ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 908/433/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"на рішення та постанову Господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 908/433/16 Господарського суду Запорізької областіза позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доТовариства з додаткової відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"простягнення коштівза участю представників сторін:

позивача: Самойленко П.М.

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з додаткової відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 17090,16 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 у справі № 908/433/16 (суддя Азізбекян Т.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 908/433/16, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 993, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування"та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно довідки ВДАІ Дарницького району м. Києва, 09.04.2015 о 15.30 год. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення транспортного засобу Chevrolet Lacetti д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля ВАЗ 2103 р/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7

Постановою Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/7752/15-п винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнано ОСОБА_7 та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивачем вказана ДТП визнана страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Фактична вартість проведеного відновлювального ремонту складає 49691,01 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 2665 від 15.04.2015 ТОВ "Авто-Мотив ЛТД".

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 1.003.15.05042/VESKO9150, розрахунку страхового відшкодування, позивач перерахував за ремонт автомобіля на рахунок ТОВ "Авто-Мотив ЛТД" страхове відшкодування в загальному розмірі 49691,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 732 від 22.04.2015.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" відповідно до полісу № АІ/6332917, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.10.2015 № 8323/05042/УБК про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу.

У відповідь на вказану вимогу відповідач надіслав лист від 02.11.2015 № Э.37.7.0.0/620, в якому повідомив про необхідність надання належним чином завірених копій документів: повної версії Договору страхування наземного транспорту від 01.04.2015 № 3706177; третього аркушу ремонтної калькуляції від 15.04.2015 № 1.003.15.05042; якісних кольорових фотографій на момент огляду пошкоджень автомобіля Chevrolet Lacetti p/н НОМЕР_2, показання одометру та VIN-код.

Згідно звіту про оцінку пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) суб'єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_8 № 332-А від 12.11.2015 вартість відновлюваного ремонту автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 32600,85 грн. з ПДВ, які були виплачені відповідачем на підставі страхового акту № 11809 від 24.11.2015.

За таких обставин позивач звернувся із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 17090,16 грн. різниці сплаченого страхового відшкодування.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем правомірно виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином відповідно до положень наведених норм до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за такими вимогами.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". За правилами ст. 22 цього Закону, обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосуються врегулювання правовідносин страховика та застрахованої ним особи у правовідносинах з обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а не правовідносин між страховими компаніями з відшкодування виплаченої страхової суми, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Також, як передбачено статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Разом з тим, зазначене також було залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням сторін, об'єктивно оцінити інші докази та обставини, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 908/433/16 скасувати.

Справу № 908/433/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир