ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 905/1881/16 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 905/1881/16 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі "Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін" про стягнення 25486 грн. штрафу

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачане з'явились- відповідачане з'явились

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі "Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін" про стягнення штрафу в сумі 25486 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.08.2016 (суддя Бокова Ю.В.), залишеним без змін, з тих же підстав, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 (головуючий Бойченко К.І., судді Зубченко І.В., Чернотва Л.Ф.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі "Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 25486 грн. штрафу, 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі "Регіональної філії "Придніпровська залізниця" не скористалося своїм правом передбаченим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надало. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін" про відкладення розгляду справи, яке надійшло на адресу суду 21.11.2016, колегією суддів залишена без задоволення, оскільки статтею 77 ГПК України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтями 69, 1118 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, заявниками не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, а його доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін" зі станції відправлення Зачатьєвська Донецької залізниці за залізничною накладною № 51584118 від 28.01.2016 на станцію Самарівка Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагону № 66238957 з вантажем - глина порцелянова (каолін); калієво-полевошпатова суміш (лужний каолін марки Е-2013).

Відповідно до зазначеної накладної відповідачем у спірному вагоні зазначено масу вантажу 67500 кг, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником; провізна плата склала 5097 грн.

При проходженні зазначеного вагону через станцію Пологи Придніпровської залізниці, відповідальними особами проведено контрольне зважування даного вагону, за результатами якого складено акт загальної форми № 105 від 30.01.2016 р. Відповідно до зазначеного акта маса нетто у вагоні № 66238957 складає 68320 кг.

На станції Пологи Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць залізницею здійснено контрольне зважування вантажу зазначеного вагону на справних вагонних 150-тонних електронно-тензометричних вагах (огляд-повірка 29.12.2015) та виявлено невідповідність відомостей, зазначених вантажовідправником в накладній № 51584118 фактичним параметрам.

За результатами контрольної перевірки на станції Пологи Придніпровської залізниці, був складений комерційний акт РА № 008120/16 від 30.01.2016, відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону № 66238957 виявилось, що при переваженні вага брутто 92020 кг, тара з документа - 23700 кг, нетто - 68320 кг, що більше ваги зазначеної в документі на 820 кг.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено в статті 6 глави 1 Статуту залізниць накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з статтею 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084), а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до цих Правил, а саме пункт 2.1 та пункт 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, "кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з пунктом 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником зазначених відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з пунктом 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (далі - Правила № 567/6855).

Пунктом 22 "Правил видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до пункту 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

На станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акта РА № 008120/16 від 30.01.2016 про те, що під час перевірки різниці проти цього акта не виявлено. Зазначений розділ засвідчений штемпелем станції призначення та підписами уповноважених осіб.

Згідно з статтями 118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно з статтею 118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення). У даному випадку провізна плата складає 5097 грн.: сума штрафних санкцій 5097 грн. х 5 = 25486 грн.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі статтею 122 Статуту залізниць, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Штраф нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Як вбачається з касаційних матеріалів, фактично, скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині стягнення з нього штрафу у розмірі 25486 грн. (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення).

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Доводи скаржника про відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу у накладній та відсутності через це загрози безпеки руху, не можуть бути підставою для скасування судових актів у даній справі, оскільки цьому доводу надавалася оцінка судами та вони були мотивовано відхилені ними.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати, який підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Водночас визнаються неспроможними посилання скаржника на безпідставну, на його думку, відмову суду у зменшенні розміру штрафних санкцій, позаяк приписи частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених законом умов (винятковість випадку, наявність обставин, що мають істотне значення), чого суди попередніх інстанцій у даному випадку не встановили.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 905/1881/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга