ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 914/4284/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 рокуу справі Господарського суду № 914/4284/15 Львівської областіза заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" Приватного підприємства "Шива"провизнання банкрутом, в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "ВіЕс Банк" - Гавриляк А.В.

ПП "Шива" - Сухоцький М.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2016 року у справі № 914/4284/15 (судді: Желік М.Б. - головуючий, Кузь В.Л., Матущак О.І.) у прийнятті апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11 травня 2016 року (про визнання грошових вимог ПАТ "ВіЕс Банк") відмовлено.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою, скаржник публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (далі по тексту ПАТ "ВіЕс Банк") звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2016 року та скерувати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги банку.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 93, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у червні 2016 року публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернулося з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 11 травня 2016 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "ВіЕс Банк" у справі № 914/4284/15. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у поновленні пропущеного строку на подання вказаної апеляційної скарги відмовлено, а ухвалою від 16.06.2016 року, відповідно, повернуто без розгляду вказану апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

В подальшому, ПАТ "ВіЕс Банк" повторно звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 11 травня 2016 року в частині розгляду грошових вимог останнього у даній справі разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали. Однак, судом апеляційної інстанції ухвалою від 17.06.2016 року у прийнятті відмовлено, керуючись статтями 91, 98, 106 ГПК України.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року та 17.06.2016 року не оскаржувалися, а відтак набрали законної сили і є обов'язковими до виконання.

У липні 2016 року скаржник ПАТ "ВіЕс Банк" втретє звернувся до апеляційного господарського суду, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції від 11 травня 2016 року щодо розгляду кредиторських вимог банку.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ПАТ "ВіЕс Банк", суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року судом відмовлено у поновленні строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВіЕс Банк" та, відповідно, ухвалою від 16.06.2016 року повернуто зазначену скаргу без розгляду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

За визначенням статті 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного судового рішення. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно. З системного аналізу наведених положень вбачається, що законом не передбачена можливість повторного звернення із апеляційною скаргою у випадку відхилення судом клопотання про поновлення строку на її оскарження.

Відтак, якщо апеляційну скаргу подано повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках апеляційний суд ухвалою відмовляє у прийнятті апеляційної скарги.

Така ж правова позиція викладена в п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.05.2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11 травня 2016 року у справі № 914/4284/15.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2016 року слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2016 року у справі № 914/4284/15 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков