ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Справа № 910/12436/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Ковтонюк Л.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.11.15у справі№910/12436/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЧеботарьова І.Г. (дов. від 13.05.14)відповідачаГуменюк Т.М. (дов. від 30.09.15), Матвеєва В.П. (дов. від 01.10.15)

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мельника В.І., суддів: Паламар П.І., Сташків Р.Б.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Чорногуза М.Г., Рудченка С.Г., Агрикової О.В.), заяву ПАТ "Київенерго" задоволено, наказ господарського суду міста Києва №910/12436/14 від 21.10.14 визнаний таким, що не підлягає виконанню. Судові акти обґрунтовані тим, що згідно з Закону України від 14.05.15 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який набрав чинності 06.06.15 (далі - Закон) за умови погашення заборгованості за природній газ, спожитий до 01.01.14, у ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" виникає право, а у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обов'язок списати нараховані пеню, штрафні та фінансові санкції, що підлягають стягненню на підставі судових рішень і є не сплаченими.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволенні заяви ПАТ "Київенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити повністю. Скарга обґрунтована тим, що приписи цього закону не поширюються на заборгованість, яка є предметом списання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання рішення у справі № 910/12436/13 господарським судом м. Києва 21.10.14 виданий наказ, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягали стягненню 7359,14 грн. - 3% річних, 13989,14 грн. пені, 572,01 грн. інфляційних втрат та 60797,84 грн. судового збору.

Заборгованість по судовому збору по даному наказу у сумі 60797,84 грн. сплачена, залишок несплаченого боргу за цим наказом становить 21920,49 грн., що складається з пені, 3% річних, та інфляційних. Суди дійшли висновку, що суми фінансових нарахувань є списаними відповідно до Закону України від 14.05.15 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а тому визнали наказ таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини 3 розділу 1 Закону України від 14.05.15 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (який набрав чинності 06.06.15, а змінений 01.10.15) статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який втратив чинність повністю з 01.10.15) доповнено частиною тринадцятою такого змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.14 до 31.01.14 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.14 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін".

Виходячи із системного аналізу пункту 3 частини 3 розділу 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" предметом його регулювання є заборгованість (а відтак, і штрафні санкції нараховані на неї), що залишилась не погашеною на день набрання чинності цим законом - 06.06.15, за природний газ, спожитий в період з 01.01.14 до 31.12.14; та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.14, яка була сплачена у період з 06.06.15 до 06.09.15. При цьому, вищевказаним законом не передбачається можливість списання 3% річних та інфляційних взагалі, оскільки ці нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України неодноразово вказував Верховний суд України. Зокрема, у постанові від 15.11.10 №4/720, він зазначає: "Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника."

Втім, суди не звернули уваги, на природу сум, які стягуються за наказом, та на те, що наказом не охоплюється сума основної заборгованості, не дослідили, коли вона була погашена, а відтак, висновок про те, що правила списання штрафних санкцій поширюються на суми, які є предметом стягнення за спірним наказом, є передчасним.

Посилання апеляційного суду на практику Вищого господарського суду України у постановах №42/128-35/461 від 15.01.13, №42/135 від 17.07.12, №6/336 від 20.11.12, №17/191 від 10.07.12 є недоречним, оскільки в межах даних справ не застосовується Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", в той же час, в даному випадку відповідач просить визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, саме на підставі вищевказаного закону. За таких обставин, дана практика є недоречною.

За загальними правилами процесуального законодавства, закріпленими у ст.ст.32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Відповідно до ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково, ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.15 у справі №910/12436/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Л. В. Ковтонюк

Д. С. Кривда