ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 910/16253/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"про перегляд за нововиявленими обставинами постановиВищого господарського суду України від 25.02.16у справі№910/16253/15господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", Міністерства інфраструктури України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвітретя особаДержавне підприємство "Адміністрація морських портів України"за участюПрокуратури міста Києвапростягнення суми за участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачаОчколяс Д.В. (дов. від 04.01.16), Сєчко А.В. (дов. від 31.12.15)третьої особиСидоренко Д.О. (дов. від 18.12.15)прокуратуриЗбарих С.М. (посв. від 05.09.14)

До початку розгляду справи сторонами заявлені клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що між ними ведуться переговори про врегулювання спору. Втім, такі клопотання не підлягають задоволенню, оскільки предметом розгляду наразі є заява про перегляду справи за нововиявленими обставинами, а переговорна процедура ніяким чином не може вплинути на правову кваліфікацію даних обставин. Кваліфікація обставин, на які заявник посилається, як на нововиявлені, не залежить від результатів переговорів сторін.

Розглянувши заяву розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 25.02.16, суд

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" звернулося з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", Міністерства інфраструктури України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило стягнути з 1-го відповідача 447722527,69 грн., з яких 447182 378,04 грн. вклад у спільну діяльність та 540 149,65 грн. 3% річних від суми боргу з повернення вкладу. Також, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 11 700 670 005,62 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що внаслідок припинення дії договору про спільну діяльність №435-О від 22.06.05 у порту виник обов'язок з повернення позивачу частини вкладу, витрачену позивачем на спільну діяльність. Крім того, на думку позивача, у зв'язку з достроковим розірванням договору з ініціативи порту, підприємство понесло збитки у вигляді упущеної вигоди, які мають бути стягнуті солідарно з відповідачів. При цьому, позивач посилався на приписи статей 22, 526, 530, 533, 625, 1133, 1141, 1173 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.15, у позові відмовлено. При цьому суди обох інстанцій виходили з відсутності вини порту у припиненні дії договору, оскільки підставою його розірвання стали обставини, виникнення яких не залежало від його волі. Таким чином, недоведеною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, хоча факт внесення позивачем вкладу у спільну діяльність у розмірі 257 792 400 грн. був встановлений та визнаний.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Швеця В.О., суддів: Гоголь Т.Г., Добролюбової Т.В.) вищевказані рішення та постанову скасовано частково: зокрема щодо відмови у стягненні вкладу у розмірі 257792400 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позову; стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" вклад у розмірі 257 792 400 грн.; щодо відмови у стягненні вкладу у розмірі 77 834 716,55 грн. судові акти скасовані з направленням справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В решті постанову залишено без змін.

Частково не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України, відповідач 1 звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 25.02.16 в частині стягнення з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" вкладу у розмірі 257 792 400 грн. Заявник просить скасувати постанову в оскаржуваній частині, справу в цій частині передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Як на нововиявлену обставину, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" посилається на те, що 29.02.16 (після винесення оскаржуваної постанови) Аудиторською фірмою "Аудит ЮБК" складений висновок експертного економічного дослідження №29/02, який ставить під сумнів висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №15049 від 09.12.11 (який підтверджував факт здійснення позивачем внеску та був прийнятий та оцінений судами до уваги при розгляді справи) та свідчить про критичну суперечливість та розбіжність даних щодо розміру вкладу позивача за договором спільної діяльності №435-О.

При цьому, заявник вважає, що обставини, встановлені висновком №29-02 від 29.02.16 про суперечливість та розбіжність даних щодо розміру вкладу позивача у спільну діяльність є нововиявленими обставинами, мають істотне значення для справи та не були відомі відповідачу 1 на час розгляду справи у Вищому господарському суді України.

Позивач надав заперечення на заяву відповідача, в якій просить залишити її без задоволення, з огляду на відсутність нововиявлених обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що обставини, на які посилається відповідач 1, не є нововиявленими, а відтак, не можуть бути підставою для скасування постанови з огляду на наступне.

Статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи (ч. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.11 №17). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Висновок експертного економічного дослідження №29/02 від 29.02.16, складений Аудиторською фірмою "Аудит ЮБК", на який відповідач 1 посилається, як на нововиявлену обставину, є саме новим доказом, а не нововиявленою обставиною. Більше того, на підставі цього нового доказу заявник просить переоцінити обставини справи, ґрунтуючись на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи (зокрема, предметом переоцінки має бути висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №15049 від 09.12.11, який прийнятий до уваги при винесенні оскаржуваної постанови).

Ні нові докази, ні переоцінка існуючих доказів не можуть вважатися нововиявленими обставинами, та слугувати підставою для скасування судових актів у порядку ст.112 -113 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.06, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 (рішення чинне з 06.11.02) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу. Не можна розглядати перегляд (справи за нововиявленими обставинами), як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру. Втім, зі змісту заяви відповідача 1 таких обставин не вбачається.

За таких обставин судом касаційної інстанції відхиляються доводи заяви Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 25.02.16, а вказана постанова підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 112-113 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.02.16 у справі №910/16253/15 залишити без задоволення, постанову Вищого господарського суду України від 25.02.16 у справі №910/16253/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак