ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 904/632/15 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Гоголь Т.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд"на постановувід 06.06.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/632/15за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення завданої шкоди в порядку регресу,за участю представників: позивача - ОСОБА_6відповідача 1 - відповідача 2 -ОСОБА_7 ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016 у справі №904/632/15 (суддя Петрова В.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" (далі-відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі-відповідач-1) про солідарне стягнення з відповідачів завданої шкоди в порядку регресу в загальній сумі 27876,00грн.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 06.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М., судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.) рішення місцевого господарського суду скасував, прийнявши нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно на користь позивача суму 27600,00грн на відшкодування завданої шкоди в порядку регресу та відмовивши в решті позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у справі, в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 42, 35, 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно зазначив про преюдиціальність обставин знаходження належного ОСОБА_8 майна у приміщенні магазину "Квадратний метр" та обмеження доступу до зазначеного майна ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відповідачами, встановлених в рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області в справі №182/5328/13-ц, оскільки, за твердженням скаржника, під час розгляду вказаної цивільної справи суд не встановлював факту протиправного обмеження доступу позивача до спірного приміщення магазину, а надав лише правову оцінку таким обставинам.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 19.07.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голівуд" в особі директора ОСОБА_5 (сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Акцепт" в особі директора ОСОБА_8 (сторона-2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сторона-3) було укладено договір про сумісну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері розвитку торгівлі та послуг для мешканців міста Нікополь та Нікопольського району, для досягнення наступних спільних цілей: створення нових робочих місць; зміна відношення до підприємництва, а слідом і до ринкових відносин узагалі; проведення косметичного та капітального ремонту та використання існуючих торгівельних приміщень за призначенням (п.1 договору); сторона-1 за цим договором зобов'язується: звільнити та надати в термін 7 днів з дня підписання даного договору існуюче приміщення площею 187 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ "Голівуд"; оформити договір оренди зі стороною-3 в термін 7 днів з дня підписання даного договору (п. 3.1, п 3.4 договору).

26.07.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю "Голівуд" (наймодавець) та ОСОБА_4 (наймач) підписали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, за умовами якого з метою ефективного використання нерухомого майна та на виконання раніше підписаного договору про спільну діяльність наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить ТОВ "Голівуд" і знаходиться на балансі наймодавця, а саме - частину нежитлового приміщення (майно) загальною площею 187,0 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 договору); майно передається в найм (оренду) з метою використання його під розміщення магазину товарів для ремонтно-оздоблювальних робіт, товарів та обладнання для дому (п.1.2 договору); договір укладено з 26.07.2006 до 31.12.2009 (п.8.1 договору).

04.01.2007 між ОСОБА_8 (депонент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір відповідального зберігання з правом використання, за умовами якого депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне безкоштовне зберігання майно, що є приватною власністю ОСОБА_8 (п.1.1 договору); депонент передає майно виконавцю згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, передача майна здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, приміщення магазину "Квадратний метр" (п.1.2 договору); вартість майна, переданого на зберігання, визначається згідно акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договору); строк зберігання: до 31.12.2009 (п.1.4 договору); виконавець зобов'язаний: вжити усі необхідні заходи для забезпечення зберігання майна в належному стані у період дії даного договору; нести повну відповідальність за втрату або пошкодження майна депонента, яке знаходиться у нього, незалежно від причин пошкодження або втрати, з моменту отримання майна від депонента до закінчення строку його зберігання (п.2.1.1, п. 2.1.2 договору).

05.01.2007 за актом приймання-передачі виконавець прийняв від депонента на відповідальне зберігання торгово-виставкове обладнання та оргтехніку на загальну суму 27600,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене майно передано депонентом в магазині "Квадратний метр" у будинку №32а по вул. Електрометалургів у м. Нікополь Дніпропетровської області.

10.10.2013 Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області розглянув справу №182/5328/13-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування вартості майна, яке було передане останньому за договором відповідального зберігання з правом користування від 04.01.2007. Вказаним рішенням з ОСОБА_4 стягнено на користь ОСОБА_8 вартість переданого на відповідальне зберігання майна у розмірі 27600,00грн та судові витрати у розмірі 276,00грн, оскільки ОСОБА_4 не зберіг майно належним чином.

