ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 915/1768/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівСибіги О.М., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПрокуратури Одеської області, м. Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 рокуу справі господарського суду Миколаївської областіза позовомПрокурора міста Миколаєва, м. Миколаїв в інтересах державидо1. Миколаївської міської ради, м. Миколаїв; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична база "Південний Буг", м. Миколаївпровизнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування реєстрації речового права, зобов'язання повернути земельні ділянки

за участю представників

прокуратури: Суходольський С.М., посвідчення ГПУ від 05.09.2013 року № 020273,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Бортик Р.О.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор міста Миколаєва в інтересах держави звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Миколаївської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична база "Південний Буг" (далі за текстом - ТОВ "ТБ "Південний Буг") про визнання незаконними та скасувати п. п. 19, 19.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 17/8 від 12.12.2003 року про затвердження проекту відведення та надання ТОВ "ТБ "Південний Буг" в оренду на 3 роки земельної ділянки загальною площею 6 296 кв.м. із земель населеного пункту, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель поточного будівництва, для будівництва туристичної бази поблизу житлових будинків № № 13-15 по Бузькому бульвару; визнання незаконним та скасувати п. 22 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 23/45 від 20.12.2012 року про продовження ТОВ "ТБ "Південний Буг" на 2 роки строку оренди земельної ділянки загальною площею 6 296 кв.м, залишивши земельну ділянку в землях поточного будівництва, для завершення будівництва туристичної бази в районі житлових будинків № № 13-15 по Бузькому бульвару; визнання недійсним на майбутнє Договору оренди землі № 9335 від 11.07.2013 року, укладеного Миколаївською міськрадою та ТОВ "ТБ "Південний Буг" щодо земельної ділянки площею 6 296 кв. м (кадастровий номер 4810137200:07:001:0001) поблизу житлових будинків № №13-15 по Бузькому бульвару в м. Миколаєві; зобов'язання ТОВ "ТБ "Південний Буг" повернути Миколаївській міськраді земельну ділянку площею 6 296 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:07:001:0001) нормативною грошовою оцінкою 1 496 622, 10 грн. поблизу житлових будинків № № 13-15 по Бузькому бульвару в м. Миколаєві у стані, в якому її одержано в оренду; визнання незаконними та скасувати п. п. 9, 9.1 рішення Миколаївської міськради № 44/32 від 04.03.2010 року про затвердження проекту землеустрою та надання ТОВ "ТБ "Південний Буг" земельної ділянки в оренду загальною площею 1 500 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, у тому числі 1 500 кв.м. відведених під будівництво, зарахувавши її до земель іншого призначення (землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по Бузькому бульвару в районі житлових будинків № № 13-15; визнання незаконним та скасувати п. 3 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 27/42 від 04.04.2013 року про продовження ТОВ "ТБ "Південний Буг" на 40 місяців з дати прийняття рішення строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:07:001:0002) загальною площею 1 500 кв.м., яка була надана рішенням Миколаївської міськради № 5/34 від 21.04.2011 року, для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по Бузькому бульвару, в районі житлових будинків № №13-15; визнання недійсним на майбутнє Договору оренди землі № 9457 від 22.08.2013 року, укладеного Миколаївською міськрадою та ТОВ "ТБ "Південний Буг" щодо земельної ділянки площею 1 500 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:07:001:0002) поблизу житлових будинків № №13-15 по Бузькому бульвару в м. Миколаєві та зареєстрованого 04.10.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2807485; скасування рішення Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 6628900 від 10.10.2013 року 12:25:06 та запис про інше речове право 2807485 від 04.10.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнання незаконним та скасування п. 8 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 44/34 від 19.11.2014 року про продовження ТОВ "ТБ "Південний Буг" до 01.07.2016 року відповідно до довідки про тривалість будівництва строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:07:001:0002) загальною площею 6 296 кв.м., за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 20.12.2012 року № 23/45, залишивши її в землях поточного будівництва для завершення будівництва туристичної бази в районі житлових будинків № № 13-15 по Бузькому бульвару; зобов'язання ТОВ "ТБ "Південний Буг" повернути Миколаївській міськраді земельну ділянку площею 1 500 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:07:001:0002) нормативною грошовою оцінкою 356 565 грн. поблизу житлових будинків № № 13-15 по Бузькому бульвару в м. Миколаєві у стані, в якому її одержано в оренду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог, оскільки рішення Миколаївської міської ради про надання в оренду ТОВ "ТБ "Південний Буг" земельних ділянок не суперечить положенням норм містобудівного законодавства, так як земельна ділянка площею 6 296 кв. м. була надана саме для розміщення об'єкту, який призначений для відпочинку, - туристичної бази; також, ТОВ "ТБ "Південний Буг" було отримано Позитивний висновок № 01/31 комплексної державної експертизи щодо проекту будівництва "ТБ "Південний Буг" по Бузькому бульвару, 13-15 в м. Миколаєві; щодо посилань прокуратури на п. 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 року, то вказана норма регулює розміщення житлово-громадських об'єктів, а також дачних поселень сельбищної території (розділ 4 "Вимоги до розміщення та організації сельбищної території"), а відтак не може бути застосована до спірних правовідносин; крім того, правові позиції викладені у постанова Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справі № 915/1220/13 також не можуть застосовуватись до даних правовідносин, оскільки правовідносини у зазначеній справі виникли у зв'язку із надання в користування земельної ділянки поза межами населених пунктів.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, прокуратура Одеської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 10.03.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги повністю, а представник відповідача-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-1 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2003 року ТОВ "ТБ "Південний Буг" звернулось до Миколаївського міського голови із заявою про відведення земельної ділянки для будівництва туристичної бази по вул.Бузький бульвар, в районі будинків №13-15.

Листом № 11441/050318 від 09.12.2003 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради надав ТОВ "ТБ "Південний Буг" дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки необхідної для будівництва туристичної бази в районі житлових будинків 13-15 по Бузькому бульвару.

В 2003 році підприємство громадської організації "Міський земельно-кадастровий центр" на замовлення ТОВ "ТБ "Південний Буг" виготовило Проект відведення земельної ділянки в оренду для будівництва туристичної бази в районі ж/будинків 13-15 по Бузькому бульвару в Заводському районі м. Миколаєва.

Межі та площа земельної ділянки, що проектувалась до відведення в оренду, визначені згідно умов відведення земельної ділянки Миколаївського міського управління земельних ресурсів вих. № 1894/22 від 10.12.2003 року, наданих Головним державним інспектором по використанню та охороні земель м. Миколаєва, а також висновків Головного управління містобудування та архітектури № 17-5379/2 від 17.12.2003 року, Миколаївського регіонального управління водних ресурсів № 194 від 05.04.2004 року, Міської санітарно-епідеміологічної служби № 2220/5 від 12.12.2003 року, Державного управління екології та природних ресурсів у Миколаївській області вих. № 05/3502 від 30.12.2003 року, Державної інспекції по охороні пам'яток культури в Миколаївській області № 1101 про можливість розташування об'єкту, розмірів та умов вилучення (викупу) земельної ділянки (за наслідками обстежень) від 15.12.2003 року, Миколаївського міського управління земельних ресурсів № 291 від 19.02.2004 року.

Відповідно до пояснювальної записки до Проекту відповідно до УКЦВЗ земельна ділянка віднесена до земель поточного будівництва - код 1.21. Проектом передбачено відведення в оренду ТОВ "ТБ "Південний Буг" земельну ділянку площею 6 296 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування. Згідно УКПОКЧЗД на земельну ділянку діють обмеження типу 4.3.1 - санітарно-захисна зона інженерно-технічних споруд та комунікацій (висновок Головного управління містобудування та архітектури №17-5379/2 від 17.12.2003 року). Площа земельної ділянки в зоні дії обмежень становить 926 кв.м., що також відображено на Плані меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки.

Рішенням Миколаївської міської ради № 17/8 від 12.12.2003 року затверджено проект відведення земельної ділянки та надано ТОВ "ТБ "Південний Буг" в оренду на 3 роки земельну ділянку загальною площею 6 296 кв.м. із земель населеного пункту, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель поточного будівництва, для будівництва туристичної бази поблизу житлових будинків № № 13-15 по Бузькому бульвару.

11.05.2014 року на підставі рішення Миколаївської міської ради № 17/8 від 12.12.2003 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ТБ "Південний Буг" (орендар) було укладено Договір оренди землі, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17.05.2004 року за № 2465, відповідно до п. п. 1.1., 2.1 якого Миколаївська міська рада передає, а ТОВ "ТБ "Південний Буг" приймає в оренду земельну ділянку площею 6 296 кв.м. (землі поточного будівництва), для будівництва туристичної бази поблизу житлових будинків № 13-15 по Бузькому бульвару /Заводський район/, згідно з планом земельної ділянки, акта перенесення меж земельної ділянки в натурі, акта приймання-передачі об'єкта оренди, планом відведення земельної ділянки, що є невід'ємними частинами цього договору. Земельна ділянка передається в оренду, з правом передачі її в суборенду, строком на 3 роки з дати прийняття рішення.

В подальшому, рішеннями Миколаївської міської ради № 7/23 від 09.11.2006 року, № 38/31 від 01.10.2009 року, № 23/45 від 20.12.2012 року продовжувався строк оренди земельної ділянки загальною площею 6 296 кв.м., яку залишено в землях поточного будівництва, для завершення будівництва туристичної бази, а між Миколаївською міською радою та ТОВ "ТБ "Південний Буг" на підставі вищевказаних рішень укладались відповідні договори про продовження строку оренди земельної ділянки.

Рішенням Миколаївської міськради № 23/45 від 20.12.2012 року (що оскаржується прокурором у даній справі) продовжено ТОВ "ТБ "Південний Буг" на 2 роки строк оренди земельної ділянки загальною площею 6 296 кв.м, залишивши земельну ділянку в землях поточного будівництва, для завершення будівництва туристичної бази в районі житлових будинків № №13-15 по Бузькому бульвару.

11.07.2013 року на підставі рішення Миколаївської міськради № 23/45 від 20.12.2012 року між Миколаївською міською радою та ТОВ "ТБ "Південний Буг" укладено договір оренди землі № 9335 щодо земельної ділянки площею 6 296 кв.м (кадастровий номер 4810137200:07:001:0001) поблизу житлових будинків № №13-15 по Бузькому бульвару в м. Миколаєві, яким продовжено оренду земельної ділянки для завершення будівництва туристичної бази.

14.03.2011 року ТОВ "ТБ "Південний Буг" отримано Позитивний висновок № 01/31 комплексної державної експертизи щодо проекту будівництва "ТБ "Південний Буг" по Бузькому бульвару, 13-15 в м. Миколаєві.

11.03.2011 року ТОВ "ТБ "Південний Буг" отримано від Інспекції ДАБК у Миколаївській області дозвіл на виконання підготовчих робіт та 21.06.2011 року отримано дозвіл на виконання будівельних робіт.

01.07.2009 року ТОВ "ТБ "Південний Буг" звернулось до Миколаївського міського голови із заявою про відведення земельної ділянки площею 1 500 кв.м. на період будівництва туристичної бази по вул. Бузький бульвар, в районі будинків №13-15.

Рішенням Миколаївської міської ради № 36/51 від 04.09.2009 року надано ТОВ "ТБ "Південний Буг" дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 500 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі ділянки в оренду для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по Бузькому бульвару, в районі житлових будинків № №13-15.

В 2009 році КП "Госпрозрахункову проектно-вишукувальне бюро" на замовлення ТОВ "ТБ "Південний Буг" виготовило Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по бузькому Бульвару в районі ж/будинку 13-15 в Центральному районі м. Миколаєва.

Межі та площа земельної ділянки, що проектувалась до відведення в оренду, визначені згідно умов відведення земельної ділянки Управління Держкомзему у м. Миколаїв № 4401/11 від 25.11.2009 року, висновків Управління містобудування та архітектури № 17-2285/3 від 08.12.2009 року, Міської санітарно-епідеміологічної служби № 2870/5 від 09.12.2009 року, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області № 01-04/8105 від 2009 року, Департаменту житлово-комунального господарства № 6918/08-05 від 16.12.2009 року, Управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації № 4283, Управління Держкомзему у м. Миколаїв № 23 від 19.01.2010 року, Управління земельних ресурсів № 02-18/2314(09) від 22.01.2010 року.

Як вбачається з пояснювальної записки до Проекту відповідно до УКЦВЗ земельна ділянка віднесена до земель іншого призначення - код 1.21. Проектом передбачено відведення в оренду ТОВ "ТБ "Південний Буг" земельну ділянку площею 1 500 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування. Згідно КООВЗД на земельну ділянку діють обмеження типу 01.01.04 - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта зв'язку; 01.01.05 - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи; 01.06.23 - інші обмеження (газопровід, каналізація) (висновок Управління Держкомзему у м. Миколаїв № 23 від 19.01.2010 року). Площа земельної ділянки в зоні дії обмежень становить 1 137 кв.м., що також відображено на Схемі меж зон дій обмежень.

Рішенням Миколаївської міської ради № 44/32 від 04.03.2010 року затверджено проект землеустрою та надано ТОВ "ТБ "Південний Буг" земельну ділянку в оренду загальною площею 1 500 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, у тому числі 1 500 кв.м. відведених під будівництво, зарахувавши її до земель іншого призначення (землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по Бузькому бульвару в районі житлових будинків № № 13-15.

07.04.2010 року на підставі рішення Миколаївської міської ради № 44/32 від 04.03.2010 року Миколаївською міськрадою та ТОВ "ТБ "Південний Буг" було укладено Договір оренди землі, що 13.04.2010 року зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 7495, відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 3.1 якого Миколаївська міськрада передає, а ТОВ "ТБ "Південний Буг" приймає в оренду земельну ділянку площею 1 500 кв.м. для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по Бузькому бульвару, в районі житлових будинків № № 13,15. Строк дії договору 1 рік з дати його реєстрації.

В подальшому, рішеннями Миколаївської міськради № 5/34 від 21.04.2011 року, № 27/42 від 04.04.2013 року продовжувався строк оренди земельної ділянки загальною площею 1 500 кв.м., яку залишено в землях комерційного використання, залишивши її в землях іншого призначення для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по Бузькому бульвару в районі житлових будинків № № 13-15, а між Миколаївською міською радою та ТОВ "ТБ "Південний Буг" на підставі вищевказаних рішень укладались відповідні договори про продовження строку оренди земельної ділянки (договір оренди землі № 8108 від 09.06.2011 року та № 9457 від 22.08.2013 року).

Рішенням Миколаївської міської ради № 27/42 від 04.04.2013 року продовжено ТОВ "ТБ "Південний Буг" на 40 місяців з дати прийняття рішення строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:07:001:0002) загальною площею 1500 кв. м., яка була надана рішенням Миколаївської міської ради № 5/34 від 21.04.2011 року для розміщення будівельного майданчика на період будівництва туристичної бази по Бузькому бульвару, в районі житлових будинків № № 13-15.

22.08.2013 року на підставі рішення Миколаївської міської ради № 27/42 від 04.04.2013 року Миколаївською міськрадою та ТОВ "ТБ "Південний Буг" укладено Договір оренди землі № 9457 щодо земельної ділянки площею 1 500 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:07:001:0002) поблизу житлових будинків №№ 13-15 по Бузькому бульвару в м. Миколаєві, що зареєстрований 04.10.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2807485.

В обґрунтування позовних вимог прокурор міста Миколаєва посилався на те, що рішення Миколаївської міськради, якими затверджено проекти відведення та надано ТОВ "ТБ "Південний Буг" в оренду дві земельні ділянки, суперечать законодавству, оскільки земельні ділянки розташовані в межах прибережних захисних смуг, будівництво на яких заборонено (ст. ст. 60, 62 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 88, 90 Водного кеодексу України, п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 року) та відповідачами порушено містобудівне законодавство (ст. 17 ЗУ "Про основи містобудування", ст. 48 ЗУ "Про охорону земель", п. п. 5.1, 5.2, 10.1, 10.4 ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 року № 44 та п. 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 року).

