ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/2044/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

акціонерного банку "Укргазбанк"

на рішення господарського суду міста Києва

від 17.04.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 14.07.2015 року

у справі № 910/2044/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Хрещатик Агро"

до Публічного акціонерного товариства

акціонерного банку "Укргазбанк"

про визнання договору банківського рахунку

недійсним

за участю представників:

позивача - Биченка І.Я.

відповідача - Цурки Н.О.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" про визнання недійсним договору банківського рахунка № 257198 від 01.12.2014 р., укладеного між банком, в особі начальника відділення № 278/20 - Салащенко Оксани Олександрівни, та позивачем, в особі заступника директора - Дудник Віктора Петровича, який діяв на підставі статуту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2015 року (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року (судді: Суховий В.Г., Жук Г.А., Мальченко А.О.), позов задоволено повністю; визнано недійсним вищезазначений договір банківського рахунка № 257198 від 01.12.2014 р., стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Хрещатик Агро" 1 218 грн. судового збору.

В касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права. Крім того, позивач стверджував про неповне з"ясування усіх обставин справи, оскільки спірний правочин схвалений сторонами, про що свідчить виписка з особового рахунка, що підтверджує здійснення ТОВ "Хрещатик Агро" розрахунків з контрагентами за допомогою даного рахунка.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (відповідачем), в особі начальника відділення № 278/20 - Салащенко Оксани Олександрівни, яка діяла на підставі довіреності від 04.10.2013 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" (позивачем), в особі заступника директора - Дудника Віктора Петровича, що діяв на підставі статуту, укладено договір банківського рахунка № 257198, згідно якого банк на підставі заяви клієнта про відкриття поточного рахунка, що є невід'ємною частиною договору, відкриває ТОВ "Хрещатик Агро" поточний рахунок в національній валюті України та/або в іноземних валютах та/або в банківських металах № 26001257198.980 у відділенні 278/20 АБ "Укргазбанк", код банку 320748.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" послалось на ст.203, ст. 207, ч. 1 ст. 215 ЦК України та вказало на підписання його заступником директора Дудником В.П. за відсутності повноважень. При цьому, позивач зазначив, що Дудник Віктор Петрович не наділявся від імені зазначеної юридичної особи повноваженнями на укладення договору, не є працівником та не призначався на посаду заступника директора цього товариства. При укладенні спірного договору з банком Дудник В.П. для підтвердження своїх повноважень надав підроблені документи, зокрема: картку із зразками підпису та відбитка печатки від 06.11.2014 р., наказ про його призначення заступником директора позивача від 03.07.2012 р. та підроблені копії статутних документів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на надання Дудником В.П. під час підписання цього договору і відкриття банківського рахунка усіх належних документів, передбачених п. 3.2 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, зокрема, картки із зразками підписів і відбитка печатки, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Довгань О.Я.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вказав на наявність підстав для визнання недійсним спірного договору, встановивши, при цьому, факт підписання договору заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" - Дудником В.П. без належних повноважень, виходячи з наступного.

В договорі банківського рахунка № 257198 від 01.12.2014 р. зазначено, що він підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" заступником директора Дудником Віктором Петровичем на підставі статуту. Проте, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" станом на 01.12.2014 р. свідчить про наявність права підписувати договори лише у Іващенка Олександра Олександровича - підписанта та Ващенка Олександра Валерійовича - керівника. Крім того, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксана Ярославівна заперечила посвідчення нею 26.11.2014р. справжності підпису Ващенка Олександра Валерійовича, як директора ТОВ "Хрещатик Агро" на картках із зразками підписів для банківських операцій. Також статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" не передбачено такого виконавчого органу, як заступник директора, у зв'язку з чим у нього відсутні повноваження щодо підпису правочинів від імені зазначеної юридичної особи без довіреності.

Водночас, посилання відповідача на те, що Дудник В.П. уповноважений на укладення оспорюваного договору згідно наказу ТОВ "Хрещатик Агро" № 2 від 03.07.2012 р. відхилені судом на тій підставі, що законом не передбачено представництво за наказом, і в договорі зазначено, що він діє на підставі статуту, а не наказу.

Також судами попередніх інстанцій спростовано факт схвалення спірного правочину відповідачем за наданою останнім випискою з відкритого на підставі спірного договору рахунку, з посиланням на те, що за наявності лише банківської виписки не можна дійти висновку, що дії з перерахування коштів вчинені за розпорядженням повноважної особи позивача.

Таким чином, враховуючи положення статуту ТОВ "Хрещатик Агро", яким надано право лише директору на укладення договорів та відсутності відповідних повноваженнь у заступника директора, суди першої й апеляційної інстанцій вказали на порушення, допущені при укладенні договору, передбачені ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, якими встановлено обов"язок особи, що вчиняє правочин, мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте, вказані висновки господарських судів є передчасними.

Згідно частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій Постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. № 492, уповноважений працівник банку в присутності особи, що відкриває рахунок (власника рахунку/представника власника рахунку/особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), робить копії відповідних сторінок паспорта та/або інших документів з інформацією, яку банк має визначити відповідно до законодавства України з метою ідентифікації особи. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

Пунктом 3.2 Інструкції визначено, що банк відкриває поточний рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, на підставі: заяви про відкриття поточного рахунку, яку підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа; копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення); копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить відомості про юридичну особу; картки із зразками підписів і відбитка печатки.

Заперечуючи про позову, відповідач стверджував про відсутність достатніх доказів для визнання недійсним спірного договору.

Так, поза вагою судів попередніх інстанцій залишено факт делегування Дуднику В.П. права першого другого підпису на документах, в тому числі банківських, що підтверджується наказом директора ТОВ "Хрещатик Агро" №2 від 03.07.2012 року та карткою із зразками підписів і відбитками печатки, передбаченою вищезазначеною Інструкцією та засвідченою приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксаною Ярославівною.

При цьому, позивачем не надано доказів, що підтверджують його доводи про підробленість цих документів.

Водночас, відповідь нотаріуса, яка заперечує посвідчення нею справжності підпису на банківській картці, адресована не суду.

В силу статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4)обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про витребування додаткових доказів, зокрема, реєстру нотаріальних дій за 26.11.2014 року приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксани Ярославівни, що є доказом вчинення (не вчинення) нотаріальної дії і запису її у реєстрі, яке не задоволено судом, що позбавило можливості з"ясування питання підробки Дудником В.П. документів для відкриття рахунку в АБ "Укргазбанк".

Статтею 32 цього ж Кодексу передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до норм статті 41 цього ж Кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пропозиції учасника судового процесу з приводу повноти та всебічності проведеного експертного дослідження мають бути враховані судом під час оцінки висновку судового експерта.

Експертиза є одним із засобів доказування обставин справи, що може впливати на всебічність, повноту і об'єктивність дослідження обставин, а відтак, виконання судом вимог ст. 43 ГПК України.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Дослідження висновку експерта може виявити сумніви в його правильності. Це може виражатися в необґрунтованості висновку, в його суперечності іншим матеріалам справи тощо.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів, і не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Таким чином. судам попередніх існтанцій для перевірки справжності підпису Дудника В.П. на банківській картці із зразками підписів і відбитками печатки і наказі директора ТОВ "Хрещатик Агро" № 2 від 03.07.2012 р. слід було призначити у справі судову експертизу.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні касаційної інстанції стверджував про підроблений відтиск печатки на вищевказаних документах, що також може бути з"ясовано у експертному висновку.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного Кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути, зокрема, вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.д.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11).

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не витребувано від сторін доказів (платіжних доручень тощо) щодо здійснення періодичних проплат з відкритого банківського рахунка та податкових звітностей до контролюючих органів, тобто доказів, що підтверджують рух коштів та схвалення позивачем, в порядку ст. 241 ЦК України, дій Дудника В.П. щодо укладення спірного договору.

За таких обставин, касаційна інстанція дійшла висновку про порушення попередніми судовими інстанціями вимог статей 34, 41 та 43 ГПК України у встановленні обставин справи, що складають фактичну основу спірних правовідносин.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року у справі №910/2044/15-г скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко С.С. Самусенко