Зазначаючи про те, що під час розгляду зазначеної вище цивільної справи судом було встановлено, зокрема, обставини обмеження Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" доступу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до приміщення за адресою: вул. Електрометалургів, 32а у м. Нікополь, тобто факт втрати ОСОБА_4 належного ОСОБА_8 майна з вини третіх осіб - ТОВ "Голівуд" та директора цього товариства, вказуючи також, що стягнена за судовим рішенням у справі №182/5328/13-ц сума була повністю відшкодована ОСОБА_8, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 завданої шкоди в сумі 27876,00грн в порядку регресу, з яких: 27600,00грн сума відшкодована позивачем ОСОБА_8 як вартість втраченого майна та 276,00грн відшкодованих позивачем ОСОБА_8 судових витрат по справі №182/5328/13-ц, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 22, 1166, 1191, 1193 ЦК України, ст. 228, 229 ГК України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд обмежився посиланням на те, що вимоги позивача не є регресними, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи за скаргою позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 у цивільній справі №182/5328/13-ц встановлений розмір збитків у сумі 27600,00грн, які були завдані поклажедавцю (ОСОБА_8.) та підлягають відшкодуванню за рахунок зберігача (ОСОБА_4), та причини, які спричинили ці збитки, а саме незбереження майна останнім внаслідок обмеження ТОВ "Торговий дім "Голівуд" доступу до приміщення, де знаходилось це майно, встановивши також, що приналежність ОСОБА_8 спірного майна, його склад, вартість, факт передачі цього майна на зберігання ФОП ОСОБА_4 та його зникнення після захоплення приміщень відповідачами підтверджуються і наявними у справі №904/632/15 доказами, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно 27600,00грн в порядку регресу є законними та обґрунтованими. Вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 276,00грн відшкодованих позивачем ОСОБА_8 судових витрат визнані апеляційним господарським судом безпідставними, адже доказів та відповідного правового обґрунтування щодо підставності стягнення вказаної суми з відповідачів позивач не надав.

Колегія суддів враховує, що постанова апеляційного господарського суду, фактично, оскаржується в частині задоволення позовних вимог та вважає, що з висновками апеляційного господарського суду в цій частині слід погодитись, з огляду на таке.

Частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частина 1 статті 951 Цивільного кодексу встановлює, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, до зберігача майна, який відшкодував вартість втраченої речі, переходить право зворотної вимоги до особи, безпосередньо винної у втраті такого майна.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, його вини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і вбачається з рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 у цивільній справі №182/5328/13-ц, збитки в сумі 27600,00грн, завдані поклажедавцю - ОСОБА_8 у зв'язку із втратою майна та підлягають відшкодуванню за рахунок зберігача - ОСОБА_4, виникли внаслідок обмеження Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" доступу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до приміщення за адресою: вул. Електрометалургів, 32а у м. Нікополь, де знаходилось майно.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для вирішення спору у цій справі має значення факт знаходження майна (на час обмеження відповідачами доступу позивачеві до приміщення) в приміщенні за адресою: вул. Електрометалургів, 32а у м. Нікополь, який підтверджується також постановою від 09.08.2007 державного виконавці ВДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а не підстави його розміщення в цьому приміщенні.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, обставини приналежності ОСОБА_8 спірного майна, його склад, вартість та факт передачі цього майна на зберігання ФОП ОСОБА_4 за адресою: вул. Електрометалургів, 32а у м. Нікополь, а також обмеження доступу до приміщення магазину за вказаною адресою відповідачами, встановлені апеляційним господарським судом і за наслідком безпосередньої оцінки наявних у справі №904/632/15 доказів.

При цьому, оскільки факт повернення належного ОСОБА_8 майна з приміщення магазину "Квадратний метр" або надання доступу ОСОБА_4 чи ОСОБА_8 до приміщення магазину відповідачами не доведений ні під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях, ані під час вирішення інших судових спорів за участю цих же сторін, саме по собі утримання чужого майна відповідачами без будь-якої правової підстави та/або не повернення його та обставини понесення позивачем у зв'язку з такими діями/бездіяльністю відповідачів збитків у сумі 27600,00грн свідчать про наявність усіх елементів цивільного правопорушення.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачі не спромоглися довести за допомогою належних і допустимих доказів, що шкоди завдано позивачеві не з їх вини.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, висновок про підставність солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 27600,00грн є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/632/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

Т.Г. Гоголь