ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 904/5747/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Іванової Л.Б.

за участю представників:

позивача - Бараннікова І.В.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Профіт Плюс 2015"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016

у справі № 904/5747/16 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Приватного підприємства "Профіт Плюс 2015"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 (суддя Ярошенко В.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, ПП "Профіт Плюс 2015" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: суддя Парусніков Ю.Б. - головуючий, судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) апеляційну скаргу ПП "Профіт Плюс 2015" повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016, а справу направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для розгляду по суті. Скарга мотивована порушенням господарським судом апеляційної інстанції вимог ст.ст. 32, 34, 94, 95, 97 ГПК України. Так, на думку скаржника, нормами ГПК України не регулюється питання щодо способу відправлення копії скарги іншій стороні у справі, тому право вибору способу відправлення належить відправнику.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Господарський суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу позивача виходив з того, що скаржником в якості доказу відправлення скарги іншій стороні у справі надано лише опис вкладення без документу, що підтверджує надання поштових послуг (за відсутності розрахункового документа або реєстру поштових відправлень), що є, як зазначено цим судом, підставою для повернення скарги на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

З таким висновком апеляційного господарського суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги закріплено у ст. 94 ГПК України, в частині третій якої встановлено, що до апеляційної скарги мають бути додані докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 97 цього кодексу передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Враховуючи те, що відповідачем до апеляційної скарги додано опис вкладення встановленої форми, на якому наявні: підпис працівника поштового зв'язку, календарний штемпель, правильна адреса позивача і найменування вкладення - апеляційна скарга, такий документ має враховуватися господарським судом під час прийняття апеляційної скарги до провадження.

Той факт, що розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо) підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, не означає, що лише вказані документи можуть бути належним доказом направлення стороні поштового відправлення.

Інші документи (в даному випадку опис вкладення), які відповідають встановленій законодавством формі та містять необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, також необхідно враховувати в якості належного доказу поштового відправлення.

Повернувши апеляційну скаргу у даному випадку, апеляційний господарський суд не обґрунтував з посиланням на приписи чинного законодавства висновок про те, що лише розрахунковий документ може бути належним доказом направлення іншій стороні поштового відправлення.

Враховуючи викладене, апеляційним господарським судом у даному випадку неправильно застосовано приписи п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України, що призвело до помилкового повернення апеляційної скарги ПП "Профіт Плюс 2015" без розгляду.

За таких обставин ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а справу слід передати на розгляд господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Профіт Плюс 2015" задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 904/5747/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Іванова