ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/3723/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справі Господарського суду№ 910/3723/14 м. Києваза позовомзаступника Генерального прокурора Українидо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1) Київської міської ради, 2) обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", 4) товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд", 5) товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд", 6) товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві, 3) реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києвіпровизнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю, визнання відсутності прав

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Тертишник О.І., посв. від 29.12.2014 № 031101;відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: відповідача-4: відповідача-5: відповідача-6: третьої особи-1: третьої особи-2: третьої особи-3:не з'явились; не з'явились; не з'явились; Долгополов В.Ю., дов. від 26.03.2015; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив визнати:

- недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва";

- недійсними видані обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" (далі - Кооператив "Текстильник") державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006294, 006295 та 006296, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00201, № 07-8-00202 та № 07-8-00203;

- недійсним виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" (далі - Товариство "Чарівне містечко") державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011932, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00404;

- недійсним виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" (далі - Товариство "Кредитбуд") державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011942, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00380;

- недійсним виданий товариству з обмеженою відповідальністю "БРОКБУД" (далі - Товариство "БРОКБУД") державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381;

- відсутність у Кооперативу "Текстильник", товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників" (далі - Товариство "Об'єднання забудовників"), Товариства "Чарівне містечко", Товариства "Кредитбуд", Товариства "БРОКБУД" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 14 848 042,69 грн.;

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 19 435 495,96 грн.;

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005 вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 162 044 062,95 грн.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР), Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та окремі роз'яснення пленумів Верховного та Вищого господарського судів України обґрунтовував тим, що Кооператив "Текстильник" незаконно набув спірні земельні ділянки за оскаржуваним рішенням на підставі ст. 41 ЗК України, оскільки він не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ЖК УРСР та ст. 41 ЗУ України, він не відповідає вимогам законодавства за кількісним складом його учасників, а сама мета отримання земельних ділянок не пов'язана з будівництвом та експлуатацією житла для членів кооперативу. Дії Кооперативу "Текстильник" щодо передачі спірних земельних ділянок до статутного капіталу Товариства "Об'єднання забудовників", яке, у свою чергу, внесло їх до статутного капіталу Товариства "Кредитбуд", Товариства "Брокбуд", Товариства "Чарівне містечко", прокурор вважає такими, що спрямовані на відчуження об'єктів права власності Українського народу, а тому порушують публічний порядок і є нікчемними відповідно до приписів ст. 228 ЦК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково. Визнано недійсними видані Кооперативу "Текстильник" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006295 та 006296, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00202 та № 07-8-00203; визнано недійсним виданий Товариству "Кредитбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011942, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00380; визнано недійсним виданий Товариству "БРОКБУД" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381; визнано відсутність у Кооперативу "Текстильник", Товариства "Об'єднання забудовників", Товариства "Кредитбуд", Товариства "БРОКБУД" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19 435 495,96 грн.;

- вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 162 044 062,95 грн.

В іншій частині позовних вимог прокурора провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю., Скрипка І.М., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. Часткове припинення провадження у справі обґрунтоване наявністю рішення господарського суду, яким в цій частині вже вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав.

Товариство "Кредитбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 в частині задоволення позовних вимог прокурора скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Кредитбуд" обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. 121 Конституції України, ст. ст. 1, 5, 257, 261, 267, 268, 316 ЦК України, ст. ст. 12, 20 ГК України, ст. ст. 152, 153, 155 ЗК України, ст. ст. 29, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" та п. 5 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", наголошуючи на тому, що прокурором при зверненні до суду з даним позовом пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Товариства "Кредитбуд" до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Кредитбуд" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що рішенням Київської міської ради (далі - Київрада) від 01.10.2007 № 348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" було вирішено:

- затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючого Кооперативу "Текстильник" на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва;

- внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови;

- внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2020 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київради від 19.07.2005 № 806/3381, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, до території зелених насаджень обмеженого користування та спеціального призначення;

- віднести земельні ділянки загальною площею 90,02 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення;

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва;

- передати Кооперативу "Текстильник", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 98,01 га на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський", наданих відповідно до пункту 5 рішення Київради від 23.10.2003 № 117/990 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 № 79-8-00247, площею 90,02 га (лист-згода сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський" від 18.06.2007 № 229), та міських земель, не наданих у власність чи користування, площею 7,99 га, з них: площею 92,82 га (ділянка № 1 - площею 5,99 га, ділянка № 2 - площею 72,52 га, ділянка № 3 - площею 14,31 га) - у власність для житлової забудови; площею 5,19 га (ділянка № 4) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території.

На підставі матеріалів справи місцевим та апеляційним господарськими судами також було з'ясовано, що:

- на підставі вказаного рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Кооперативу "Текстильник" було видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006294 (5,9911 га), ЯЖ № 006295 (72,3185 га), ЯЖ № 006296 (14,3118 га), які відповідно зареєстровані 08.01.2008 за №№ 07-8-00201, 07-8-00202 та 07-8-00203;

- в подальшому Кооператив "Текстильник" вніс спірні земельні ділянки до статутного фонду Товариства "Об'єднання забудовників" як частки засновника, яким 30.10.2008 було отримано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки серії ЯЖ №№ 030296 (5,9911 га), 030297 (72,3185 га) та 030298 (14,3118 га). В 2010 році Товариство "Об'єднання забудовників" переоформило державні акти на право власності на спірні земельні ділянки та 14.06.2010 отримало нові державні акти серії ЯЖ №№ 552532, 155592 та 155593;

- у 2010 році Товариство "Об'єднання забудовників" внесло земельну ділянку площею 14,3118 га до статутного капіталу Товариства "Брокбуд", земельну ділянку площею 5,9911 га до статутного капіталу Товариства "Чарівне містечко", а земельну ділянку площею 72,3185 га до статутного капіталу Товариства "Кредитбуд". За рахунок спірних земельних ділянок в 2010 році відповідними рішеннями загальних зборів вказаних товариств збільшено їх статутні капітали;

- 08.09.2010 Товариство "Чарівне містечко" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011932, Товариство "Кредитбуд" - серії ЯЖ № 011942, Товариство "Брокбуд" - серії ЯЖ № 011943;

- у зв'язку з переоформленням державних актів та подальшим відчуженням земельних ділянок державні акти серії ЯЖ №№ 030296, 030297 та 030298 від 30.10.2008 та серії ЯЖ №№ 552532, 155592 та 155593, видані Товариству "Об'єднання забудовників", повернуті до Головного управління земельних ресурсів КМДА, про що зроблено записи в книзі запитів реєстрації державних актів на право власності на землю;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2004 у справі № 910/24773/13 за позовом заступника прокурора міста Києва до Київради, Кооперативу "Текстильник", Товариства "Об'єднання забудовників", Товариства "Чарівне містечко", за участю третіх осіб, яке набрало законної сили 15.10.2014 та є на даний час чинним, визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва"; визнано недійсним виданий Кооперативу "Текстильник" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006294, зареєстрований 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00201; визнано недійсним виданий Товариству "Чарівне містечко" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011932, зареєстрований 08.09.2010 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00404; визнано відсутнім у Кооперативу "Текстильник", Товариства "Об'єднання забудовників", Товариства "Чарівне містечко" права власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14 848 042,69 грн.

Як вже частково зазначалось вище, виходячи з касаційних вимог Товариства "Кредитбуд", касаційний перегляд прийнятих у даній справі судових рішень здійснюється лише в частині задоволення позовних вимог прокурора.

За приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 ЗК України до повноважень Київради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Як встановлено положеннями ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як передбачено ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку про те, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Київрада зобов'язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що спірні земельні ділянки до прийняття рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 перебували у власності територіальної громади міста Києва та були безоплатно передані у власність Кооперативу "Текстильник" на підставі положень ст. 41 ЗК України.

Відповідно до ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід в обов'язковому порядку враховувати мету створення відповідного кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу. (Аналогічна правова позиція щодо необхідності вивчення міською радою мети створення, порядку організації та діяльності кооперативу викладена у постанові Верховного Суду України № 21-195а14 від 17.06.2014).

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовував свої позовні вимоги про визнання недійсним рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 зокрема тим, що:

- Кооператив "Текстильник" не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ЖК УРСР та ст. 41 ЗУ України;

- його засновники не перебували на квартирному обліку, що свідчить про відсутність підстав для покращення їх житлових умов шляхом надання земельної ділянки для будівництва будинку для членів житлового кооперативу;

- оскільки учасниками обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" були тільки 4 особи, а на відведеній земельні ділянці планувалась забудова 236 малоповерхових будинків котеджного типу, мета отримання земельних ділянок не пов'язана з будівництвом та експлуатацією житла для членів кооперативу.

Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно зі статтями 133, 137 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Частиною першою статті 134 ЖК УРСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

За змістом п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2004 у справі № 910/24773/13 визнано недійсним рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182. Вказане рішення набрало законної сили 15.10.2014, є на даний час чинним та прийняте між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих ж підстав (в частині), що слугувало підставою для часткового припинення провадження у даній справі, та свідчить про його преюдиційне значення в розумінні ст. 35 ГПК України для неї.

З даного судового рішення вбачається, що підставами для скасування рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 слугувала доведеність обставин, на які посилався прокурор при заявлені відповідних позовних вимог, зокрема встановлення судом обставин того, що Кооператив "Текстильник" було створено з порушенням вимог законодавства і у нього були відсутні правові підстави для набуття у власність спірних земельних ділянок в порядку ст. 41 ЗК України, оскільки:

- відповідно до п. 2.1.1 Статуту Кооперативу "Текстильник", затвердженого установчими зборами засновників Кооперативу "Текстильник" (протокол № 1 від 07.06.2007), зареєстрованого державним реєстратором 08.06.2007, метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту; наступної експлуатації та управління будинками кооперативу;

- пунктом 4.2 Статуту Кооперативу "Текстильник" підтверджувалося, що на момент прийняття рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 його членами (засновниками) були чотири громадянина, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що не перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- з містобудівного обґрунтування, яке містилося у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок Кооперативу "Текстильник" вбачалося, що на відведених згідно скасованого рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 земельних ділянках (загальною площею 98,01 га) планувалася забудова 236 малоповерхових будинків котеджного типу, що не відповідало визначеній меті створення Кооперативу "Текстильник", якою було забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, адже необхідність поліпшення житлових умов лише чотирьох осіб (засновників кооперативу) та членів їх сімей за рахунок будівництва 236 малоповерхових будинків котеджного типу свідчить про недотримання принципів рівності у земельних правовідносинах.

В силу статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому, з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України, захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

За таких обставин, враховуючи встановлення обставин відсутності у Кооперативу "Текстильник" на момент прийняття рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 права на отримання спірних земельних ділянок у власність на підставі статті 41 ЗК України, порушення у зв'язку із такою передачею прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Києва, а також приймаючи до уваги подальше скасування з наведених підстав відповідного рішення органу місцевого самоврядування про таку передачу, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним і обґрунтованим визнання недійсними виданих Кооперативу "Текстильник" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006295 та 006296, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) за № 07-8-00202 та № 07-8-00203.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що незаконність отримання у власність земельних ділянок по вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва площею 72,52 га та 14,31 га, в силу положень частини першої статті 316 та частини четвертої статті 373 ЦК України, унеможливлює здійснення Кооперативом "Текстильник" дій щодо розпорядження ними, у тому числі шляхом внесення до статутного фонду Товариства "Об'єднання забудовників" як частки засновника. У зв'язку з чим набуття Товариством "Об'єднання забудовників" права власності на відповідні земельні ділянки пов'язане з неправомірним позбавленням територіальної громади міста Києва права власності на них та зроблено поза її волею, що суперечить вимогам статті 321 ЦК України.

З тих самих підстав колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій і щодо неможливості набуття Товариствами "Брокбуд" і "Кредитбуд" права власності на земельні ділянки площею 14,3118 га кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 та площею 72,3185 га кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005 відповідно, як внеску Товариства "Об'єднання забудовників" до їх статутного фонду як частки засновника. А тому, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними виданого Товариству "Кредитбуд" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011942, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00380, та виданого Товариству "Брокбуд" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381.

При цьому, як вірно наголошено місцевим та апеляційним господарськими судами, до спірних правовідносин не може бути застосований інститут добросовісного набувача права на майно, оскільки спірні вимоги не стосуються витребування майна, а пов'язані з наданням правової оцінки актам як правопідтверджуючим документам. Крім того, внесення майна до статутного капіталу товариства не є платним набуттям майна, так як не пов'язано з зустрічною майновою компенсацією у вигляді коштів, товарів, послуг тощо, а тому дійсний власник майна може ставити вимогу про витребування останнього у товариства.

Визнання в судовому порядку недійсними рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 та державних актів на право власності на спірні земельні ділянку свідчить про відсутність правових підстав володіння відповідачами 2-5 земельними ділянками по вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 та площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005, у зв'язку із чим позовні вимоги прокурора про визнання відсутнім у вказаних відповідачів права власності на відповідні земельні ділянки є обґрунтованими та були правомірно задоволені господарськими судами.

При цьому, виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК, частини другої статті 20 ГК України та ст. 152 ЗК України, обраний прокурором спосіб захисту відповідає положенням чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги Товариства "Кредитбуд" наведеного вище не спростовують.

Щодо посилань Товариства "Кредитбуд" на пропущення прокурором строку позовної давності та заявлення про її застосування, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Позов у даній справі подано заступником Генерального прокурора України як позивачем.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у ГПК України внесені зміни, відповідно до яких право виступати позивачем надано прокурору.

Таким чином, з моменту набрання чинності вказаним законом, необхідно розмежовувати випадки коли: 1) прокурор є самостійним позивачем у справі; 2) позов подається прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

У першому випадку, строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні ст. 256 ЦК України. В іншому випадку, строк позовної давності обчислюється для визначеного прокурором позивача, який уособлює державу в інтересах якої подано позов, а при зверненні до суду мають місце відносини представництва (діє від імені іншої особи), то для нього не здійснюється окремий відлік строку позовної давності. Такий строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено та в інтересах якої подається прокурором позов.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким надано право прокурорам виступати позивачами, а відтак і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012.

Оскільки з 01.12.2012 р. у прокурора, в силу прийняття закону, виникла можливість бути самостійним позивачем, то не раніше даної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у даній справі.

Посилання Товариства "Кредитбуд" на справу Господарського суду м. Києва № 5/13, колегією суддів касаційної інстанції відхиляються, оскільки в наведеній справі позивачем був заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Абзацами першим та другим п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

З урахування наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, хоча і з інших підстав, проте по суті дійшли правильних висновків щодо дотримання прокурором строків позовної давності при зверненні до суду з даними позовом, а тому правові підстави для застосування наслідків, встановлених частиною четвертою статті 267 ЦК України відсутні.

При цьому, доводи скаржника щодо пропуску прокурором строку позовної давності при зверненні до суду з даними позовом в частині оскарження рішення Київради від 01.10.2007 № 348/3182 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за результатами розгляду даної справи провадження в цій частині було припинено з наведених вище підстав, що виключає можливість застосування наслідків спливу позовної давності.

Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє також доводи Товариства "Кредитбуд" щодо преюдиційності встановлених у справі № 5/13 Господарського суду м. Києва обставин справи в силу відмінності суб'єктного складу учасників спорів.

Доводи Товариства "Кредитбуд" щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті судових рішень в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 в оскаржуваній частині ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відтак вони підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/3723/14 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський