ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2015 року Справа № 914/430/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2015 та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справі№ 914/430/15за позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 пророзірвання договору оренди, виселення із приміщень та стягнення заборгованості по орендній платі
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі №914/430/15 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Управління комунального власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 38 403,60 грн. - заборгованість з орендної плати. Розірвано договір оренди нежитлових приміщень №Ф-8982 від 01.04.2014 року укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 повернути (виселити) орендовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 143,8 кв.м.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2014 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-8982-14, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі наказу Управління комунальної власності ДЕП ЛМР від 19.03.2014 р. №11-А, на умовах визначених цим договором зобов'язався передати, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 143,8 кв.м., а саме приміщення 1-го поверху, позначені в технічній документації під індексами 22, 24, 28, 29, 30, 31, 32, 33, площею 84,1 кв.м. та приміщення школи під індексами 23, 25, 27, площею 59, 7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Затишне" (балансоутримувач).
Відповідно до п. 2.1. договору об'єкт оренди використовується орендарем для комерційної діяльності.
Відповідно до п.3.3 договору оренди при передачі об'єкта оренди складається акт приймання передачі, які підписують орендар та орендодавець.
Згідно з п. 4.1. договору оренди, термін оренди договору визначений на 5 років, з 01 квітня 2014 року до 01 квітня 2019 року включно.
Відповідно до п. 5.1. договору оренди розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 4200,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу сумою. Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 50400,00 грн. без ПДВ.
Згідно п. 5.3. договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.
Згідно п. 5.8. договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Відповідно до п. 7.1.2. договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до умов укладеного договору, між сторонами 02.04.2014 року підписано акт приймання-передачі, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди згідно Договору оренди в задовільному стані.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради вказувало на те, що відповідач не сплачував оренду плату протягом 01.04.2014 по 31.10.2014, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 38403,60 грн., що відповідно є підставою для дострокового розірвання укладеного між сторонами договору.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідачем не сплачено орендну плату за користування об'єктом оренди у період з 01.04.2014 по 31.10.2014, а також враховуючи умови укладеного договору щодо дострокового розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати протягом трьох місяців, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та відповідно стягнення 38403,60 грн. та розірвання укладеного договору. Крім того, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо виселення відповідача з орендованих приміщень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного договору, не сплачував орендну плату протягом 01.04.2014 по 01.10.2014, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 38403,60 грн.
Згідно з п.6.2.5 договору оренди орендодавець має право достроково розірвати цей договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України,зокрема, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд(п.6.2.3.5 договору).
За умовами договору, чинність договору оренди припиняється за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду( п.4.10.4).
Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу иаймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
Враховуючи наведені положення законодавства, та умови укладеного між сторонами договору оренди, беручи до уваги порушення відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасного внесення орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2015 року у справі №914/430/15 залишити без змін.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді Н.М. Нєсвєтова
І.В. Вовк