ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 29/5005/952/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргуарбітражного керуючого ОСОБА_4, м. Дніпрона постанову та ухвалувід 10.10.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 господарського суду Дніпропетровської областіу справі№ 29/5005/952/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранкорк", м. Дніпродо фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропровизнання банкрутомліквідатор арбітражний керуючий Венська О.О.

в судовому засіданні взяли участь представники:

арбітражного керуючого ОСОБА_4ОСОБА_7, довір.,ПАТ "Укрсиббанк"Ігнатенко В.Л., довір.,ТОВ "Кей-Колект"Дутчак В.Ф., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 порушено провадження у справі № 29/5005/952/2012 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранкорк" (далі-Кредитор, Товариство) в порядку норм ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2012 Підприємця визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4 як ліквідатора ФОП ОСОБА_5, задоволено клопотання публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП "Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП "Факторинг Україна") і призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Венську О.О. тощо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 13.09.2016 (суддя Владимиренко І.В.) відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_4 про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 за нововиявленими обставинам, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 в частині припинення повноважень арбітражного керуючого ОСОБА_4 як ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишено без змін.

Не погодившись із цією ухвалою суду, арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016, скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ПАТ "Укрсиббанк", ТОВ "Кей-Колект", ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" про призначення ліквідатором у справі ФОП ОСОБА_5 арбітражного керуючого Венської О.О. відмовити.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників: скаржника, ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Кей-Колект", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_4 про перегляд та скасування за нововиявленими обставинами ухвали від 16.10.2014, місцевий суд встановив, що за цією ухвалою було припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4, як ліквідатора Боржника, за результатами розгляду скарг кредиторів у зв'язку із неналежним виконанням ним повноважень ліквідатора у даній справі та порушенням вимог Закону про банкрутство. При цьому було призначено іншого ліквідатора - арбітражного керуючого Венську О.О. У зв'язку із цим суд вказав, на те, що анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4 згідно наказу Міністерства юстиції України (який згідно рішення суду в адміністративній справі був визнаний протиправним) було не єдиною підставою для припинення повноважень вказаного арбітражного керуючого.

Підтримуючи вказаний висновок, апеляційний суд зазначив, що постанова в адміністративній справі про визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України про анулювання згаданого вище свідоцтва було винесено 07.10.2014 -до ухвалення місцевим судом рішення у даній справі від 16.10.2014, тобто арбітражному керуючому ОСОБА_4 було відомо про встановлений факт визнання зазначеного вище наказу протиправним.

Заперечуючи наведені вище висновки, заявник в касаційній скарзі вказує на те, що єдиною підставою припинення його повноважень ліквідатора у даній справі був наказ Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого, справа за цим питанням розглядалась близько 10 місяців, а інших підстав судом зазначено не було. При цьому скаржник наголошує на тому, що за рішенням в адміністративній справі (про визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України про анулювання згаданого вище свідоцтва) було встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_4 у справі про банкрутство Підприємця всі дії були виконані у межах законодавства про банкрутство відповідно до норм Закону про банкрутство. Ухвала ж від 16.10.2014 за результатами здійснення апеляційного провадження (згідно постанови від 02.02.2015) переглядалась лише в частині призначення арбітражного керуючого Венської О.О. та не стосується питання припинення повноважень арбітражного керуючого ОСОБА_4

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними скаржником запереченнями, оскільки вони викладені всупереч норм процесуального права та встановлених судами в оскаржуваних рішеннях обставин справи.

Так, як вбачається із заяви арбітражного керуючого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали місцевого суду від 16.10.2014, а також було встановлено судами попередніх інстанцій, у якості нововиявленої обставини заявник послався на факт визнання за рішенням суду від 07.10.2014 в адміністративній справі протиправним наказу Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23.06.2014, яким в свою чергу було анульовано свідоцтво НОМЕР_1 від 26.03.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_4. Цим же рішенням адміністративного суду Міністерство юстиції України було зобов'язано відновити дію цього свідоцтва та внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

У якості правових підстав своїх вимог заявником були визначені приписи п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, відповідно до яких підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нормами ч. 1 цієї ж статті передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Отже, виходячи з наведених норм та враховуючи приписи, що наведені в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2012 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

В п. 4 цієї постанови зазначено, що днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Як вже зазначено вище, скаржник вказав, що нововиявлені обставини були встановлені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі № 804/9907/14 (т. 9 а.с. 9-12), тобто в судовому рішенні, яке було винесено до ухвалення рішення у даній справі від 16.10.2014. При цьому, касаційний суд звертає увагу на те, що арбітражний керуючий ОСОБА_4 брав участь та був присутній в судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді 07.10.2014.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Отже, з моменту винесення адміністративним судом - з 07.10.2014 арбітражному керуючому ОСОБА_4 стало відомо про обставини щодо визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23.06.2014, яким в свою чергу було анульовано свідоцтво НОМЕР_1 від 26.03.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_4. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 16.10.2014 у даній справі, коли вирішувалось питання щодо скарг на його дії у даній справі та щодо повноважень ліквідатора Боржника, арбітражний керуючий ОСОБА_4 не був присутній та не брав участь у справі і письмових клопотань або заяв щодо визначених обставин у даній справі не подав та господарський суд, відповідно, не повідомив (т. 6 а.с. 147-149).

Таким чином, до ухвалення у даній справі 16.10.2014 ухвали про припинення повноважень арбітражного керуючого ОСОБА_4 йому вже було відомо про обставини, які згідно власної заяви були визначені цим арбітражним керуючим саме як нововиявлені стосовно ухвали від 16.10.2014.

Поряд з викладеним, касаційний суд звертає увагу на те, що арбітражним керуючим ОСОБА_4 ухвала від 16.10.2014 ні в частині припинення його повноважень у даній справі, ні повністю не оскаржувалась ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

У зв'язку із вищевикладеним та виходячи з положень ст. 112 ГПК України касаційний суд дійшов висновку, що визначені арбітражним керуючим ОСОБА_4 в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали місцевого суду у даній справі від 16.10.2014 обставини не є нововиявленими у розумінні норм вказаної статті, а тому не можуть бути підставою для перегляду та скасування ухвали від 16.10.2014 за нововиявленими обставинами.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного, обґрунтованого та такого, що відповідає і обставинам справи, і нормам законодавства висновку про відмову арбітражному керуючому ОСОБА_4 в задоволені заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали місцевого суду від 16.10.2014.

У зв'язку із викладеним оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін, як законні, обґрунтовані та такі, що відповідають обставинам справи, а касаційна скарга - залишенню без задоволення.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 23, 25, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 41, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 у справі № 29/5005/952/2012 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 30.11.2016 року.