ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 913/25/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіДанилова Т.Б., Фролова Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Сєвєродонецької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 рокуу справі№ 913/25/15Господарського судуЛуганської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5до1. Сєвєродонецької міської ради, 2. Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області в особі реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської областіпровизнання частково недійсним договору оренди землі № НОМЕР_1 від 20.11.2013 року та зобов'язання скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію договору оренди землі № НОМЕР_1 від 20.11.2013 року в частині розміру орендної плати

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідачів:Сєвєродонецької міськради: не з'явився, Реєстраційної служби Сєвєродонецького МУЮ: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5.) звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради, Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області в особі реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (далі за текстом - реєстраційна служба Сєвєродонецького міського управління юстиції) про визнання частково недійсним договору оренди землі № НОМЕР_1 від 20.11.2013 року та зобов'язання скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію договору оренди землі № НОМЕР_1 від 20.11.2013 року в частині розміру орендної плати.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.06.2015 року у справі № 913/25/15 У позові ФОП ОСОБА_5 до Сєвєродонецької міської ради та реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції відмовлено. В порядку п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України визнано недійсним договір оренди землі № НОМЕР_1 від 20.11.2013, який укладений між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_5, відносно земельної ділянки 0, 0343 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинено його на майбутнє.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Сєвєродонецька міська рада звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року у справі № 913/25/15 апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Сєвєродонецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року у справі № 913/25/15 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 1, 80, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 23.02.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційна скарга Сєвєродонецької міської ради прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 17.03.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року, у зв'язку з перебуванням з 16.03.2016 року по 22.03.2016 року на лікарняному судді-доповідача, розгляд справи перенесено на 31.03.2016 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року № 08.03-04/683, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду Луганської області № 913/25/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 року у справі № 913/25/15, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова Т.Б., Фролова Г.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.10.2013 рішенням Сєвєродонецької міської ради № 3180 передано ОСОБА_5 терміном на 25 років земельну ділянку площею 0, 0343 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 під магазин продовольчих товарів.

На підставі вище зазначеного рішення, між ОСОБА_5 та Сєвєродонецькою міською радою було підписано договір оренди землі НОМЕР_1 згідно п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під магазин продовольчих товарів), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Положеннями п. п. 5, 8, 9 вказаного Договору сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 390 625, 55 грн. Договір укладений строком на 25 років строком по 23.10.2038р. включно. Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі з 24.10.2013 - 39 062, 56 грн. на рік, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 12 Договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законодавством.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 0, 0343 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, було розраховано на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селище Лісова Дача, села Воєводівка" та на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 564-с від 13.08.2013.

03.08.2012 постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справі № 1227/3807/2012 за адміністративним позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання незаконним рішення № 431 від 29.03.2011 та його скасування, було задоволено адміністративний позов: визнано протиправним та скасовано рішення Двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради на 29.03.2011 № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка".

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 зазначену вище постанову скасована, у задоволені позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 скасовано, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 залишено в силі, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Судами встановлено, що нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка передавалася в оренду за договором оренди землі була розрахована на виконання рішення міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста", яким змінено (збільшено) нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати з 01.07.2011.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі № 1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено позовні вимоги, та визнано протиправним та скасовано вказане рішення міськради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста". Зазначена постанова залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 № К/9991/65360/12.

Отже, 01.04.2014 набув чинності судовий акт, згідно з яким рішення міськради, на підставі якого було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у оскаржуваному правочині, скасовано, як протиправне.

Так, підставою для скасування зазначеного акту та визнання його протиправним стало, зокрема, недотримання відповідачем (Сєвєродонецькою міською радою) вимог закону про захист охоронюваних прав та інтересів всіх землекористувачів міста Сєвєрдонецька у сфері публічного-правових відносин на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Його рішення, як суб'єкта владних повноважень, прийнято всупереч приписам ст. ст. 15, 27 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", пп. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", п. п. 3.3. 3.8. Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 № 18/15/21/11, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за № 388/12262.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонам) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено про те, що у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, вчинення яких було засновано на нормативно-правових актах державних та інших органів, які у подальшому скасовані (визнано нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарські суди повинні виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним рішення) не може вважатися достатньою підставою задоволення позовних вимог без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону оцінюється стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, тобто станом на 24.06.2011.

Договір оренди землі, згідно ст. 13 Закон України "Про оренду землі", - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Нормою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) визначено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди з зазначенням кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки, орендна плата із зазначенням її розміру.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог ст. ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати за землю визначається шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Положення Податкового кодексу України (підпункт 14.1.147 пункт 143,1 статті 14, пункти 288.1, 288.4 статті 288, підпункт 288.5.1, 288.5.2. пункту 288.5 статті 288), (який діяв на час укладання спірної угоди, Закону України "Про оренду землі") не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розмірі орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатися форма, умови внесення орендної плати, при цьому строк внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватися відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, орендна плата за користування земельними ділянками державною та комунальною власності є регульованою ціною, яка розраховується відповідно від грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється у договорі.

Положеннями ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, визначає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом застосовуються (тарифи, ставки, тощо) які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За таких обставин, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється у договорі.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення № 431 від 29.03.2011, яке було визнано протиправним та скасовано постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.

Підставами для скасування стало прийняття цього рішення всупереч приписам ст. 15 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", п. п. 4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, ст.27 Бюджетного кодексу України, п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", п.п.3.3. 3.8 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006р. №18/15/21/11, що зареєстрований в міністерстві юстиції України 05.04.2006р. за №388/12262.

Оскільки рішення про встановлення нормативної грошової оцінки було скасовано, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Тобто, розмір орендної плати, яка була зазначена у договорі і яка є регульованої ціною, було визначено не вірно, на підставі грошової оцінки земельної ділянки, затвердження якої в подальшому було скасовано. При цьому, скасовуючи рішення судом, зокрема, було встановлено, що відповідач Сєвєродонецька міська рада Луганської області не дотримав вимог закону про захист охороняємих прав та інтересів всіх землекористувачів міста Сєвєрдонецька у сфері публічного-правових відносин на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, встановлення нового розміру орендної плати у зазначених розмірах не відповідають вимогам чинного на той час законодавства.

За таких обставин, обгрунтвоаним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку із визнанням протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011р. у договорі оренди землі, який було підписано між позивачем та відповідачем, виключається одна із суттєвих умов договору оренди землі, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренди землі", як розмір орендної плати, яка була визначена сторонами в п.9 договору оренди землі.

Отже, суди дійшли до правильного висновку, що договір оренди землі, підписаний між позивачем та відповідачем, є недійсним в силу закону, а саме ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що якщо вирішуючи господарський спір суд встановить, що зміст договору пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК України вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідністю й наслідків визнання недійсними нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок судів обґрунтованим, що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє (ст. 207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України) та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Таким чином, суди прийшли до правомірного висновку про необхідність за власною ініціативою визнати недійсним, припинивши на майбутнє договорі оренди землі № НОМЕР_1 від 20.11.2013, який підписано між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_5, хоча позивач просив суд визнати зазначений договір лише частково.

Крім того, суди правомірно відмовили у задоволені позову до другого відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до другого відповідача щодо скасування реєстраційної дії - державної реєстрації договору оренди землі НОМЕР_1 від 20.11.2013 в частині розміру орендної плати, а саме з 24.10.2013р. - 39062,56 грн. (п.9 договору) 3255,21 грн. в місяць ( п.11 договору).

Також, враховуючи те, що земельна ділянка передалася в оренду під магазин продовольчих товарів, а позивач по справі є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців № 830559, а тому підстав для припинення провадження по цій справі не має.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року у справі № 913/25/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року у справі № 913/25/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіТ.Б. Данилова Г.М. Фролова