ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 925/1847/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.(доповідач у справі), суддів:Жукової Л.В., Коваленка В.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2003"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 рокута ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.06.2016 рокуу справі Господарського суду № 925/1847/15 Черкаської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укр Євро Трейд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2003"про банкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Фаворит-2003"- Сурай С.В.

ФОП ОСОБА_6

Арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 червня 2016 року у справі № 925/1847/15 (суддя Хабазня Ю.А.) визнано недійсним договір про відшкодування витрат № 11/3-К від 14.01.2015р., укладеного між Підприємством об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" і ТОВ "Фаворит-2003"; визнано вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 в розмірі 1 082 025,14 грн. вимог не забезпечених заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу, 13 558,00 грн. судового збору, які підлягають погашенню у першу чергу; підприємства об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" в сумі 23 246 919,87 грн., які підлягають погашенню позачергово за рахунок заставного майна, 2 436 грн. судового збору, які підлягають погашенню у першу чергу, відмовлено у визнанні вимог цього кредитора конкурсним на суму - 19 119 636,82 грн. та вирішено інші процесуальні питання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року у справі № 925/1847/15 (судді: Пантелієнко В.О. - головуючий, Доманська М.Л., Шипко В.В.) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09 червня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими процесуальними документами, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2003" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати процесуальні акти судів попередніх інстанцій та скерувати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм процесуального права, зокрема, ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України), що у полягає у порушенні процесуальних прав боржника у зв'язку з відсутністю фіксування судового процесу технічними засобами у порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03 грудня 2015 року місцевим господарським судом порушено провадження про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2003" за загальною процедурою в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство) за заявою ТОВ "Укр Євро Трейд".

В подальшому, ухвалою суду першої інстанції від 03.12.2015 року у даній справі здійснено заміну ініціюючого кредитора ТОВ "Укр Євро Трейд" на правонаступника - фізичну особу підприємця ОСОБА_6 (далі по тексту ФОП ОСОБА_6). Ухвала про визнання кредиторських вимог ФОП ОСОБА_6 не оскаржувалася, а відтак набрала законної сили і є обов'язковою до виконання.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів щодо правомірного включення до реєстру вимог кредиторів вимоги ФОП ОСОБА_6 у сумі 1 082 025,14 грн. - вимог не забезпечених заставою, які підлягають погашенню у четверту чергу та 13 558 грн. судового збору, які підлягають погашенню у першу чергу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання та в порядку встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, в межах тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство звернулося з кредиторськими вимогами з врахуванням заяви про уточнення вимог підприємство об'єднання громадян "Черкаситара" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (далі по тексту ПОГ "Черкситара") на загальну суму 42 366 556,69 грн.

Свої вимоги до боржника ПОГ "Черкаситара" обґрунтовує наявністю заборгованості за договорами про відшкодування витрат № 11-К від 10.01.2012р., № 11/1-К від 09.01.2013р., № 11/2-К від 09.01.2014р., № 11/3-К від 14.01.2015р. в сумі 36 311 032,92 грн.; за договором доручення від 12.01.2011р. з додатковою угодою до нього від 11.05.2012р. на суму 6 055 523,77 грн.

Судами встановлено, що між боржником і ВАТ "Банк "Фінанси і Кредит" було укладено ряд кредитних договорів, на підставі яких боржник отримав і зобов'язався погасити кредит на загальну суму 18 270 000 грн. з нарахованими процентами у строк до 10.12.2015р., що підтверджується банківськими виписками і платіжними дорученнями, наданими ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит".

В забезпечення виконання вказаних договорів було укладено ряд договорів забезпечення (поруки і застави), зокрема договори поруки із ПОГ "Черкаситара".

У період цих правовідносин боржник і ПОГ "Черкаситара" (окремо без участі банку) уклали договори про відшкодування витрат № 11-К від 10.01.2012р., № 11/1-К від 09.01.2013р., № 11/2-К від 09.01.2014р., № 11/3-К від 14.01.2015р., відповідно до яких ПОГ "Черкаситара" зобов'язалося виконати взяті на себе зобов'язання за договорами поруки щодо сплати основного боргу і процентів за кредитними договорами, а боржник зобов'язався відшкодувати всі витрати ПОГ "Черкаситара" протягом 10 днів після закінчення дії договорів.

На підставі матеріалів справи суди встановили, що ПОГ "Черкаситара" були перераховані кошти у сумі 23 246 919,87 грн. Вказані кошти були перераховані кредитором з цільовим призначенням платежу на погашення кредиту за кредитними договорами та погашення нарахованих за ними процентами.

Таким чином, зобов'язання, що виникли на підставі кредитних договорів, були виконані в повному обсязі, тобто судами встановлено факт повного погашення поручителем ПОГ "Черкаситара" заборгованості боржника перед банком за кредитами і процентами, а відповідно і перехід до поручителя ПОГ "Черкаситара" в силу ст. 556 Цивільного кодексу України прав кредитора у цих зобов'язаннях, в тому числі і тих, що забезпечували його виконання.

Разом з тим, у зв'язку з переходом прав банку до ПОГ "Черкаситара" за кредитними договорами до останнього також перейшли права за договорами забезпечення, що були укладені між боржником та банком, в зв'язку з чим судами законно і обґрунтовано визнано вимоги ПОГ "Черкаситара" ВГОІ "Рух за рівні можливості" з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 23 246 919,87 грн. у першу чергу, як вимоги які забезпечені заставою майна боржника.

У задоволенні вимог заявника на суму 13 064 113,05 грн. - 3% річних і інфляційних, нарахованих на підставі договорів про відшкодування витрат судами правомірно відмовлено, оскільки зобов'язання ПОГ "Черкаситара" погашати за боржника кредит і відсотки за користування ним виникли не з договорів про відшкодування витрат, а з договорів поруки.

Обов'язки ж боржника, встановлені у п. 2.2 договорів про відшкодування витрат суперечать обов'язкам, які виникли у боржника внаслідок правовідносин поруки відповідно до ч. 2 ст. 556 та ст. 558 Цивільного кодексу України, згідно з якими: до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання; поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Закон не передбачає обов'язку боржника відшкодовувати витрати поручителя (поручитель має право на оплату послуг, яка не передбачена договорами поручительства та договорами про відшкодування витрат). Також закон визначає можливість виникнення у поручителя прав кредитора до боржника у разі повного виконання забезпеченого порукою зобов'язання, але тих прав які виникають з договорів про надання кредиту і його забезпечення, а не з тих прав, які передбачені договорами про відшкодування витрат.

Користуючись правом, визначеним ст. 20 Закону про банкрутство, кредитор фізична особа підприємець ОСОБА_6 звернувся із заявою про визнання недійсним договору про відшкодування витрат № 11/3-К (далі - договір № 11/3-К, спірний договір), укладеного між ПОГ "Черкаситара" та ТОВ "Фаворит-2003" та спростування майнових дій боржника по прийняттю на себе зобов'язань за спірним договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.01.2015р. між ТОВ "Фаворит-2003" (боржник) та ПОГ "Черкаситара" ВГОІ "Рух за рівні можливості" було укладено договір про відшкодування витрат № 11/3-К, згідно з яким ПОГ "Черкаситара" на виконання договору поруки від 29.05.2009р. і на період тимчасової неплатоспроможності боржника бере на себе зобов'язання на виконання договору поруки від 02.06.2009р. № П-2/3-2006 (та додаткової угоди до нього від 01.06.2012р. № П-2/3-2011), укладених на виконання кредитного договору № К-2-2006 від 20.01.2006р. (із додатковою угодою до нього від 20.12.2007р.) щомісячно за період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. у порядку і розмірах, вказаних у графіку погашення кредиту, здійснювати за власний рахунок оплату сум тіла кредиту та відсотків по кредиту замість боржника на загальну суму 331 233,49 грн.; на виконання договору поруки від 02.06.2009р. № П-41/4-2006 (та додаткової угоди до нього від 01.06.2012р. № п-41/4-2011), укладених на виконання договору про невідновлювальну кредитну лінію від 27.06.2006 № К-41-2006 (із додатковою угодою до нього від 24.12.2007р.) щомісячно за період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. у порядку і розмірах, вказаних у графіку погашення кредиту здійснювати за власний рахунок оплату сум тіла кредиту та відсотків по кредиту замість боржника на загальну суму 906 716,44 грн.; на виконання договору поруки від 02.06.2009р. № П-121/4-2006 (із додатковою угодою до нього від 01.06.2012р.), укладених на виконання договору про невідновлювальну кредитну лінію від 28.12.2006р. № К-121-2006 (із додатковими угодами до нього від 20.12.2007р., від 18.01.2008р.) щомісячно за період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. у порядку і розмірах, вказаних у графіку погашення кредиту здійснювати за власний рахунок оплату сум тіла кредиту та відсотків по кредиту замість боржника на загальну суму 1 404 108,96 грн.

Відповідно до пункту 2.2. спірного договору боржник зобов'язався відшкодувати усі витрати ПОГ "Черкаситара", понесені ним за цим договором, протягом 10 днів після закінчення його дії. Цей договір укладено строком на 6 місяців на період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. включно, але не раніше виконання сторонами своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що спірний договір є правочином, який вчинено боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Виходячи з умов договору № 11/3-К, ПОГ "Черкаситара" зобов'язалося виконувати взяті на себе зобов'язання за договорами поруки щодо сплати основного боргу і процентів за кредитними договорами, а боржник зобов'язався відшкодувати всі витрати ПОГ "Черкаситара" протягом 10 днів після закінчення дії останнього.

Однак, судами встановлено, що з укладенням договору боржник не отримує ніяких активів чи майнових прав; бере на себе додаткові зобов'язання, а саме відшкодувати всі витрати ПОГ "Черкаситара" на протязі 10 днів після закінчення строку його дії. Водночас, зобов'язання ПОГ "Черкаситара" перед банком виникли із договорів поруки, а не із спірного договору, тобто ці зобов'язання вже існували на час укладення договору № 11/3-К, тому останній не створив будь-яких нових обов'язків для ПОГ "Черкаситара". При цьому обов'язки боржника, встановлені у п. 2.2 договору суперечать обов'язкам, які виникають у нього внаслідок правовідносин поруки із закону, відповідно до ч. 2 ст. 556 та ст. 558 Цивільного кодексу України.

Також судами встановлено, що договори про відшкодування витрат, а також договір поруки від 29.05.2009р. і додаткова угода від 11.05.2012р. до договору поруки, підписані від обох сторін однією особою, ОСОБА_11

Відповідно до ч. 3 ст. 238, ст. 243 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом; комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності; комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом; повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю; особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Враховуючи, що ОСОБА_11 на момент укладення договорів про відшкодування витрат був президентом ТОВ "Фаворит-2003" та директором ПОГ "Черкаситара", а також одночасно діяв від їх імені, з огляду на відсутність ознак комерційного представництва, а також представництва інших осіб, встановлених законом, суди дійшли вірного висновку про порушення правил представництва, встановлених ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, при підписанні ОСОБА_11 від імені обох сторін договорів про відшкодування витрат.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що укладення договору № 11/3-К є фактом прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони та є правочином, який суперечить нормам ч. 2 ст. 556 та ст. 558 Цивільного кодексу України, а відтак місцевим судом, висновки якого підтримав і апеляційний господарський суд, законно і обґрунтовано визнано недійсним договір про відшкодування витрат № 11/3-К від 14.01.2015р. в порядку ст. 20 Закону про банкрутство.

Кредиторські вимоги ПОГ "Черкаситара" також ґрунтуються на договорі доручення від 12.01.2011р. (із додатковою угодою до нього від 11.05.2012р.) на суму 6 055 523,77 грн., на підставі якого ПОГ "Черкаситара" здійснював за власні кошти до бюджету виплату орендної плати за землю та податку за землю за боржника, за що щомісячно передбачено винагороду у розмірі 5 000 грн.

Однак, відповідно до ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. Забороняється використовувати як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам.

Представництво інтересів боржника на підставі ст. 19 Податкового кодексу України не звільняє боржника від обов'язку передачі власних коштів представнику для сплати податків і обов'язкових платежів.

Пунктом 87.7 статті 87 Податкового кодексу України забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.

Однак, названим Кодексом не передбачено право повіреного (ПОГ "Черкаситара") погашати борг боржника за рахунок власних коштів повіреного, як і не передбачено такого права ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судами законно відхилено доводи про те, що ПОГ "Черкаситара" діяло як податковий агент боржника, оскільки відповідно до ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Тобто податковий агент не лише перераховує податки, а перед цим утримує їх з платника податків і в будь-якому випадку сплачує не свої власні кошти, а кошти платника податків.

Кошти, які ПОГ "Черкаситара" сплатило до бюджету, є безпідставно сплаченими від імені боржника (оскільки це не гроші боржника, а тому у нього була відсутня законна підстава для їх сплати), тому своє право вимоги на сплачені кошти ПОГ "Черкаситара" може доводити лише за позовами до тих осіб, які також без будь-яких правових підстав прийняли ці кошти від нього.

Таким чином, кредитором не надано на підтвердження своїх вимог до боржника доказів існування грошового зобов'язання за зазначеним договором у відповідності до чинного законодавства.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. До того ж обов'язок щодо подання документів на підтвердження своїх вимог в силу норм ст. 23 Закону про банкрутство покладено на кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів щодо відхилення вимог ПОГ "Черкаситара" в цій частині.

Що стосується твердження скаржника про порушення судами процесуальних прав боржника у зв'язку з відсутністю фіксування судового процесу технічними засобами у порядку, встановленому процесуальним кодексом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 81-1 ГПК України унормовано здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду.

Однак, як встановлено судом касаційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, скаржником клопотання про здійснення фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялося. А норма ст. 81-1 ГПК України не є імперативною щодо здійснення фіксації судового процесу за ініціативою суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала та постанова відповідають вимогам Конституції України, нормам діючого процесуального законодавства і вимогам Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, зміни чи скасування процесуальних актів судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене вище, оскаржувані ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року у справі № 925/1847/15 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2003" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року у справі № 925/1847/15 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Л.В. Жукова

В.М. Коваленко