ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 914/2735/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Грека Б.Мрозглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь" від позивача: Бондаренко Д.В. від відповідача: Лозовицький М.С.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року у справі№ 914/2735/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"простягнення пені, річних та інфляційних витрат

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (далі відповідач) про стягнення з відповідача пені - 36 430 грн.; 3460,74 грн. - 3% річних.; 19 007, 69 грн. інфляції (див уточнені позовні вимоги (т.1 а.с. 121-124)).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року позовні вимоги були задоволені.

Суд прийшов до висновку про те, що відповідачем порушені умови укладених між сторонами договорів поставки щодо виконання грошового зобов'язання за ними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково. Рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволення позову про стягнення 19 007, 69 грн. інфляційних витрат та 10 929 грн. - пені. Пункт 3 (2) резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 25 501 грн. - пені; 3 460 грн. - 3% річних.

Судом апеляційної інстанції зменшено розмір пені, з посиланням на те, що відповідач є стратегічно важливим підприємством та знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

Що стосується відмови в задоволенні інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що прострочка відповідача щодо оплати товару починається з 16.05.2015 року і має бути застосований індекс інфляції за червень 2015 року в розмірі 100,4 % і за липень 2015 року в розмірі 99%, які разом становлять 99,4% тобто є дефляційними.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті постанови апеляційної інстанції, судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

19.01.2015 року між сторонами у справі (позивач - постачальник, відповідач - покупець) був укладений договір поставки № Д-008 (далі Договір 1 (т.1 а.с. 17-30)).

Згідно Договору 1 постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, код ДК 24.10.7 (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною погодженою сторонами у цьому договорі і специфікаціях.

Відповідно до п. 5.4 Договору 1 розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача впродовж 5-ти робочих днів після спливу 90 календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку і за умови надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача.

Пунктом 6.8 Договору 1 передбачено, що в разі несвоєчасної оплати продукції відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 5% від простроченої суми.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 49, 51) залучені видаткова накладна № 1 від 06.02.2015 року та довіреність № 41, згідно яких відповідач отримав від позивача продукцію за Договором 1 на загальну суму 645 252 грн. і, відповідно, до умов Договору 1 він повинен був її оплатити до 15.05.2015 року включно.

До матеріалів справи (т.2. а.с. 20-29) залучено графік роботи відповідача.

Як свідчать матеріали справи 13.07.2015 року відповідачем був проведений повний розрахунок з позивачем і йому була виплачена заборгованість в сумі 728 599 , 93 грн..

Згідно уточненого розрахунку позивача (т.1 а.с. 124) відповідачу нараховано за період з 15.05.2015 року по 01.07.2015 року витрати від інфляції у розмірі 19 007, 69 грн. за травень -червень 2015 року, в яких індекс інфляції складав 102,2 % та 100,4 % за порушення умов Договору 1.

02.02.2015 року між сторонами у справі було укладено договір поставки ППП /Д-0202/1 позивач - постачальник, відповідач - покупець) (далі Договір 2 (т.1 а.с.33-46)).

Згідно Договору 2 постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, код ДК 25.94.1 (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною погодженою сторонами у цьому договорі і специфікаціях.

Відповідно до п. 5.4 Договору 2 розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача впродовж 5-ти робочих днів після спливу 90 календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку і за умови надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача.

Пунктом 6.8 Договору 1 передбачено, що в разі несвоєчасної оплати продукції відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 5% від простроченої суми.

До матеріалів справи залучена видаткова накладна № 2 від 06.02.2015 року та довіреність № 41 (т.1 а.с. 50-51), які свідчать про те, що представником відповідача була отримана продукція, поставка якої передбачена Договором 2 і, відповідно, до умов Договору 2 відповідач повинен був її оплатити до 15.05.2016 року включно.

Судами обґрунтовано зроблено висновок про те, що у даному випадку відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання і відповідно до умов договорів з нього підлягає стягненню пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ч.1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових винятках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оцінюючи підстави, згідно з якими, судом апеляційної інстанції було зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія приходить до висновку про те, що суд апеляційної інстанції не перевищив наданих йому повноважень та зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню, задовольнивши частково клопотання відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В абзаці 2 та 3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судова колегія приходить до висновку про те, що суд апеляційної інстанції помилково зробив висновок, що, у даному випадку, має бути застосований індекс інфляції за червень 2015 року у розмірі 100,4 %, і за липень 2015 року у розмірі 99% та визначив відсутність інфляції шляхом складення 100,4 % та 99%.

Враховуючи, що відповідно до умов п.5.4 Договору 1 розрахунок за поставлений товар повинен був бути здійснений до 15.05.2015 року включно, слід застосувати індекс інфляції за червень 2015 року в розмірі 100,4%, що складає 3 890,83 грн.

В зв'язку з викладеним, судом апеляційної інстанції помилково відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних в розмірі 3 890,83 грн.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення прийняті у справі частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року прийняту у справі № 914/2735/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 890, 83 грн. - інфляційних витрат. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року прийняту у справі № 914/2735/15 залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року прийняту у справі № 914/2735/15 викласти в наступній редакції: "1. Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (м.Львів, вул.Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555 р/р 26000330143961 в філії Львівське ОУПАТ "Ощадбанк" МФО 325796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач Південь" (65104, м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 101/11 код ЄДРПОУ 38574591, р/р 260046200 в відділенні № 6 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) 25 501 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот одна) грн. - пені; 3 460, 74 (три тисячі чотириста шістдесят) грн. - 3% річних; 3 890,83 (три тисячі вісімсот дев'яносто) грн. - інфляційних витрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили".

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

Б.М.Грек