ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 909/365/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 909/365/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" про стягнення інфляційних сум та 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2016 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 8577745,19 грн., 3% річних - 607675,50 грн., в решті позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2016 року (суддя Грица Ю.І.) задоволено заяву відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2016 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Відстрочено виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2016 року до 30.04.2018 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року (судді: Малех І.Б., Желік М.Б., Кузь В.Л.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, і тому просить ухвалу та постанову у справі, відмовити у задоволені заяви відповідача про надання відстрочки.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2016 року, яке набрало законної сили, господарським судом Івано-Франківської області 27.07.2016 року видано наказ.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Економічна криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності, не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення саме до 30.04.2018 року обгрунтували такий висновок лише доводами боржника про наявність виняткового випадку та не з'ясували в чому ж полягає винятковість обставин, які б могли бути підставою для такої відстрочки, не спростували при цьому доводів стягувача про відсутність винятковості обставин, які б свідчили про підставність надання відстрочки.

Водночас, суди попередніх інстанцій, задовольнивши заяву боржника про надання відстрочки виконання судового рішення строком до 30.04.2018 року не навели обґрунтування доведеності заявником наявності виняткових обставин та неможливості виконання судового рішення саме до визначеної боржником дати, а отже не з'ясували всебічно та повно наявності таких обставин та дійшли передчасного висновку в порушення ст. 43 ГПК України.

Разом з цим, судам слід було мати на увазі, що задоволення заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення відповідно до ст.121 ГПК України можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання судового рішення.

До того ж суд, надаючи боржнику відстрочку виконання рішення суду до 30.04.2018 року, не встановив особливого характеру обставин, а звідси, не навів виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду протягом такого терміну.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене та вирішити питання про відстрочку виконання судового рішення з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2016 року скасувати, і справу № 909/365/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко