ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Справа № 913/449/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Ковтонюк Л.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.11.15у справі№913/449/15господарського судуЛуганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Лисичанськтепломережа"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" суми інфляційних витрат у розмірі 2790772,46 грн. та суми 3% річних у розмірі 640887,08 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.09.15 (суддя Старкова Г.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Татенко В.М., суддів: Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.), у задоволенні позову відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що 18.12.14 на виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків № 838/30 від 17.10.14 сума грошових коштів в розмірі 10912195,00 грн. була перерахована з рахунку Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на рахунок Публічного акціонерного Товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" згідно платіжного доручення № 3 від 24.11.14 в якості оплати за спожитий природний газ, в той же час, після виконання вищевказаного договору сторони не мають жодної претензії стосовно предмету договору.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.525-526, 599, 625 ЦК України, ст.617 ГК України) та процесуального права (ст.ст.47, 43 ГПК України). При цьому зазначає, що судами проігноровані обставини нарахування санкцій до моменту підписання договору про організацію взаєморозрахунків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.09.11 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" існував договір купівлі - продажу природного газу № 14/2311/11, на виконання якого позивач поставив протягом жовтня 2011 року, жовтня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 11311,893 тис. куб. м. на загальну суму 14809530,31 грн.

Станом на 18.12.14 відповідач повністю сплатив основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 14809530,31 грн., але платежі здійснювалися не завжди своєчасно, з порушенням умов п.1.1 та п.6.1 договору. З огляду на зазначене, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2790772,46 грн. інфляційних (з грудня 2012 року по грудень 2014 року), а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 640887,08 грн. (з 14.12.12 по 14.01.13).

Суди у позові відмовили з посиланням на те, що 17.10.14 між Територіальним органом казначейства в Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лисичанської міської ради, Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства, Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 838/30.

Згідно з умовами цього договору, організовано проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 статті 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги за централізоване водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украйни від 29.01.14 № 30. Відповідно до п.п. 2 п. 11 договору № 838/30, сторонами погоджено не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Після виконання договору сторони не мають жодної претензії стосовно предмету договору (п.16 договору).

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст.604 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, сторони у справі відповідно до вимог вищезазначеної норми замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу новим зобов'язанням про оплату обсягів газу за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання у цій частині.

Матеріали справи свідчать, що 18.12.14 на виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків № 838/30 від 17.10.14 сума грошових коштів в розмірі 10912195,00 грн. була перерахована з рахунку Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на рахунок Публічного акціонерного Товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" згідно платіжного доручення № 3 від 24.11.14 в якості оплати за спожитий природний газ, отриманий за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2311/11 від 30.09.12.

Після виконання вищевказаного договору сторони не мають жодної претензії стосовно предмету договору (п.16 договору).

Колегія суддів зазначає, що оскільки строк виконання нового зобов'язання за договором взаєморозрахунків пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету - прострочення оплати по договору поставки на умовах договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено. Наслідком укладення договору взаєморозрахунків стало узгодження зміни строків і порядку проведення розрахунків за товар поставлений відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу. У зв'язку із чим доводи скаржника про не взятий до уваги судами обох інстанцій момент підписання договору про організацію взаєморозрахунків та відповідний розрахунок на підставі такого договору спростовуються вищенаведеним.

Пунктом 4 ст.604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що сторони укладеним договором № 838/30 від 17.10.14 здійснили новацію, додаткові зобов'язання, пов'язані з договором № 14/2311/11 від 30.09.12 поставки природного газу, судами обґрунтовано визнано припиненими, а отже, мотиви касаційної скарги про інші суми нарахування 3% річних та інфляційних поза договором про організацію взаєморозрахунків спростовуються наведеним вище і, відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постановах від 30.09.14 №5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 23.09.14 №5011-35/1271-2012, від 16.09.14 №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 09.09.14 №5011-35/1272-2012-42/527-2012, та від 01.07.15 №924/1230/14.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому рішення та постанову слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.15 у справі №913/449/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Л. В. Ковтонюк

Д. С. Кривда