ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/3138/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Вовка І.В., Кондратової І.Д.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальності "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 рокуу справі за позовомТовариства з додатковою відповідальності "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"до 1. Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" 2. Приватного підприємства "Медікал Клінік"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2015 року ТОВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Кримська страхова компанія" 50 000 грн., а з ПП "Медікал Клінік" 150 178,38 грн. на відшкодування витрат, пов`язаними зі страховими виплатами відповідно до умов договору страхування АС № 007519 від 24.05.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року в позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені судами рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та ПАТ "Кримська страхова компанія", перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з огляду на наступне.

Постановляючи про відмову в позові суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували це відсутністю в матеріалах справи постанови компетентного суду про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а відповідно правових підстав для цивільної відповідальності відповідачів немає.

Проте визнати, що наведені судами попередніх інстанцій мотиви могли бути підставою для відмови у позові не можна.

Із наявних у справі матеріалах вбачається, що за договором добровільного страхування транспортного засобу АС № 007519 від 24.05.2013 року, укладеного між ТОВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (страховик) та ТОВ "Віді-Лізинг" (страхувальник), застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля "Ауді", д/н НОМЕР_4.

20.02.2014 року на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (296 км. 50 м.) сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Ауді" д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу марки "Фольксваген" д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, і по відношенню до останнього складено протокол про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 122920 за порушення ним вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху.

На підставі заяв страхувальника про виплату страхового відшкодування, розрахунків суми страхового відшкодування, страхових актів, рахунків-фактури СТО позивач перерахував на користь страхувальника 200 178,38 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 1308 від 15.05.2014 року, № 1309 від 15.05.2014 року, № 1144 від 25.04.2014 року, № 1159 від 28.04.2014 року, № 1180 від 29.04.2014 року.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, відшкодувавши втрати страхувальника позивач вправі вимагати відшкодування понесених ним виплат від особи, відповідальної за завдані збитки, а у разі, коли цивільно-правова відповідальність останньої в обов`язковому порядку застрахована відповідно до Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) то і від страхової організації.

При настанні страхового випадку, страхова організація, яка уклала зі страхувальником договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам під час експлуатації наземного транспортного засобу, в силу п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює виплату страхового відшкодування (регламентна виплата) як безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому враховується, що використання, зберігання або утримання наземних транспортних засобів є діяльністю з підвищеною небезпекою як для особи, яка цю діяльність здійснює, так і інших осіб.

Особливості відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки визначається ст. 1187 ЦК України.

В той же час, питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного із їх володільців перед іншим з них вирішується за правилами ст. 1166 ЦК України: шкода заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; за наявності лише вини володільця, якому заподіяно шкоду, вона йому не відшкодовується.

Визначаючи вину тієї чи іншої особи у заподіянні шкоди необхідно враховувати, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Закриття кримінального чи адміністративного провадження за правилами КПК України чи КУпАП, відмова у порушені такого провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності, вина встановлюється шляхом дослідження та оцінювання судом відповідних процесуальних документів, а у разі відсутності таких, вина конкретних осіб вирішується судом за результатами дослідження та правової оцінки всіх обставин справи.

Всупереч цьому, обставини дорожньо-транспортної пригоди судами не досліджувались, правових висновків щодо вини тієї чи іншої особи у заподіянні шкоди судові рішення не містять, а тому визнати, що у постановлених у справі судових рішеннях повно відображені всі обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, і відповідають дійсності, та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, не можна.

Враховуючи наведене, рішення місцевого господарського суду та апеляційного господарського не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і у залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді І.В. Вовк

І.Д. Кондратова