ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 903/1062/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"УТФ ЗЕРНО"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від

08.07.2015 року

у справі № 903/1062/14 Господарського суду

Волинської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"УТФ ЗЕРНО"

до товариства з обмеженою

відповідальністю "Агротехніка"

про стягнення 95 969,15 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Маринчук В.І. дов. від 05.01.2015 р.,

відповідача - Мартинюк С.В. дов. від 08.06.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.05.2015 року (суддя - Гарбар І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" 45 797,88 грн. (з них: 45 570,00 грн. штрафу, 227,88 грн. 3% річних) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім тисяч). В стягненні 45 570 грн. штрафу та 4 601,27 грн. моральної шкоди відмовити. Провадження в частині стягнення на суму 8 170,77 грн. припинено. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" зайво сплачений судовий збір в розмірі 184,60 грн. сплачений згідно платіжного доручення № 245 від 24.10.2014 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р. (судді - Гудак А.В., Гулова А.Г., Сініцина Л.М. ) рішення Господарського суду Волинської області від 13.05.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення штрафних санкцій, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2014 р. між ТОВ "УТФ ЗЕРНО" та ТОВ "Агротехніка" укладений договір поставки № 31.

Між тими ж сторонами 21.05.2014 р. було укладено специфікацію, яка є додатком до договору поставки № 31 від 31.03.2014 р. (а.с.13). Відповідно до вищезазначеної специфікації сторони погодили: поставка сої товарної в кількості 70,000 тонн загальною вартістю 455 700 грн., оплата за товар проводиться протягом двох банківських днів, згідно рахунку - фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару у складі покупця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу сою товарну, що підтверджується: рахунком-фактурою від 21.05.2014 р. № 21 на суму 460 126,80 грн. (а.с. 14), накладною № 18 від 21.05.2014 р. та товарно-транспортними накладними № 22 від 21.05.2014 р., № 23 від 21.05.2014 р. в кількості 70,680 тонн на загальну вартість 460 126,80 грн., факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання товару № 705 від 22.05.2014 р. (а.с.14-17).

Згідно п.5 специфікації (яка належним чином підписана сторонами) оплата за товар проводиться покупцем, протягом двох банківських днів, згідно рахунку-фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару.

Відповідач отриманий товар на суму 460 126,80 грн. мав оплатити до 23.05.2014 р. включно, проте оплатив з порушенням строків, встановлених договором поставки № 31 від 31.03.2014 року та специфікацією до договору від 21.05.2014 року, а саме: 26.05.2014 р. на загальну суму 96 907,60 грн. (а.с.29), 02.06.2014 р. на загальну суму 20 055,20 грн., 03.06.2014 р. на загальну суму 143 164.00 грн., 04.06.2014 р. на загальну суму 150 000,00 грн. (а.с.31), 05.06.2014 р. на загальну суму 50 00,00 грн. (а.с.32).

У зв'язку з цим, позивач звернувся з позовом до суду.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб'єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару ( ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Проте, відповідач розрахувався за отриманий товар частинами, а саме з 26.05.2014 р. по 05.06.2014, про що свідчать банківські виписки (а.с.18-28), що суперечить п.5 Специфікації від 21.05.2014 р. до Договору (а.с.13), якою визначено, що оплата за товар проводиться покупцем протягом двох банківських днів, згідно рахунку-фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару у складі покупця, таким чином відповідач порушив строки оплати.

Згідно вимог ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Сторони передбачили, що у разі не оплати партії товару, або за порушенням строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості Специфікацій (додатків) до даного Договору (а.с.10), згідно Специфікації від 21.05.2014 р. на суму 455 700 грн. штраф становить становить 91 140 грн. (455 700 грн.*20 % = 91 140 грн.) (п. 5.4 договору).

Суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ст. 233 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Крім того, згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з

інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про зменшення суми штрафу на 50% виходив з того, що відповідачем була погашена основна заборгованість у повному розмірі до подачі позовної заяви та простроченням оплати лише на дев'ять днів (оплату за отриманий товар здійснено з 26.05.2014 р. по 05.06.2014 р., позов до суду подано 28.10.2014 р.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення суми штрафу.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 13.05.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 903/1062/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.