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, з якими погоджується і колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшли законних та обгрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення таких вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 87 Водного кодексу України (в редакції від 11.06.2003 року, від 04.06.2008 року) для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється: 1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

Згідно з ч. ч. 5 - 8 ст. 87 Водного кодексу України (в редакції від 11.06.2003 року, від 04.06.2008 року) зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 11.06.2003 року, від 04.06.2008 року) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 89 Водного кодексу України (в редакції від 11.06.2003 року, від 04.06.2008 року) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Відповідно до ст. 90 Водного кодексу України (в редакції від 11.06.2003 року, від 04.06.2008 року) прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; 4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 88 Водного кодексу України (в редакції від 11.06.2003 року, від 04.06.2008 року) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції від 15.10.2003 року, від 02.02.2010 року) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 року, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 року затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності (далі за текстом - Порядок № 486). Цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 5 Порядку № 486 (в редакції від 24.01.2002 року, яка діяла до 30.03.2012 року) розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Згідно з п. п. 10, 11 Порядку № 486 на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Відповідно до п. п. 14,15 Порядку № 486 виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами Рад, органами Мінекоресурсів.

Господарськими судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що на момент прийняття Миколаївською міськрадою оскаржуваного рішення № 17/8 від 12.12.2003 року (щодо земельної ділянки площею 6 296 кв.м.) ще не діяв Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 року. На момент прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваного рішення № 44/32 від 04.03.2010 року (щодо земельної ділянки площею 1 500 кв.м.) ТОВ "ТБ "Південний Буг" було отримано позитивний висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області № 01-04/8105 від 2009 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до матеріалів робочого проекту "Визначення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування м.Миколаєва", а також Ситуаційного плану, виготовленого КП "Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро" та Інформацій Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради № 02-03/54 від 21.01.2015 року, № 02-19/179 від 09.02.2015 року земельна ділянка за адресою Бузький Бульвар № 13-15, яка надана в оренду ТОВ "ТБ "Південний Буг", знаходиться поза межею прибережної захисної смуги.

Поряд з цим, прокурором не надано інших доказів, які б надавали підстави для висновку що спірні земельні ділянки перебували на момент прийняття Миколаївською міськрадою оскаржуваних рішень в межах встановлених з урахуванням умов забудови м. Миколаєва прибережних захисних смуг.

Господарськими судами правомірно зауважено, що посилання прокуратури на те, що прибережна захисна смуга встановлюється шириною не менш як 2 кілометри від урізу води в силу закону, в даному конкретному випадку є неправомірним, оскільки до правовідносин у даній справі мають застосовуватись спеціальні норми, які регулюють розміри та порядок встановлення прибережних захисних смуг саме в населених пунктах та які передбачають необхідність врахування конкретних умов забудови в межах міст (ч. 4 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, п.10 Порядку № 486).

Згідно з ч. ч. 2 - 4 ст. 48 Закону України "Про охорону земель" (в редакції від 19.06.2003 року) розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів. Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи користування, у тому числі на умовах оренди, земельною ділянкою, у порядку, передбаченому законом. Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та спорудження конкретних об'єктів здійснюються на підставі затвердженої містобудівної документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях несільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції від 11.06.2003 року, від 08.12.2009 року) містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для, зокрема: підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.10 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції від 20.04.2000 року, від 14.10.2009 року) планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції від 20.04.2000 року, від 14.10.2009 року) нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови. Державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції від 20.04.2000 року, від 14.10.2009 року місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. ч. 5 - 8,10 - 11 ст. 22 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції від 20.04.2000 року, від 14.10.2009 року) місцеві правила забудови складаються із текстової частини та графічної частини - плану зонування. У текстовій частині місцевих правил забудови визначається перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон. Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок. На плані зонування встановлюється поділ території населеного пункту на зони з допустимими та переважними видами використання земельних ділянок. План зонування та перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок розробляються для всієї території населеного пункту або окремої його частини. При розробленні землевпорядної документації враховуються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, визначені місцевими правилами забудови.

Відповідно до Інформації Управління містобудування та архітектури міської ради від 18.10.2014 року № 17-5137 функціональне призначення земельної ділянки по вул. Бузький Бульвар в районі житлових будинків № 13-15 визначено як територія зелених насаджень загального користування поряд з територією громадської забудови у відповідності до Генерального плану міста Миколаєва (1985 року) та у відповідності до Генерального плану міста Миколаєва (2009 року). Також у цій Інформації вказано, що у відповідності до Правил використання та забудови території м. Миколаєва (2003 року) функціональне призначення земельної ділянки по вул. Бузький Бульвар в районі житлових будинків № 13-15 визначено як територіально-планувальна зона ПР-2 - перспективна ландшафтна зона загальноміського значення (до переважних видів використання відноситься рекреаційні установи - туристські готелі, будинки відпочинку, пансіонати, мотелі і т.ін.).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.4 ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 року № 44, територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т.ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.

До ландшафтно-рекреаційної території входять озеленені й водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити парки, лісопарки, міські ліси, ландшафти, що охороняються, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, які формують систему відкритих просторів; заміські зони масового короткочасного і тривалого відпочинку, міжселищні зони відпочинку; курортні зони (у містах і селищах, що мають лікувальні ресурси).

Згідно з п. 5.2 ДБН 360-92* при функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення.

Відповідно до п. 10.1 ДБН 360-92* при плануванні і забудові населених місць слід керуватись такими принципами: збереження і раціональне використання цінних природних ресурсів; дотримання нормативів гранично допустимих рівнів екологічного навантаження на природне середовище територій з урахуванням потенціальних його можливостей; виділення ландшафтно-рекреаційних територій і заборона на них господарського та іншого будівництва, що перешкоджає використанню даних зон за їх прямим призначенням; дотримання санітарних нормативів, установлення санітарно-захисних зон для охорони водойм, джерел водопостачання, курортних, лікувально-оздоровчих зон, населених місць та інших територій від забруднення та шкідливих впливів.

Згідно з п. п. "а, " "б" п. 10.4 ДБН 360-92* розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається: а) на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон; б) на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства.

Пунктом 34 Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 року № 15/41 передбачено списки видів дозволеного використання нерухомості в різних функціонально-планувальних зонах, а саме переважним видом використання земельних ділянок, що відносяться до "Р - 2 зона ландшафтно-рекреаційна загальноміського значення" є, зокрема, рекреаційні установи (готелі, туристські готелі, будинки відпочинку, пансіонати, мотелі і т. ін.).

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що рішення Миколаївської міськради про надання в оренду ТОВ "ТБ "Південний Буг" земельних ділянок не суперечить вищевказаним положенням норм містобудівного законодавства, оскільки земельна ділянка площею 6 296 кв. м. була надана саме для розміщення об'єкту, який призначений для відпочинку, - туристичної бази і ТОВ "ТБ "Південний Буг" було отримано Позитивний висновок № 01/31 комплексної державної експертизи щодо проекту будівництва "ТБ "Південний Буг" по Бузькому бульвару, 13-15 в м. Миколаєві.

При цьому, суд касаційної інстанції відзначає, що посилання прокурора на положення п. 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996 року, є необгрутованими, оскільки дана норма регулює розміщення житлово-громадських об'єктів, а також дачних поселень сельбищної території (розділ 4 "Вимоги до розміщення та організації сельбищної території"), а відтак не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи вищезазначені правові приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про недоведеність позовних вимог прокуратури в частині визнання незаконними та скасування рішень Миколаївської міської ради про надання в оренду земельних ділянок відповідачу ТОВ "ТБ "Південний Буг", а оскільки решта позовних вимог є похідними від позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Миколаївської міськради, такі вимоги також правомірно залишено без задоволення через їх необґрунтованість та безпідставність.

Крім того, суд касаційної інстанції відзначає, що посилання прокуратури на недослідження судами питання належності спірних земельних ділянок до прибережної захисної смуги не може слугувати підставою для скасування рішень Миколаївської міської ради, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту та порядок встановлення прибережних захисних смуг саме в населених пунктах з огляду на законодавчі приписи передбачає необхідність врахування конкретних умов забудови в межах міст.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи прокуратури Одеської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у справі № 915/1768/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіО.М. Сибіга Г.М. Фролова