ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Справа № 910/23543/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 910/23543/15 Господарського суду міста Києва за позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", Житомирська область, про стягнення 12 787 317,15 грн.,

за участю представників сторін:

ГПУ - Волошенюк О.Г. (посв. № 026094 від 08.05.2014),

позивача - Півторак Т.О. (дов. № 220/д/395 від 02.06.2015),

відповідача - Кайданович Е.Й. (дов. № 145 від 29.07.2015),

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор в інтересах держави пред'явив у господарському суді позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 12 787 317,15 грн.

Вказував, що 23.03.2015 між Міністерством оборони України (замовником) та ДП "Житомирський бронетанковий завод" (виконавцем) був укладений договір № 294/15/16 про закупівлю послуг за державні кошти, згідно якого виконавець зобов'язувався у 2015 році надати замовнику послуги з ремонту та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги на визначених договором умовах.

Зазначав, що позивач на виконання умов договору 03.06.2015 здійснив попередню оплату вартості послуг відповідача на суму 12 000 000,00 грн. (90 % суми першого етапу).

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині надання документів, що підтверджують фактичне надання замовнику послуг на перераховану суму або повернення суми невикористаних коштів попередньої оплати позивачу, Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор просив стягнути із ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 12 787 317,15 грн., з яких: 10 511 083,68 грн. сума коштів неповернутої попередньої оплати, 799 110,15 грн. пені, 972 521,46 грн. 7% штрафу та 504 601,86 грн. штрафних санкцій у розмірі однієї облікової ставки НБУ за прострочення повернення суми невикористаних відповідачем коштів.

Обгрунтовуючи звернення з даним позовом в інтересах держави, прокурор зазначив, що шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, спричиняє безпосередню шкоду інтересам держави, і невжиття відповідних заходів, спрямованих на захист державних інтересів, центральним органом влади - Міністерством оборони України, обумовлює необхідність звернення прокурора з даним позовом на підставі ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2015 року (суддя Балац С.В.) позовну заяву Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України повернуто без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланнями на ту обставину, що прокурор вказав у чому полягає порушення інтересів держави, однак не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною третьою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що відповідно до приписів ст.ст. 29, 63 ГПК України має наслідком повернення позовної заяви без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Суліма В.В. - головуючого, Коротун О.М., Гаврилюка О.М.) ухвалу місцевого господарського суду від 04 вересня 2015 року у справі № 910/23543/15 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постановлено відстрочити Заступнику Генерального прокурора України - Головного військового прокурора сплату судового збору за подання апеляційної скарги на строк до прийняття рішення судом першої інстанції.

Постанова мотивована посиланнями на порушення судом першої інстанції приписів ст. 63 ГПК України, оскільки, звертаючись до господарського суду з даним позовом, прокурор з посиланням на чинне законодавство обґрунтував наявність порушень інтересів держави та зазначив підставу для звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

У касаційній скарзі ДП "Житомирський бронетанковий завод", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 42, п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року у даній справі та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 04 вересня 2015 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Згідно ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 6 ст. 361 вказаного Закону).

Статтею 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Визначення поняття "прокурор" дається у ст. 56 Закону України "Про прокуратуру", а його права стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України - статтею 37 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор пред'явив у господарському суді позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 12 787 317,15 грн.

Повертаючи без розгляду позовну заяву на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції посилався на те, що прокурор не зазначив підставу для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України здійснення захисту своїх порушених цивільних прав.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст.ст. 2, 29, 63 ГПК України, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", вірно встановив, що прокурор у позовній заяві належним чином вказав, у чому саме полягає порушення державних інтересів у даній справі, та вірно визначив орган державної влади, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерство оборони України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України звернулася до господарського суду з даним позовом з огляду на бездіяльність Міністерства оборони України щодо захисту порушених прав та законних інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором, пов'язаних із відновленням озброєння та військової техніки для забезпечення військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на Сході держави.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником положень ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 2, 29, 42, 63 ГПК України, тому їх слід залишити поза увагою суду.

За таких обставин, оскаржуваний судовий акт відповідає нормам процесуального права, тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 910/23543/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді : Н.І. Мележик

Л.Б. Іванова