ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 923/1916/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівЯценко О.В., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справі № 923/1916/15 Господарського суду Херсонської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" простягнення 1 328 031, 98 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаКонопліцький І.В.- - відповідачаЧистіков М.М.

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", в якій просило суд з відповідача на свою користь 1 328 031, 98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-322-ВТВ від 04.01.2013 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.12.2015 (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (головуючий Лавриненко Л.В., судді: Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) у даній справі в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" не погоджується з доводами касатора і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-322-ВТВ, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році газ обсягом до 40 967, 080 тис. куб. м, а покупець зобов'язувався розрахуватися за фактично переданий газ до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в період з січня 2013 року по листопад 2014 року поставило відповідачу природний газ на загальну суму 110 530 433, 35 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а. с. 33-59). Відповідач розрахувався за поставлений природний газ 29.01.2015.

22.12.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 13 до договору купівлі-продажу газу від 04.01.2013 № 13-322-ВТВ, пунктом 3 якої, внесені зміни до п.6.1. ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків", викладено його у наступній редакції:

"6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.".

Відповідно до пункту 4 цієї додаткової угоди ст. 11. "Строк дії договору" викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення."

Суди попередніх інстанцій на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів обґрунтовано виходили з того, що розрахунок за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по листопад 2014 року відбувся у порядку та строки, передбачені договором купівлі-продажу природного газу № 13-322-ВТВ від 01.08.2012 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 13 від 22.12.2014.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012).

Згідно з приписами статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки судами у даній справі встановлено, що розрахунок за поставлений з січня 2013 року по листопад 2014 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором купівлі-продажу природного газу № 13-322-ВТВ від 04.01.2013, з урахуванням усіх погоджених змін та доповнень до нього, то підстав для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, немає.

У відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

Посилання касатора на те, що умови додаткової угоди № 13 від 22.12.2014 не розповсюджуються на правовідносини, що склалися до її підписання колегія вважає недостатньо обґрунтованими.

Колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 923/1916/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О. В. Яценко

Г. М. Фролова