ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 925/238/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівАлєєвої І.В., Ходаківської І.П.за участю представників: позивача Стойко А.Ю. дов. від 31.12.2015 №3718-01-21 відповідачаГончар С.М. дов. від 01.11.2016 розглянувши матеріали касаційної скаргиЧеркаської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі№ 925/238/16 господарського суду Черкаської областіза позовомЧеркаської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС"про81600,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС - СЕРВІС" про стягнення заборгованості за договором оренди землі у сумі 81600,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови договору про відшкодування орендодавцю суму упущеної вигоди в розмірі орендної оплати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 08.12.2011 №3-444 до моменту набуття чинності договору оренди.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 (головуючий суддя: Отрюх Б.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що йому в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України з боку відповідача було завдано будь-якої матеріальної шкоди або він поніс збитки у формі упущеної вигоди. Також, суди вказали що позивачем не доведено, що з 2011 року ним вчинялися будь-які дії для укладення з відповідачем договору оренди землі, зокрема і в судовому порядку, не вказав, які дії він вчиняв протягом 2011-2015 років для уникнення чи зменшення збитків. Суди дійшли висновку, що відповідач не вчиняв неправомірних дій, які могли б мати своїм наслідком спричинення шкоди позивачеві, і, відповідно, немає можливості встановити причинний зв'язок між можливою протиправною дією і збитками, які поніс позивач.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями попередніх судів, Черкаська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги те, що визначаючи у договорі умову про відшкодування орендарем орендодавцеві коштів у розмірі орендної плати за увесь період з дати прийняття рішення міською радою до моменту набуття чинності договору оренди, сторони не ставили обов'язок в залежність від наявності чи відсутності вини сторін за договором, а визначили повне відшкодування, без будь-яких обмежень, погодивши, як підставу нарахування, так і порядок визначення розміру коштів.

Заявник зазначає, що рішенням господарського суду Черкаської області від 29.12.2015 у справі №925/1899/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС - СЕРВІС" до Черкаської міської ради про визнання недійсним підпункту "і" пункту 31 договору оренди землі від 23.07.2015 було відмовлено у задоволенні позову та встановлено, що договір від 23.07.2015, підписаний обома сторонами без зауважень, тобто укладаючи цей договір сторони погодили його умови, зокрема щодо компенсації орендарем орендодавцеві коштів у розмірі орендної плати за увесь період з дати прийняття рішення міською радою до моменту набуття чинності договору оренди, а тому договір підлягає виконанню сторонами на умовах визначених у ньому.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Алєєва І.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС - СЕРВІС" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 30.11.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 16.05.2000 виконавчий комітет Черкаської міської ради і товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС" уклали між собою договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами якого виконавчий комітет Черкаської міської ради на підставі рішення № 1056 від 22.12.1999 надає товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС", а останнє приймає в тимчасове довгострокове користування строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,2750 га згідно з планом землекористування для розміщення відкритої автостоянки та шиномонтажної майстерні по вул. Пацаєва, 8 у м. Черкаси. Цей договір був зареєстрований 16.05.2000 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 1872.

08.12.2011 третя сесія Черкаської міської ради прийняла рішення № 3-444 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС" земельної ділянки в оренду по вул. Пацаєва, 8".

Цим рішенням Черкаська міська рада вирішила зокрема: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС" по вул. Пацаєва, 8; надати товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС" земельну ділянку площею 2750 кв. м. по вул. Пацаєва, 8 в оренду на 10 років під відкриту автостоянку та шиномонтажну майстерню за рахунок власного землекористування. Також цим рішенням зобов'язано ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС" укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою протягом двох місяців з дати прийняття рішення та доручено управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування протягом місяця з дати прийняття рішення видати заявнику чи особі, яка діє від його імені, рішення та проект договору оренди землі під підпис або направити листом з повідомленням.

23.07.2015 року Черкаська міська рада (Орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС" (Орендар) уклали між собою договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець на підставі рішення ради від 08.12.2011 № 3-444 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування строком на 10 років з дати прийняття рішення № 3-444 земельну ділянку площею 0,2750 га по вул. Пацаєва, 8 у м. Черкаси під відкриту автостоянку та під шиномонтажну майстерню.

01.09.2015 року на підставі договору оренди землі від 23.07.2015 Черкаська міська рада та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "УКРТРАНС-СЕРВІС" підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким останнє прийняло в оренду вказану земельну ділянку площею 0,2750 га по вул. Пацаєва, 8 у м. Черкаси.

У підпункті "і" пункту 31 договору оренди землі від 23.07.2015 сторони передбачили зобов'язання Орендаря відшкодувати Орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 08.12.2011 № 3-444 до моменту набуття чинності договору оренди. У разі наявності документів, що підтверджують сплату за користування земельною ділянкою до моменту набуття чинності договору оренди землі, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) відповідно зменшується на суму сплачених коштів.

Розмір доходу ТОВ "ВКФ "УКРТРАНС-СЕРВІС", нарахований Черкаською міською радою як розмір плати (не отриманого прибутку) за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення про надання земельної ділянки по дату набрання чинності договору, тобто з 08.12.2011 по 31.08.2015.

Відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачеві зазначеної суми, що і послужило підставою для звернення позивача із позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди дійшли висновку, що позивачем не доведено, в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, наявності збитків у формі упущеної вигоди; що з 2011 року ним вчинялися будь-які дії для укладення з відповідачем договору оренди землі; відповідач не вчиняв неправомірних дій, які могли б мати своїм наслідком спричинення шкоди позивачеві, і, відповідно, немає можливості встановити причинний зв'язок між можливою протиправною дією і збитками, які поніс позивач.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Однак, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції вищевказане при вирішенні даного спору не врахували та дійшли передчасних висновків, з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень статей 2, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога Черкаської міської ради про стягнення з відповідача суми 81600,58 грн., яку позивач обґрунтовує як несплачену відповідачем орендну плату за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості здавати спірну земельну ділянку в оренду іншим особам; позивачем не отримано дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю, які за визначенням статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України є збитками у виді упущеної вигоди.

Упущеною вигодою за змістом статті 22 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 224, статті 225 Господарського кодексу України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 цього Кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій на вказані вимоги закону уваги не звернули та дійшли передчасних висновків про відмову у позові.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32 - 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

З наведеного вище слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не перевірили ґрунтовність юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Черкаської міської ради дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та рішення господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Черкаської області, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 925/238/16 та рішення господарського суду Черкаської області від 28.04.2016 у даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді І. Алєєва

І. Ходаківська