ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 904/905/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтогазова компанія"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015у справі№ 904/905/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтогазова компанія"до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Магистраль" 2.Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4простягнення 199 090, 50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2:Дейнека О.В. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 30.04.15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 904/905/15 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтогазова компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Магистраль", приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Перша", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : ОСОБА_4 про стягнення 199090,50 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Новомосковського міськрайонного суду від 31.03.2014р. у справі №183/1930/14 провадження №3/183/849/14, 15.01.2014р. о 01-20 год. на 449 км. автошляху М-07 АЗС "Аветра" третя особа - ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Рено-Магнум", державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом державний номер НОМЕР_2 не вибрав небезпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, здійснив наїзд на паливно-резервуарну колонку та опору навіс, внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, постраждалих при ДТП немає; в діях ОСОБА_4 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Зазначеною постановою ОСОБА_4 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у сумі 340 грн.

Звертаючись до суду, позивач вказував на те, що внаслідок адміністративного проступку третьої особи - ОСОБА_4 Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтогазова компанія" було завдано матеріальних збитків на суму 199 090 грн. 50 коп. за ремонтно-будівельні роботи по відновленню роботи АЗС "Аветра".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції вказали на те, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків). Крім того, щодо позовних вимог до відповідача-2 суди дійшли висновку, що позивачем не вчинено дій, які передбачені чинним законодавством для отримання страхового відшкодування, що є підставою для відмови страховика у здійснення страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога про відшкодування шкоди, завданої майну позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з Витягом Комунального підприємства „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 24.06.2010р. №26524470 про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником АЗС "Аветра" площею 172,4 кв.м., розташованої за адресою: вул. Дорожна, будинок 6, с. Римачі Любомльського району Волинської області, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтогазова компанія".

За приписами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, судами встановлено, що наказом ТОВ "Магистраль" від 26.09.2012р. №18Т, третя особа - ОСОБА_4 працював на посаді водія автотранспортних засобів на підприємстві відповідача-1.

В підтвердження позовних вимог, ТОВ "Волинська нафтогазова компанія" долучено до матеріалів справи дефектний акт від 24.03.2014р., затверджений підприємцем ОСОБА_5 та складений без участі представника відповідача-1 та третьої особи, з якого вбачається, що на АЗС по АДРЕСА_1, в результаті втручання (наїзду) було пошкоджено конструктивні елементи АЗС: - повністю пошкоджена та зміщена зі свого місця паливно-роздавальна колонка (ПРК); - деформовані знизу дві опори покриття; - погнута металева конструкція між опорами; - освітлення навісу частково знеструмлене та деформоване; - погнуті відбійники; - деформовано фундамент острівця та частково пошкоджена обшивка острівця; - частково зміщені складові частини фризу; - зміщені металеві конструкції повітки, внаслідок чого було деформовано металевий дах.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди пошкоджені споруди знаходилися у власності позивача, оскільки технічний паспорт №4607, виготовлений Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", не містить відповідних складових, а саме: - паливно-роздавальної колонки (ПРК); - опори покриття; - відбійників; - фундаменту острівця; - повітки.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Так, судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження вини третьої особи, а відповідно і відповідача-1, у завданні пошкоджень спорудам, розташованим за адресою: вул. Дорожна, будинок 6, с. Римачі Любомльського району Волинської області, оскільки відповідно до постанови Новомосковського міськрайонного суду від 31.03.2014р. у справі №183/1930/14 провадження №3/183/849/14 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди встановлено пошкодження тільки транспортних засобів.

А також, матеріали справи не містять, а позивачем не надано довідки Державної автоінспекції, яка б містила відомості щодо того, які саме складові об'єкту нерухомого майна - АЗС "Аветра", розташованого за адресою: вул. Дорожна, будинок 6, с. Римачі Любомльського району Волинської області, було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а дефектний акт, наданий позивачем, складено особами без відповідних на те повноважень.

Крім того, судами встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки "Рено Магнум", державний номер НОМЕР_1, було застраховано відповідачем-2 згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС№2209335 зі строком дії з 25.12.2013р. по 24.12.2014р.

Разом з тим, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача-2, з огляду на те, що на момент розгляду справи позивачем не надано доказів того, що ним вчинено дії передбачені чинним законодавством для отримання страхового відшкодування.

Враховуючи наведені положення законодавства, та наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги не доведеність позивачем порушення відповідачами його прав та охоронюваних законом інтересів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська нафтогазова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 року у справі №904/905/15 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк