ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 916/1220/16 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Селіваненка В.П., Студенця В.І., за участі представників сторін В.Семака (дов. від 15.12.2015), В. Черкеса (дов. від 08.12.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Одеської області від 13 липня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 916/1220/16 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" про розірвання договору та зобов'язання укласти договір,

УСТАНОВИВ: У травні 2016 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" про розірвання договору від 6 грудня 2005 року № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" - причалу № 17, що знаходиться на балансі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та зобов'язання укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 17, який перебуває у господарському віданні державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та на балансі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту "Южний").

Позов обґрунтований необхідністю врегулювання правовідносин щодо користування причалом № 17 сторонами договору № К23У-44 від 6 грудня 2005 року з посиланням на положення постанов Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 405 "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню" та від 7 липня 2015 року № 483 "Про внесення зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 405", норми статті 649 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13 липня 2016 року (суддя С. Літвінов), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності та недоведеності вимог.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 181 187 188 Господарського кодексу України, статті 649 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, 21 Закону України "Про морські порти", вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 липня 2015 року № 483 "Про внесення зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 405", статей 42, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2005 року по справі № 15/254-05-7274 між товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс" (підприємство) та морським торговим портом "Южний" (порт) укладено договір від 6 грудня 2005 року № К23У-44 (далі - договір).

Сторони погодили предмет договору - порядок володіння і використання цілісного майнового комплексу підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності підприємства і держави в особі порта, який має частину комплексу-причал №17- на своєму балансі; дана угода не змінює сформовані відносини між сторонами, при яких частина майнового комплексу підприємства - причал № 17 знаходиться на балансі порта; при визначенні порядку користування і володіння єдиним майновим комплексом підприємства сторони враховують, що комплекс призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон); комплекс не може бути використаний у цивільному обороті роздільно, оскільки буде втрачене його цільове призначення; з огляду на названі обставини й сформовану історію взаємин, сторони погодились, що управляти комплексом, як єдиним об'єктом і використовувати його за цільовим призначенням має підприємство; підприємство зобов'язано, незалежно від доходу, отриманого від використання об'єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порта, грошову суму, визначену у відповідності до пункту 3.1 договору; підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується перерахувати порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до даного договору (додаток № 1); даний договір набуває чинності після його підписання сторонами й діє до його припинення в порядку, встановленому законодавством України (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.4, 3.1, 7.1 договору).

У додатку № 1 до договору сторони визначили Методику розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс", що не може бути меншою, ніж встановлена Методикою Кабінету Міністрів України сума орендної плати за аналогічний об'єкт.

У подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс", державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" і товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" була укладена тристороння додаткова угода від 1 грудня 2008 року № 3 до договору, відповідно до якої всі права товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс" за договором перейшли до його правонаступника - товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС- Міндобрива".

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про морські порти України" реорганізовано державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" та утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України", до якого перейшли всі права та обов'язки державного підприємства "Морський торговий порт "Южний", у тому числі за договором від 6 грудня 2005 року № К23У-44, при цьому, укладено додаткову угоду від 13 червня 2013 року № 9, якою внесені зміни стосовно назви сторони, а саме державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" змінено на його правонаступника - державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2015 року № 483 внесено зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 405 "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, доповнивши його абзацом такого змісту: "Забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства".

Наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18 грудня 2015 року № 541 затверджено відповідні тарифи.

Вважаючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2015 року № 483 установлюється інший спосіб доступу до причалу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії листами від 30 жовтня 2015 року № 7279/01/115-15 та 23 березня 2016 року № 1524/01/102-16 пропонувало товариству з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" розірвати договір від 6 грудня 2005 року № К23У-44 та укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 17, який перебуває на балансі порту (проект договору додано до листа від 23 березня 2016 року).

У відповідь товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" повідомило державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії про відсутність підстав для розірвання договору від 6 грудня 2005 року № К23У-44, оскільки відповідач здійснює користування причалом № 17 на підставі цього договору, строк дії якого розповсюджується і на період після вступу в силу постанови Кабінету Міністрів України № 483, а саме, користування товариством причалом № 17 не є наданням послуг; не передбачено укладення додаткових договорів для врегулювання зазначених правовідносин при вступі в силу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 405 (листи від 5 листопада 2015 року № 0511/02 та 18 квітня 2016 року № 1804/03).

Обґрунтовуючи свої вимоги про розірвання договору та зобов'язання укласти договір, позивач посилається на приписи частини 1 статті 649 Цивільного кодексу України, згідно якої розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Підставою для розірвання договору і зобов'язання укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 17 позивач вважає постанову Кабінету Міністрів України від 7 липня 2015 року № 483 "Про внесення зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 405".

Як установлено господарськими судами, зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2015 року № 483, не впливають на обсяг та зміст взаємовідносин, які є предметом спірного договору. При цьому положення постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року №405 та постанови Кабінету Міністрів України від 7 липня 2015 року № 483 не регулюють питання розірвання господарських договорів та не містять жодних вказівок про необхідність перегляду або розірвання чинних договорів на користування гідротехнічними спорудами, що були укладені до набрання чинності вказаними постановами Кабінету Міністрів України.

Окрім того розірвання спірного договору з підстав наведених позивачем суперечить пункту 5 Розділу VI (Прикінцеві положення) Закону України "Про морські порти України", відповідно до якого реалізація цього Закону не має наслідком дострокове припинення договорів щодо використання об'єктів портової інфраструктури, які були укладені державними підприємствами - морськими портами чи державними органами з суб'єктами господарювання до набрання чинності цим Законом.

За правилами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За обставин недоведеності істотного порушення відповідачем умов договору, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в позові в частині розірвання договору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, позивачем не доведено наявності обставин, які були б підставою для розірвання договору про порядок використання частини цілісного майнового комплексу товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" - причалу № 17, що знаходиться на балансі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та зобов'язання укласти договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу №17.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Одеської області від 13 липня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 916/1220/16 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. П. Селіваненко Суддя В. І. Студенець