ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 910/31250/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2016у справі№ 910/31250/15господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання припиненими зобов'язань по договору в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.) від 16.01.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) від 21.03.2016 у справі № 910/31250/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.129 Конституції України, ст.ст.509 525 526 530 599-609 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.35 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання припиненими зобов'язань по договору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що: - з 26.04.2014 взаємні зобов'язання позивача і відповідача по Договору №7560002 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.11.1999 були припинені у зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки позивач не є теплопостачальною організацією та не має статусу виконавця комунальних послуг (ст.607 ЦК України); - Договір №7560002 від 12.11.1999 розірвано між сторонами рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 по справі №910/16031/15; - сторонами спору укладено Договір доручення №112/53/15 від 15.04.2015, за яким позивач за дорученням відповідача здійснює юридичні дії від імені та за рахунок довірителя.

Судами встановлено таке.

12.11.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - енергопостачальна організація, відповідач, ПАТ "Київенерго") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" (далі - позивач, абонент, ТОВ "Рада") укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560002 (далі - Договір).

Предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.8.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000.

Згідно п.8.3. Договору припинення дії Договору не звільняє позивача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Згідно з п.8.4. Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/16031/15 Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560002 від 12.11.1999, укладений між позивачем та відповідачем у нашій справі, розірвано з моменту набрання рішенням законної сили (21.09.2015).

ПАТ "Київенерго" уклало 15.04.2015 з ТОВ "Рада" Договір доручення №112/53/15 (далі - Договір доручення), за умовами якого, довіритель (ПАТ "Київенерго") доручає, а повірений (ТОВ "Рада") приймає на себе зобов'язання вчиняти юридичні дії від імені та за рахунок довірителя, зокрема, обслуговування особових рахунків споживачів послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, здійснення щомісячного нарахування плати споживачам за вказані послуги, а також інші зобов'язання, передбачені пунктами 1.1.1 - 1.1.14 договору доручення.

Суди правомірно відмовили в позові з огляду на таке.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.3 ст.653 ЦК України).

Отже, з урахуванням приписів закону та договору (п.8.3.) зобов'язання сторін за договором №7560002 від 12.11.1999 припинилися не раніше набрання рішенням суду законної сили. В контексті доводів касаційної скарги колегія суддів відзначає, що припинення зобов'язання у з в'язку із істотною зміною обставин способом розірвання договору (ст.652 ЦК України) не є підставою вважати конкретні зобов'язання припиненими саме з моменту істотної зміни обставин. Також скаржником не враховано, що крім того, що з 26.04.2014 він не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, за Договором він мав статус абонента (споживача) колективної послуги, отже не був кінцевим споживачем, з яким у новій редакції ст.29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано укладення виконавцем послуг з постачання теплової енергії договору, що також було враховано судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/16031/15 (а.с.16).

Крім того, оскільки господарські спори господарські суди вирішують у порядку позовного провадження (ст.4 ГПК України) та наслідком такого вирішення є ефективний захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України, ст.15 ЦК України), звернення до господарського суду з позовом про визнання зобов'язання припиненим є намаганням отримати рішення про встановлення обставини, що не позбавляє відповідача права звернутися до суду із позовом про стягнення з позивача заборгованості за Договором за фактично спожиту теплову енергію у разі виникнення спору, в якому і підлягають доказуванню, зокрема, обставини фактичного припинення конкретних зобов'язань за Договором, в тому числі у зв'язку з неможливістю їх виконання (ст.607 ЦК України). Отже, заявлена вимога не спрямована на відновлення ані прав, ані будь-яких інтересів позивача та не засвідчує виникнення спору у певному правовідношенні на момент звернення з позовною заявою в даній справі.

Касаційна інстанція не вбачає порушення судами положень ч.3 ст.35 ГПК України, оскільки правові висновки в іншій справі не є преюдиціальними обставинами в розумінні наведеної норми.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 910/31250/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О.Поляк