ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 916/4464/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Стратієнко Л.В., Карабаня В.Я. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі№916/4464/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" до Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" про та за зустрічним позовом до прозобов'язання передати майно Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" визнання права власності

за участю представників сторін

позивача: Сириця І.Ю.,

відповідача: Вішневський О.Л.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" про зобов'язання відповідача передати ваги автомобільні "60ВА1ПМ-18" (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у комплектації: вантажоприймальна платформа - 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики - 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) - 1 шт., кабель з'єднання 10м.

Публічне акціонерне товариство "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" подало до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" про визнання права власності на майно - ваги автомобільні "60ВА1ПМ-18" в наступній комплектації: бетонного фундаменту та заїздів для встановлення ваг, вантажоприймальної платформи - 1 шт., ваговимірювальних тензометричних датчиків - 8 шт., вагового терміналу (ВП-05А) - 1 шт., кабелю з'єднання довжиною 10м, що встановлені за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, позов ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" до ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" про зобов'язання передати майно задоволено. Зобов'язано ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" передати ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" ваги автомобільні "60ВА1ПМ-18" (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у комплектації: вантажоприймальна платформа - 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики - 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) - 1 шт., кабель з'єднання 10м. Стягнуто з ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" на користь ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" витрати по сплаті судового збору в сумі 3701,88 грн. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" про визнання права власності на майно відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення місцевого господарського суду від 29.04.2016 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісної позовної заяви відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" вказувало на те, що між ВАТ „Дніпропетровський Втормет" (правонаступником якого є ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет") та ВАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" (правонаступником якого є ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак") 19 березня 2012 було укладено договір оренди № 19/03/327, за умовами якого орендарю, тобто позивачу, було передано майно, яке належить орендодавцю (тобто відповідачу), розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-6, до якого входило: адміністративна будівля, будівля, кран, підкранова колія та площадка з твердим бетонними покриттям. При цьому за вказаною адресою ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" були вмонтовані ваги автомобільні "60ВА1ПМ-18" (заводський номер 5711), які є власністю позивача. Позивач зазначав, що майданчик та обладнання, які орендувались позивачем за вказаною адресою використовувались ним до липня 2014, але у подальшому доцільність виробничої діяльності зникла і було прийняте рішення розірвати договір оренди № 19/03/327 від 19 березня 2012 (строк дії договору оренди закінчився 19.02.2015) та вивезти обладнання, яке належить позивачу. З метою розірвання договору оренди та усунення перешкод щодо вивезення майна позивач неодноразове звертався до відповідача з листами, однак представники відповідача безпідставно заблокували вивіз товарно-матеріальних цінностей, тобто привласнили майно позивача, серед якого і ваги автомобільні "60ВА1ПМ-18" (заводський номер 5711), але відповідач чинив перешкоди щодо вивезення спірного обладнання, яке належить позивачу та є його власністю, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Звертаючись з зустрічним позовом ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" посилався на те, що відповідно до умов укладеного з позивачем договору оренди № 19/03/327 позивачу було передано в оренду об'єкти за переліком згідно додатку № 1 до договору. Відповідно до умов цього договору позивач повинен був здійснити поліпшення об'єктів оренди на суму не менш ніж 250000 грн., які після завершення строку дій договору оренди переходили у власність відповідача. Зазначена умова була передбачена для пристосування об'єкта оренди до господарської діяльності орендаря (збір та переробка металобрухту) на території, що належить підприємству орендодавця, внаслідок цього орендна плата була погоджена сторонами в мінімальному розмірі, з урахуванням того, що в майбутньому відповідач як орендодавець отримує у власність об'єкти оренди у поліпшеному стані (після закінчення строку дії договору оренди). За вказаних обставин, відповідач стверджував, що невіддільні поліпшення об'єктів оренди були здійснені позивачем правомірно згідно підпункту „г" п. 2.4 договору оренди та на виконання зобов'язань орендаря, зазначених в п. 2.3 договору та перейшли у власність відповідача, як орендодавця, тому вважає, що він на підставі ст.ст. 187, 191, 331, 778 ЦК України є власником майна комплексу зважування вантажних автомобілів.

Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про неправомірність утримання автомобільних ваг "60ВА1ПМ-18", які належать на праві власності позивачу за первісним позовом, що порушує його право власності про відновлення якого заявлено первісний позов, тому первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стосовно зустрічної позовної заяви вказав, що відповідач за первісним позовом не довів належними доказами свого права власності на спірні ваги та не набув його (права власності) у зв'язку з укладенням договору оренди, оскільки спірні ваги не охоплювалися його умовами вони були придбані позивачем за договором поставки і є власністю останнього, тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено та підтверджено матеріалами справи факт придбання позивачем спірних ваг у ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" за договором поставки № 766 від 20.10.2011, про що свідчать видаткова накладна № 206 від 10.04.2012 на суму 205800грн., товарно-транспортна накладна від 11.04.2012, рахунок на оплату № В-000000219 від 05.04.2012 на суму 246792 грн., акт надання послуг № 284 від 25.05.2012 на суму 40992 грн., платіжні доручення № 63 від 10.04.2012 на суму 222112,80 грн., № 1634 від 23.05.2012 на суму 24679,20 грн. Також на підтвердження первісних позовних вимог про утримання відповідачем спірних ваг позивачем надано до позовної заяви копії листів № 2307 від 23.07.2014, № 08/2414 від 28.07.2014 , № 08/4157 від 29.12.2014 , де він повідомляв відповідача про бажання вивезти з орендованої території власне обладнання, заперечував проти того, щоб вважати його майно у вигляді ваг невід'ємним поліпшенням орендованого майна.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Судами також встановлено, що автомобільні ваги "60ВА1ПМ-18" не підпадають під визначення нерухомої річчі за положеннями ст.ст. 181, 183, 187 ЦК України, оскільки технічні характеристики вказаних ваг, які належать позивачу, вказують на те, що ці ваги можуть бути переміщені на інший облаштований майданчик та експлуатуватись за призначенням, рівнозначно як і на майданчик за адресою: м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-Б, також можливо встановити інші автомобільні ваги та відповідно експлуатувати його у такий спосіб.

Факт підтвердження права власності за позивачем (за первісним позовом) на спірні ваги встановлено також під час розгляду справи № 916/2204/15, а саме встановлено, що спірні автомобільні ваги не були предметом договору оренди № 19/03/327 від 19.03.2012; що для здійснення своєї підприємницької діяльності позивачем 10.04.2012 було поставлено на орендовану територію автомобільні ваги, придбані ним від третьої особи - ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" за договором поставки № 766 від 20.10.2011.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є, зокрема, участь тих самих осіб, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав безпідставними доводи відповідача за первісним позовом про те, що позивачем встановленням ваг автомобільних "60ВА1ПМ-18" були здійснені на орендованому майданчику невід'ємні поліпшення об'єктів оренди згідно з підпунктом „г" п. 2.4 договору оренди та на виконання зобов'язань орендаря, зазначених в п. 2.3 договору, які в подальшому перейшли у власність відповідача як орендодавця.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки позивачем доведено належними доказами його право власності на спірне майно, факти вибуття цього майна з його володіння, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача та відсутність у останнього правових підстав для володіння цим майном.

Що стосується зустрічної позовної заяви колегія суддів вважає вказати наступне.

Правові підстави набуття права власності визначено у главі 24 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні. До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331), переробка речі (ст. 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), бездоглядна домашня тварина (ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна давність (ст. 344), викуп пам'ятки історії та культури (ст. 352), реквізиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Колегія суддів погоджується з судами попередніх судових інстанцій про те, що жодних з вище перелічених підстав набуття відповідачем за первісним позовом права власності на спірні ваги не встановлено, докази на підтвердження права власності за відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Як вже зазначалося вище та підтверджується матеріалами справи, на виконання укладеного між сторонами у справі договору оренди позивачу за первісним позовом за актом приймання-передачі від 02.04.2012 були передані наступні об'єкти: адміністративна будівля літ. "Г" загальною площею 214,4 кв.м, будівля літ. "Ц" загальною площею 36,5 кв.м, кран ККС-10-32 заводський № 2125, підкранова колія загальною довжиною 100 п/м, майданчик з твердим бетонним покриттям загальною площею 1785 кв.м. Будь-яких вказівок про спірні автомобільні ваги умови договору оренди не містять.

Згідно із п. 2.3 договору орендар зобов'язався здійснити протягом строку дії договору поліпшення об'єкту оренди на загальну суму 250000 грн. та передати їх орендодавцю у власність (п. 3.9 договору оренди). При цьому, у відповідності до п. 2.3 договору оренди (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 19.03.2015) перелік поліпшень, які повинні бути здійснені позивачем, узгоджуються письмово, шляхом підписання сторонами додаткових угод. Проте, належних доказів, які б свідчили про узгодження сторонами переліку поліпшень, які необхідно було здійснити орендарю на об'єкті оренди, сторонами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Отже відсутні підстави для задоволення зустрічних вимог ПАТ "ІЗТВ "Дунай-Пак" про визнання за ним права власності на спірні автомобільні ваги "60ВА1ПМ-18", оскільки спірні автомобільні ваги не були предметом договору оренди № 19/03/327 від 19.03.2012.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли до правомірного висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позовів.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 916/4464/15 без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді:Л. Стратієнко В. Карабань