ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 921/152/15-г/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.06.2015у справі№ 921/152/15-г/8Господарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення заборгованості в сумі 73817,33 грнза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.09.2015 № 02-05/720 для розгляду касаційної скарги у справі №921/152/15-г/8, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 30.09.2015, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2015 у справі №921/152/15-г/8 (суддя Гирила І.М.) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді - Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2015 у справі №921/152/15-г/8 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 73817,33 грн з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування від 04.01.2013.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з перерахуванням позивачу 23.03.2015 боргу за квитанцією № 0.0.364956933.1 на суму 73817,33 грн про сплату заборгованості по справі №921/152/15-г/8.

Позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, 25.03.2015 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості уточнити позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2015 розгляд справи відкладено на 06.04.2015 та зобов'язано позивача до дати проведення судового засідання надати (надіслати) суду спростування/визнання факту погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості та відшкодування судового збору.

При цьому, як зазначає суд, представник позивача в судовому засіданні 25.03.2015 зазначив, що кошти в сумі 73817,33 грн відповідачем внесені на загальний рахунок банку, а не на рахунок, призначений для погашення заборгованості за кредитним договором. Відомості про повне погашення заборгованості за договором від 04.01.2013 у банку станом на 25.03.2015 відсутні.

Позивач 06.04.2015 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника банку в іншому судовому процесі та надав розрахунок заборгованості відповідача станом на 24.03.2015.

Розглянувши вищенаведені клопотання сторін, надавши оцінку позовних вимогам позивача про стягнення заборгованості в сумі 73817,33 грн та запереченням відповідача, взявши до уваги надані відповідачем квитанцію від 23.03.2015 №0.0.364956933.1 на суму 73817,33 грн та розрахунок заборгованості відповідача станом на 24.03.2015 дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд виходив з того, що заявлена позивачем сума заборгованості 73817,33 грн сформована станом на 28.11.2014 і відповідачем ця сума перерахована позивачу за квитанцією від 23.03.2015 №0.0.364956933.1 на рахунок банку, який вказано у договорі банківського обслуговування від 04.01.2013.

При цьому, розрахунок заборгованості, наданий відповідачем 06.04.2015 сформований станом на 24.03.2015 і інших документів, які витребовувались судом (ухвала від 25.03.2015) відповідач не надав.

Що стосується клопотання позивача від 06.04.2015 про відкладення розгляду справи, то суд його відхилив, врахувавши при цьому права та обов'язки сторін та зважаючи на строки розгляду справи, встановлені ГПК України. Окрім того, позивачу було надано можливість надати документи, про які він заявляв в своєму клопотанні від 25.03.2015 (ухвала від 25.03.2015), однак останній своїм правом не скористався.

Здійснюючи перегляд ухвали в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для її скасування та направлення справи на розгляд. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що квитанція від 23.03.2015 №0.0.364956933.1 не відповідає вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки запис в графі "призначення платежу" - "готівкові надходження власних коштів по заборгованості у справі №921/152/15-г/8 від 10.02.2015 року" не відображає чіткого змісту призначення цього платежу.

Суд звернув увагу, що представник позивача зазначав, що кошти в сумі 73817,33 грн внесені відповідачем на загальний рахунок банку, а не на рахунок, призначений для погашення заборгованості за кредитним договором і відомості про повне погашення заборгованості за договором від 04.01.2013 у банку станом на 25.03.2015 відсутні.

До того ж, представник позивача надав суду розрахунок заборгованості станом на 24.03.2015, згідно якого заборгованість є непогашеною.

На переконання апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд не врахував усіх дійсних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, при прийнятті судового рішення не надав оцінки тому, що заявлена позивачем сума заборгованості 73817,33 грн була сформована станом на 28.11.2014 і саме ця сума перерахована відповідачем за квитанцією від 23.03.2015 №0.0.364956933.1 на рахунок позивача, який вказано у договорі банківського обслуговування від 04.01.2013 (26007060314242), а тому позивач має можливість ідентифікувати природу платежу за зазначеною квитанцією.

Відтак, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується уточнення позовних вимог, про яке зазначено позивачем в клопотанні від 25.03.2015, то суд першої інстанції відклав розгляд справи з метою надання останньому можливості збільшити/зменшити позовні вимоги, але останній не скористався своїм правом, а тому суд здійснював подальший розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України та строки, визначені ст. 69 ГПК України.

Відносно не задоволення судом першої інстанції клопотання позивача від 25.03.2015 про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому процесі, слід звернути увагу, що таке клопотання у відповідності до ст. 32, 33 ГПК України має бути обґрунтоване певними засобами доказування. Крім того, при зверненні з таким клопотанням учасник судового процесу (в даному випадку позивач, який є юридичною особою) має враховувати положення ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

При цьому, наданий позивачем до клопотання від 06.04.2015 розрахунок заборгованості відповідача станом на 24.03.2015 суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як збільшення позовних вимог, оскільки зазначений документ не оформлений у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Водночас, стаття 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає вичерпний перелік підстав для повернення з державного бюджету судового збору.

Відповідно до цієї статті (в редакції, чинній на момент винесення ухвали суду першої інстанції від 06.04.2015), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3)відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

При цьому, за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, згідно з якою якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України визначено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що спір виник з вини відповідача, то при винесенні ухвали від 06.04.2015 про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд мав вирішити питання віднесення судового збору на особу, з вини якої виник спір та застосувати ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі №921/152/15-г/8 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2015 у справі №921/152/15-г/8 залишити без змін, доповнивши резолютивну частину ухвали пунктом 2 наступного змісту:

"2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору."

Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2015 у справі №921/152/15-г/8 вважати пунктом 3.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказів доручити Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР