простягнення 7 708 046, 42 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Тютюнник С.В. дов. № 45/16 від 09.06.2015,- відповідача:Шимоновський А.В. дов. № 500-08/49 від 30.12.2015,- ДВС:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2014 року у справі № 925/527/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 та Вищого господарського суду України від 15.01.2015, позовні вимоги задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Азот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 2 149 390, 89 грн. інфляційних нарахувань, 5 558 655, 53 грн. 3% річних.

У жовтні 2015 Публічне акціонерне товариство "Азот" (далі за текстом - ПАТ "Азот") звернулось до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі за текстом - відділ ДВС), в якій просило визнати постанову від 25.09.2015 у виконавчому провадженні № 45480544 про стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 778 112, 64 грн. незаконною та скасувати її.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 року у задоволенні скарги ПАТ "Азот" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Азот" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "Азот" на дії відділу ДВС.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року у справі № 925/527/14 апеляційну скаргу ПАТ "Азот" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 року у справі № 925/527/14 - без змін.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Азот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.12.2015 року у справі № 925/527/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "Азот" на дії відділу ДВС, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 18, 28, 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 11 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 03.03.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Азот" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 17.03.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року, у зв'язку з перебуванням з 16.03.2016 року по 22.03.2016 року на лікарняному судді-доповідача, розгляд справи перенесено на 31.03.2016 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року № 08.03-04/687, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду Черкаської області № 925/527/14.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 року у справі № 925/527/14, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Бакуліна С.В., Фролова Г.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.10.2014 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/527/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2015, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 149 390, 89 грн. інфляційних нарахувань, 5 558 655, 53 грн. 3 % річних та 73 080 грн. судового збору.

10.11.2014, на виконання вказаного рішення, Господарським судом Черкаської області, видано наказ № 925/527/14, який 13.11.2014 з відповідною заявою пред'явлено позивачем до виконання до відділу ДВС.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання Наказу, постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014 ВП № 45480544 державним виконавцем відділу ДВС відкрите виконавче провадження № 45480544 і запропоновано відповідачу в семиденний термін з моменту винесення цієї постанови самостійно виконати рішення суду та надати письмові підтвердження про виконання.

Судами досліджено, що ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у цій справі, виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у цій справі зупинено до закінчення касаційного провадження.

Так, на виконання вказаної ухвали, постановою про зупинення виконавчого провадження від 10.12.2014 виконавче провадження з примусового виконання Наказу зупинено, а постановою від 10.02.2015 - поновлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою про арешт коштів боржника від 18.02.2015, з огляду на невиконання відповідачем рішення суду у встановлений для добровільного виконання строк, накладено арешт на кошти, які містяться на перелічених у вказаній постанові рахунках.

Також, судами досліджено, що відділом ДВС вчинялись дії щодо примусового виконання Наказу, а саме:

- направлялись відповідні запити до ДПІ і м. Черкасах Головного управління ДЕС, Управління ПФУ у м. Черкасах, ГУС Черкаської області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, ВДАІ УМВС України в Черкаській області, Укрморрічінспекції для отримання фінансової звітності щодо здійснення господарської діяльності та інформації про здійснення господарської діяльності боржником, здачі відповідної статистичної звітності, наявності отриманого доходу, наявності зареєстрованих цінних паперів, належних на праві власності, зареєстрованого на праві власності майна;

- вчинялись спроби проведення виконавчих дій за місцем виконання рішення суду (місцезнаходження відповідача - примітка суду), проте через перешкоджання невідомих осіб державний виконавець був позбавлений можливості пройти на територію відповідача (акти державного виконавця від 24.03.2015 та від 26.03.2015;

- керівнику відповідача направлено вимоги: № 997/2.1-28 від 24.03.2015 про надання доступу державним виконавцями Відділу ДВС на територію заводу для проведення виконавчих дій, № 998/2.1-28 від 24.03.2015 про надання належним чином засвідченої копії балансу відповідача та № 999/2.1-28 від 24.03.2015 про надання пояснень щодо підстав невиконання рішення суду;

- для отримання можливості доступу на територію відповідача до Придніпровського районного суду міста Черкаси державним виконавцем Відділу ДВС подано відповідне подання про примусове проникнення на територію відповідача: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, яке ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05.05.2015 у справі № 711/3857/15-ц задоволено.

17.09.2015 позивач та відповідач звернулись до Господарського суду Черкаської області з заявою про визнання та затвердження мирової угоди, за результатами розгляду якої 22.09.2015 винесено ухвалу, якою вказану мирову угоду сторін затверджено.

Місцевим та апеляційним господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжними дорученнями № № 18, 19, 21 від 24.09.2015 відповідачем, на виконання мирової угоди, сплачено на користь позивача 73 080 грн. судових витрат, 2 149 390, 89 грн. інфляційних нарахувань та 5 558 655, 53 грн. 3 % річних.

Так, враховуючи викладене, відповідач звернувся до відділу ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження № 501-06/406 від 23.09.2015, в якій просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 54580544 по виконанню Наказу та зняти арешт з рахунків відповідача.

25.09.2015 постановою про стягнення з боржника виконавчого збору, з огляду на невиконання Наказу в добровільному порядку у 7-денний строк, постановлено стягнути з відповідача виконавчий збір у розмірі 778 112,64 грн.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 28.09.2015 виконавче провадження з примусового виконання Наказу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено, постанову про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділено в окреме виконавче провадження.

Судами встановлено, що платіжними дорученнями № № 6046 і 6047 від 19.10.2015 відповідачем на користь відділу ДВС сплачено 778 112, 64 грн. виконавчого збору та 90 грн. витрат державного виконавця.

Так, звертаючись до місцевого суду зі скаргою на дії відділу ДВС відповідач просив визнати постанову від 25.09.2015 у виконавчому провадженні № 45480544 про стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 778 112,64 грн. незаконною та скасувати, обґрунтовуючи її тим, що з огляду на затвердження мирової угоди та виконання її умов у добровільному порядку, відповідач виконав рішення суду у добровільному порядку, самостійно, без впливу примусових заходів і до винесення постанови про стягнення виконавчого збору, що виключає стягнення з нього виконавчого збору, адже лише сплив строку для добровільного виконання рішення суду само по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, а виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

За приписами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015, тобто в редакції, яка діяла станом на дату винесення оспорюваної постанови), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до приписів чинного на дату спірної постанови законодавства, необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є сам лише факт невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Судами встановлено, що ПАТ "Азот" рішення суду у цій справі в добровільному порядку не виконав, а тому вірним є висновок судів про те, що стягнення з нього виконавчого збору в даному випадку є законним.

Необґрунтованими є посилання відповідача на те, що до спірної постанови має бути застосована редакція Закону України "Про виконавче провадження", яка діяла на дату, коли мала бути винесена відповідна постанова про стягнення виконавчого збору (25.11.2014), і якою стягнення виконавчого збору обумовлено здійсненням державним виконавцем виконавчих дій, з посиланням на постанову Верховного Суду України № 3-52гс12 від 20.11.2012, оскільки сплата відповідачем 73 080 грн. судових витрат, 2 149 390, 89 грн. інфляційних нарахувань та 5 558 655, 53 грн. 3 % річних, на виконання мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.09.2015 відбулась 24.09.2015, що підтверджується платіжними дорученнями № № 18, 19, 21 від 24.09.2015, тобто на момент нової редакції ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", яка набрала чинності з 05.04.2015.

Крім того, судами встановлено факт вчинення відділом ДВС дій з примусового виконання Наказу, зокрема, постановою державного виконавця від 18.02.2015, в зв'язку з невиконанням боржником у встановлений для самостійного виконання строк рішення суду, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках згідно з переліком та належать божнику.

Також, необґрунтованими є посилання відповідача на порушення відділом ДВС строків винесення постанови про стягнення з відповідач виконавчого збору з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Положеннями п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Таким чином, враховуючи той факт, що виконавче провадження з виконання Наказу відкрито 14.11.2014, а строк для його добровільного виконання встановлено на протязі 7 днів з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, з огляду на п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, суди дійшли до вірного висновку про те, що вказана постанова винесена з порушенням, встановленого вказаною інструкцією строку, однак заявником не доведено, що правовим наслідком такого порушення є визнання постанови про стягнення виконавчого збору незаконною та, відповідно, не є підставою для її скасування.

Також, безпідставним є посилання скаржника на порушення відділом ДВС при винесенні оспорюваної постанови п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" стосовно неправильного зазначення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої її винесено, та найменування боржника, які на думку заявника, полягають в тому, що державним виконавцем відділу ДВС у оспорюваній постанові зазначено, що її винесено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014, проте не зазначено номер вказаної постанови, та замість організаційно-правової форми відповідача "Публічне акціонерне товариство" зазначено "Відкрите акціонерне товариство" з огляду на таке.

Судами встановлено, що згідно змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014 у справі № 925/527/14 слідує, що № 454800544 є номером виконавчого провадження, який вказується у кожній постанові, яка винесена в межах такого виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи те, що виконавче провадження № 454800544 відкрито у справі № 925/527/14, а зі змісту оспорюваної постанови відділу ДВС від 25.09.2015 слідує, що у виконавчій збір стягується в процесі примусового виконання рішення саме у цій справі,суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що будь-які сумніви, що номером постанови відділу ДВС від 14.11.2014 є № 454800544, відсутні.

Також, судами вірно зазначено про те, що у постанові про стягнення з відповідача виконавчого збору організаційно-правової форми відповідача "Відкрите акціонерне товариство" викликано тим, що в Наказі зазначено саме таку організаційно-правову форму відповідача, докази повідомлення відділу ДВС про прийняття 01.07.2015 Господарським судом Черкаської області ухвали, якою до Наказу внесено відповідні зміни відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що невірне зазначення у постанові державного виконавця організаційно-правової форми учасників виконавчого провадження, так само, як і не зазначення номеру виконавчого документа, є технічними помилками, які виправляються у встановленому законом порядку і не можуть свідчити про незаконність такої постанови та, відповідно, не є підставою для визнання її незаконною.

За приписами ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2);

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 3).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні скарги ПАТ "Азот" на дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року у справі № 925/527/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року у справі № 925/527/14 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна Г.М. Фролова