ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/28919/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4"

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.03.2015 року

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 24.06.2015 року

у справі № 910/28919/14

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4"

про стягнення боргу та штрафних санкцій

за участю представників :

позивача - Шевченко О.М.

відповідача - Семенюка М.І.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4" про стягнення 179 593 грн.80 коп. заборгованості (з них: 148 028 грн. 72 коп. - основного боргу, 17 767 грн. 32 коп. - інфляційних втрат, 6 003 грн.44 коп. - 3% річних, 392 грн. 88 коп. - пені, 7 401 грн. 44 коп. - штрафу), у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01.11.2011 року по 30.06.2014 року за договором № 03718/4-04 від 13.02.2004 року на послуги з постачання питної води та водовідведення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі №910/28919/14 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року (судді: Самсін Р.І., Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.), позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 123 345, 70 грн., пеню у розмірі 234, 50 грн., 3% річних у розмірі 5 093, 76 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 914, 20 грн., штраф у розмірі 6 167, 29 грн. судового збору у розмірі 2995,11 грн.; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій ЖБК "Харчовик-4" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з відповідача 152 750, 56 грн. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"та Житлово-будівельним кооперативом "Харчовик-4" укладено договір № 03718/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого, позивач зобов'язався надати послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

В п. 2 Договору визначено, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Пунктом 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію відповідно до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Згідно пунктів 3.4 та 3.5 Договору абонент розраховується за надані послуги за водопостачання та водовідведення у встановленому органами виконавчої влади порядку у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжного документа до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір чинних тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником розрахункового документа до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. За невиконання цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У п. 7.1 Договору сторони визначили, що цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ЖБК "Харчовик-4" договору на послуги водопостачання та водовідведення щодо своєчасної сплати платежів за надані послуги з 01.11.2011 року по 30.06.2014 року, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача утворилась заборгованість за вказаний період в заявленому розмірі.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував 3 % річних в розмірі 6 003,44 грн., інфляційних збитків в розмірі 17 767,32 грн., пеню в розмірі 392,88 грн. та штраф в розмірі 7 401,44 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 та статті 629 цього ж Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статтей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Частиною 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором за період 01.11.2011 - 30.06.2014 роки, відсутності доказів оплати ним суми заборгованості та можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктами 4.1 договору і статтею 625 ЦК України, щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, наявність факту заборгованості за постачання холодної води та прийняття стічних вод холодної води у розмірі 104 555,85 грн. та за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів у розмірі 18 789,85 грн. підтверджується арифметичним розрахунком заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод за період 01.11.2011 по 30.06.2014 роки з урахуванням актів зняття показів з приладу обліку, розшифровок рахунків абонента та зведених відомостей розщеплення сплат, платіжних вимог-доручень на оплату послуг з водопостачання та умовами договору щодо здійснення оплати наданих послуг.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, поставленої на теплові пункти для підігріву, господарські суди виходили з того, що умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, що постачається з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

Відповідно до п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37), ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Правилами № 37 визначено поняття стічних вод, яким є усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємств (з урахуванням субабонентів).

Пунктом 2.2 Правил № 37 передбачено обов'язок Водоканалу забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту.

Згідно з п. 2.4 Правил № 37 підприємства (зазначені в п. 1.2) зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

За умовами укладеного між сторонами Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п. 3.1 Договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (п. 3.3 Договору).

Таким чином, враховуючи умови вищевказаного договору та допущені відповідачем порушення норм цивільного законодавства щодо виконання зобов'язання у визначений домовленістю строк, суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з боржника суму основного боргу.

Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води (підігріву), то судові рішення в цій частині не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції в цій частині постанова суду апеляційної інстанції не перевіряється.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Пунктами 4.1, 4.2 договору на послуги водопостачання та водовідведення №03718/4-04 від 13.02.2004 року за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми; за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, висновок апеляційного господарського суду щодо здійсненого перерахунку сум 3% річних та інфляційних втрат у відношенні сум заборгованості та стягнення з відповідача відповідно 5 093,76 грн., та 14 914,20 грн. відповідає вимогам закону.

Також господарські суди попередніх інстанцій правомірно стягнули пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що йде на підігрів у розмірі 234, 50 грн. та 5% штрафу - у розмірі 6 167, 29 грн., оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання (п.п.4.1, 4.2 договору).

Доводи касаційної скарги щодо неправильного ведення обліку споживача по коду № 4-51201 та невірного обліку води за показниками лічильника відхиляються судовою колегією, як не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України. Інші доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

Відтак, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини, та правомірно задоволено частково позовні вимоги.

Таким чином, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи і вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року у справі № 910/28919/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Мележик

Судді С.В. Владимиренко

С.С. Самусенко